За останні роки Україна дуже змінилася, але лише ззовні, – запевняє колишній мешканець Чернівців, а нині парижанин, 23-річний Адріан Мурараш, який 8 років не був на батьківщині…
– Що найперше впадає у вічі, коли приїжджаєш до України?
– Перш за все я помітив у Чернівцях агресію в очах людей. Мабуть, це не від легкого життя. Люди налаштовані агресивно перш за все один до одного, очікують звідусіль обману, негативу. Коли перебуваєш у громадських місцях, іноді виникає відчуття, що тебе розірвуть… Хоча це аж ніяк не означає, що українці погані люди! Швидше, це надто загострена захисна реакція.
По-друге, відразу відчувається, що люди тут зовсім незахищені. Громадяни не впевнені у тому, що їхнє майно ніхто не привласнить (держава, чи ті, у кого більше грошей). У Західній Європі приватна власність – це святе! Крім того, я маю на увазі й звичайну соціальну захищеність. У Франції, навіть якщо я втрачу роботу, то держава забезпечить мені більш-менш належне життя. Тут про це ніхто не мріє.
– Чим відрізняються українці від французів?
– Наші люди (я все ж таки українець у душі) більш «пробивні». Можливо, це теж пов’язане з тим, що бути такими змушує ситуація. Французи ж дуже депресивні й слабодухі. Якщо у них невеличкі проблеми в родині, вони відразу впадають у депресію та кілька днів не ходять на роботу. Там депресія – це така ж хвороба, як застуда.
У Парижі вихідцям з Радянського Союзу іноді навіть легше знайти роботу, ніж французам. Адже росіянин (там усіх з колишнього СРСР називають росіянами) хоч іноді й приходить на роботу з перегаром, але все ж таки приходить – і жодних депресій у нього не буває.
До речі, французи «звихнуті» на медикаментах. Усілякі таблетки там їдять тонами! При першій же нагоді ковтають антидепресанти. В українців же головний лікар і медикамент – горілка.
Я був шокований, коли подивився вітчизняне телебачення. Усюди пропагують алкоголь! Таке відчуття, ніби хтось поставив собі за мету споїти націю. Тут п’ють усі й дуже багато. Звичайно, наші п’ють і у Франції, але все ж таки не так. Хоча там молодь вживає набагато більше наркотиків. До того ж, не лише легких.
Крім того, там усім промивають мозок тупими телешоу на зразок російського «Дому-2». Цих шоу так багато, що люди вже перестають жити власним життям, а лише переживають за героїв дурнуватих телепередач.
Говорячи про ментальні відмінності між українцями та французами, слід сказати, що у слов’ян значно ширша й добріша душа! Двоє українців можуть сісти й відверто, щиро поговорити, допомогти одне одному словом та ділом. Французи ж давно це втратили. Там ти мов вовк-одинак: не можеш розраховувати на людей, які, за нашими мірками, тобі близькі та рідні.
Французи не бачать нічого, крім матеріальних цінностей. І лише, коли досягають цілковитого достатку, починають замислюватися над чимось іншим. Головне, щоб українці теж не починали накидатися на дешеві матеріальні цінності, а зберігали свою душевність!
– Які проблеми турбують нині Францію?
– Звичайно, проблем чимало. Я жодним чином не хочу розвивати расову неприязнь, але в Парижі дуже багато вихідців з Африки та мусульманських країн, які відверто не збираються працювати й живуть на дотації держави, котрі формуються з податків працюючих. Тобто, мені доводиться працювати і за себе, і за того хлопця, котрий сидить біля телевізора, дивиться свої тупі шоу та поїдає гамбургери.
Саме непрацюючі сприяють і високому рівню злочинності. А в деякі райони Парижа через це взагалі заходити не бажано.
– Тебе сприймають у Парижі як француза чи все ж таки як вихідця з України?
– І не те, і не друге. Як я вже казав, для них усі вихідці з колишнього Радянського Союзу – «росіяни». Таким вважають і мене. І навряд чи колись сприйматимуть інакше. Все ж таки ми різні люди. Більшість моїх друзів теж вихідці з пострадянських країн. З ними мені легше спілкуватися й розуміти один одного.
– Як ти ставишся до процесу Євроінтеграції України?
– Вступ до Євросоюзу, звичайно ж, дасть неабиякий поштовх економіці України. Так само вступ України до ЄС вигідний і для старої Європи – адже це новий великий ринок збуту.
Але є й інша сторона медалі. На мою думку, Україна стане для більш розвинутих країн Європи ринком дешевої робочої сили, напіврабів, які згодні за мізерну ціну виконувати будь-яку роботу. Відповідно, Європі не буде вигідно, щоби Україна розвивалася надто швидкими темпами.
Я вважаю, що нині Україні бажано більше уваги приділяти своїм внутрішнім проблемам, а не зовнішньополітичним. І не треба чіплятися за усе, що нам пропонує західний світ. Адже не все те добре! Тим паче, перш за все нам нав’язують саме західний непотріб і бруд.
– Але все ж таки рівень життя у Франції та в Україні навіть не варто порівнювати…
– Звичайно! Там набагато більше можливостей. У Європі людина може спокійно самореалізуватися, а не «рвати кігті», аби прогодувати родину.
Любов КАФАНОВА, «Версії»
Довідка:
Адріан Мурараш народився у Чагрі Глибоцького району. Навчався у гімназії №1. Після 8-го класу переїхав жити до Парижа. Нині працює заступником директора одного з паризьких готелів.
