Дитячий хірург Євген МИКИТИНСЬКИЙ: «Людина й економічна доцільність – це абсолютно різні речі!»

Новий корпус Чернівецької міської клінічної дитячої лікарні по вул. Буковинській вважають одним з наймодерновіших у Європі.

Новозбуований п’ятиповерховий медичний центр вартістю 30 млн. грн дитячої обласної лікарні,  поруч з уже існуючими корпусами, вражає. І це неправильно, бо така лікарня – норма, яка має бути повсюдно. Та поки що йдеться про приємний виняток, яким задоволені і лікарі, і пацієнти. Архітектор-проектант Центру Лариса Мурашко не лише зберегла в його формах елементи віденської Сецесії, притаманні старій, 105-літній споруді лікарні, а й розвинула ідею європейського модерну початку ХХ століття.

…25 червня 1908 року на цій земельній ділянці бургомістр Чернівців Фелікс фон Фюрт, виконуючи волю міської громади, заклав наріжний камінь у будівлю першої на Буковині дитячої лікарні — Фішеркіндершпиталю. Рішення про її спорудження було прийняте з нагоди 500-річчя Чернівців, а кошти на зведення й обладнання взяв на себе магістрат і землевласник Герман фон Фішер. Відтоді медичний заклад врятував не одну сотню маленьких життів, допоміг тисячам хворих дітей, яких привозили з усього регіону.

Євген Микитинський: “Маємо лікарню-мрію”

– Новий корпус – це лікарня-мрія, навіть попри те, що ми завжди є заручниками ситуації – браку коштів і перманентної надії на «авось», – зізнаються лікарі.

Михайлик на операційному столі

Кореспонденти «Версій» побували в «святая святих» дитячої хірургії – в операційній. Приміщень, де відбуваються найвідповідальніші в хірургії події, тут два: планова операційна та екстрена. Стерильність – ознака, яка в цих випадках не підлягає обговоренню – обов’язкова і невід’ємна. Але все решта – сучасний інтер’єр, величезні вікна, блискучі стіни, наявність операційного рентген-апарату, відеокамера, яка дає можливість виводити зображення на екран у конференц-залі – все решта нагадує кадри з зарубіжних кінофільмів.

…Того дня у відділенні вранці було близько восьмидесяти пацієнтів і мали провести дев’ять планових операцій. До дверей операційної на каталці підвезли хлопчика, вже під наркозом. У медсестри каталку перехопив лікар у різнокольоровій шапочці. Усміхнувся у відповідь на наш жарт про  веселість медичного головного убору: «Ми ж у дитячій хірургії, маємо бути веселими». А тим часом за прозорими шибками дверей операційної хірурги чаклували над шестирічним Михайликом, якому робили планову операцію, аби усунути вроджену гіпоспадію – несформованість уретри. Операція нескладна, але потребує тривалого післяопераційного догляду упродовж 10-14 днів. На щастя, у відділенні є всі умови для одужання, тож тут до дітлахів повертається здоров’я завдяки оточенню, а не всупереч, як подекуди буває.

Кондиціонери в палатах і вертолітний майданчик на даху

Коли новий корпус лікарні був лише в проекті, лікарі вже знали, що і де тут буде розташоване. Тому, коли виникала потреба внести зміни – вносили їх просто в ході будівництва. Лікарі говорять не просто про вдалий проект закладу, а про цілу ідеологію лікарні! Двокоридорна система розміщення палат, лише дві палати по 5 місць, решта – двомісні, санвузли (туалети й душові) в кожній палаті або навпроти, якщо це не передбачене в самій палаті. Усього – 30 (!) ідеально чистих туалетів на одне (!) відділення. Гаряча вода двічі на добу. Іграшки повсюди – від кабінету заввідділенням до палат. Чотири ліфти – два вантажні і два пасажирські. І всі працюють! А на даху – практично готовий майданчик для посадки вертольотів санітарної медицини. Технічні можливості для цього є, були б вертольоти…

Натомість є жалюзі на вікнах і кондиціонери в палатах. Безкоштовний очищувач питної води в коридорі. Їдальня і ще додаткова кімната для прийому їжі. 20 дитячих хірургів і 15 анестезіологів та реаніматологів у відділенні. Два професори у цьому базовому відділенні кафедри дитячої хірургії БДМУ. Більшість операційних медсестер – з вищою освітою і практичним суворим вишколом, який забезпечує старша операційна медсестра Поліна Жук. Усе це дозволяє відпрацювати механізм «хірургії одного дня», коли діткам усі необхідні маніпуляції роблять упродовж доби і вже наступного дня, за можливості, виписують одужувати додому – адже вдома, як кажуть, і стіни допомагають. Усе разом дало змогу знизити в цій лікувальній установі показник так званих «ліжко-днів» до одного з найнижчих в Україні. Але найголовніше – не формальні показники, а реальний результат, який дає лікарня.

