Нинішні українські реалії, на жаль, сприймаються саме так. І в тому, що це не перебільшення, переконують факти. Почнімо з того, що ближче до нас. У 37-му числі «Версій» було оприлюднене невеличке журналістське розслідування фрілансерки, себто вільної журналістки, Галини Єреміци під назвою «У Чернівцях громадського активіста позбавили авта. Іншого напередодні позбавили ока». Там ішлося про напади на активістів громадської організації «Антикорупційна комісія Народної ради Чернівецької області», які зайнялися проблемою вирубки лісів. Галина процитувала свого героя Миколу Петіченка, який звинуватив у причетності до підпалу своєї машини начальника внутрішньої безпеки МВС в Чернівецькій області Віктора Білоуса і, зрозуміло, звернулася із запитом до керівництва силової структури. Заступник начальника УМВС С. Ратушенко повідомив редакції, що інформація буде перевірена. Втім, уже на колегії ОДА, яка відбулася минулого тижня, начальник міліції повідомив, що Білоус не працює в структурі МВС області.
До слова, того ж таки дня, коли матеріал про підпал був опублікований, у Мармуровій залі ЧНУ ім. Ю. Федьковича відбувся ІІІ–й антикорупційний форум, на якому народний депутат Олександр ФИЩУК згадував героя нашої публікації. Більше того, Олександр Григорович, виступаючи, наголосив, що в залі бачить чимало корупціонерів. Що тут скажеш? Як мовиться, без коментарів – усе суто по-нашому, по-українськи.
Потім, за кілька днів, коли ми зустрілися з нардепом, п. Фищук розповів автору цих рядків, що з приводу призначення Білоуса двічі звертався до міністра МВС України Авакова і переконував того, що такі «спеціалісти» ганьблять міліцію. Бо, мовляв, на Буковині всі знають про корупційні уподобання буковинського міліціянта та його контрабандистське минуле. Міністр обіцяв розібратися й звільнити з посади одіозного начальника внутрішньої безпеки. Так воно нібито й сталося. Та, за правилами гри, чиновники таких рангів і таких «талантів» не вилітають з обойми: їх зазвичай залишають у кадровому резерві чи забирають до столиці.
Зрештою, на думку народного депутата, призначення п. Білоуса не було винятком. Бо є у нашій області чимало інших «кадрів», які налаштовують на сум і запитання. Принаймні, вони плідно попрацювали на свою кишеню та режим Януковича. І тепер не бідують, очолюючи служби та структури, навіть, не за своєю освітою.
А ще народний депутат п. Фищук поділився інформацією про те, як чинний губернатор вибачався за корупційні справи своїх заступників.
Загалом, цікава це справа – вибори. Бо, як і будь-який інший процес, має два боки – білий та чорний. Останній – це, звичайно ж, зомбування електорату. Пригадується з цього приводу вислів Геббельса. Не наполягає на точності, але зміст такий: дайте мені до рук засоби масової інформації – і я з будь-якої нації зроблю стадо свиней. А позитивний бік виборчого процесу все ж таки у просочуванні, а часом і «злитті» (але не в даному випадку) інформації. Приміром, від кандидата в нардепи по 202 округу О.Фищука дізналися, що нардепи-зрадники за вихід з ВО «Батьківщина» свого часу отримували (тримайтеся за стілець, якщо сидите, або ж сядьте, якщо стоїте) 3 млн. доларів.
Тож логічно поцікавитися: а скільки ж тоді заробляють українські генерали й загалом військове відомство, з вини яких танки й бронетранспортери стоять на складах і нікуди не рухаються, а наші вояки відбиваються від вишколених російських десантників, у яких на озброєнні «гради» та інші найсучасніші установки, самим автоматами. І чому раптом уся бойова техніка після маршу опиняється скупченою в одному місці? Про це відкрито повідомляли учасники АТО на Українському радіо. Хто віддає такі команди, які на руку ворогу, його артилерії? Та й бізнес узяв гору над патріотизмом – українські підприємства досі поставляють комплектуючі для російської літальної зброї.
Одне слово, шукати правду нині дуже складно, якщо не марно. Бо її приспали, як писав геніальний Шевченко, пани лукаві. В нашому випадку – олігархія, як українська, так і світова. Та коли облишимо це заняття, себто боротьбу за правду, і на все махнемо байдуже руками, – просто вимремо. Мене така перспектива не влаштовує. Думаю, вас теж.
Людмила ЧЕРЕДАРИК
