За договором довічного утримання/догляду одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме або рухоме майно, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням/доглядом довічно.
Відчужувачем може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, а набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Договір укладається в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Набувач обмежений у розпорядженні майном за життя відчужувача. Зокрема, набувач не має права на час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. За життя відчужувача на це майно не може бути звернене стягнення. При нотаріальному посвідченні договору нотаріус накладає заборону на відчуження такого майна.
У договорі передбачаються конкретні види забезпечення відчужувача набувачем і строки його надання. При цьому, навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов’язків.
Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку/квартирі, які йому передані. В такому разі в договорі повинна бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або в разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Крім того, набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на його поховання мають бути справедливо розділені між ними і набувачем.
Цивільний кодекс передбачає так зване вирішення ситуації, коли немає можливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача. Коли для цього є істотні підстави, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Якщо відчужував відмовляє у згоді на передання обов’язків набувача іншій особі, це може бути оскаржено в суді. Суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Набувач і відчужував можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання/догляду, на іншу річ.
Розуміючи важливість належного виконання умов договору, про який йдеться, звернімо також увагу на передбачену законодавством можливість його розірвання за рішенням суду: * на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини; * на вимогу набувача.
У разі розірвання договору довічного утримання/догляду через невиконання або неналежне виконання набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати, зроблені набувачем на утримання або догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору через неможливість його подальшого виконання набувачем з підстав, які мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
Трапляється, що смерть набувача сталася раніше смерті відчужувача. У такому разі обов’язки набувача переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно, договір довічного утримання/догляду припиняється.
Договір довічного утримання має схожі риси зі спадковим договором і договором дарування: всі вони тягнуть за собою перехід права власності, а головна відмінність – у який момент особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна. Тому відчужувачі самі мають вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.
Марта ДЕВДА, провідний спеціаліст відділу нотаріату ГУЮ в області
Думок на тему “Договір довічного утримання”
В 2007 году я заключил с “Договор пожизненного содержания” с одинокой Бабушкой, с оформлением у государственного нотариуса и регистрацией в БТИ. У нее были родственники, но те проживают в России, и дела им до Бабушки не было никакого. В сентябре 2010 Бабушка умерла. В течение ее жизни выполнял все условия договора по надлежащему ее обеспечению всем, что было прописано в договоре (одежда, еда, оплата коммунальных услуг и т.д.), для чего храню необходимые чеки и записи в тетради с подписями Бабушки (попроведовал, приносил еду, убирал и т.д.). Недавно объявились ее родственники, которые интересуются, каким образом была оформлена на меня недвижимость, принадлежащая Бабушке и очевидно что ищут пути получить какую-то свою долю. Мне с договором нужно явится к нотариусу через пол года после наступления смерти Бабушки, для полного вступления в права (сейчас недвижимость под арестом).
Вопрос: могут ли родственники каким-то образом за эти пол года добиться через суд прав на отчужденную мне недвижимость? И есть ли смысл мне прописываться в отчужденную мне квартиру, что бы иметь больше прав на недвижимость, т.к. собираюсь в течение года обменять недвижимость на другой район?