Інтерв’ю в операційній

Байдуже, яке підпорядкування – аби на користь дитини!

Дитяча лікарня по вул. Буковинській – міська. А хірургічне відділення в її новому корпусі – обласне. Хоча й фінансується з міського бюджету. Водночас тут лікується близько 65% дітей з області і лише 35% малих чернівчан. Завідувач відділення Євген Микитинський не бачить у цьому жодної проблеми: байдуже, хто кому підпорядковується, аби це було на користь юних пацієнтів.  За правильної організації лікувального процесу, в районах мають бути педіатри або дитячі хірурги, які б за потреби направляли дітей на лікування в область. Переважно так і є, але і без направлення пацієнтів приймають тут без зайвих запитань: хірургія – це галузь медицини, де нерідко йдеться про порятунок життя, коли часу на це виділено лічені години, а то й хвилини. І лікарі рятують, адже кожні два місяці вдосконалюють свої знання і навички на курсах, які проводить Асоціація дитячих хірургів області.

Екстрена операційна: дай Боже, щоби потреба використовувати виникала не часто 

Із введенням в дію нової реанімаційної апаратури дитяча смертність меншилася в рази. За цифрами – життя дітей і щастя батьків.

Безнадійні ситуації – не догма

Якщо планове усунення патологій не складає проблеми для чернівецьких дитячих хірургів, то при  хірургічних втручаннях в екстрених випадках і при вроджених вадах медики покладаються на Господа. «Щоби виходити хвору дитину, потрібні колосальні гроші, – зауважує заввідділенням Євген Микитинський. – Багаті країни мають таку  можливість. У нас фінансове забезпечення порятунку дитини переважно покладається на батьків. Але ніколи, ніколи навіть безнадійні ситуації не є догмою. Господь дав життя, і ми маємо зробити все, аби його врятувати. Не можна рахувати, чи це економічно виправдано. Життя людини й економічна доцільність – це різні речі. Буває, що вдається врятувати дитя, в якого дуже мало шансів з нашої, людської чи навіть медичної точки зору. А за кілька років приходить розумна і гарна дитина – і ти розумієш, що ніколи не можна опускати рук!»

Лікар вважає, що коли новостворений перинатальний центр у Чернівцях буде обладнаний так, як планується і як цього вимагає сучасність, – це буде проривом у неонатальній хірургії. З введенням в дію нової реанімаційної апаратури летальність уже зменшилася в рази. За цифрами – життя дітей і щастя батьків.

Хірурги оперують Михайлика

Рівняння – на радянську медицину?

Як це не дивно, але за нинішньої відсутності доктрини медицини в Україні, не лише пацієнти, а й лікарі згадують з ностальгією радянську систему охорони здоров’я. Автор цих рядків як мати двох дітей не відчула позитиву від реформи в медицині. Принаймні нині державна медицина в Україні є такою лише за деклараціями: насправді пацієнти змушені її послуги оплачувати.  У «лікарні-мрії» – новому корпусі Чернівецької міської дитячої клінічної лікарні – також. Ні, не лікарям на зарплату йдуть гроші – цим, слава Богу, держава ще так-сяк забезпечує. Батьки купують медичні препарати для лікування дітей, а медики «сушать голови» над тим, з яких коштів і який інструментарій замовляти – пакистанський, якого вистачає  на 2-3 операції, чи німецький, який коштує сотні євро за одиницю.

На жаль, чомусь у нашій медицині досіє панує рабовласницький лад. Тільки в радянські часи в категорію рабів намагалися поставити медперсонал – невеликими зарплатами і високими навантаженнями, – а нині в позі раба перебуваємо всі.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Фото Руслана Козлова