Ви бачили колись таке? Просто на землі стоїть звичайний газовий балон із привареною довкола захисною сіткою. Півтораметрова труба з бляхи, насаджена на патрубок, приварений до отвору в стінці балона. На верхньому отворі балона – решітка, щось на зразок конфорки від керосинки. Трохи нижче на ріжках-упорах приварений круг з міцного дроту. На ньому – купа мокрого взуття, а поверх усього цього поставлена звичайна сушка для білизни з відкидними «крильцями»: на ній – солдатська білизна й одяг.
Що це за диво? Багатофункціональна чудо-пічка, змайстрована волонтером-кіцманчанином Дмитром СУХАРИКОМ для виживання бійців у польових умовах холодної пори року. Зима не за горами і Дмитро справедливо розсудив, що нашим воякам треба буде десь грітися, сушити взуття та одяг, підігрівати їжу, зрештою, просто кип’ятити чай…
Свій унікальний винахід Дмитро Сухарик продемонстрував у прикордонному загоні, куди волонтери Координаційного центру «Буковина – українському війську» вкотре привезли військову форму, індивідуальні аптечки, берці, термобілизну, шкарпетки, наколінники.
– Ночами стає холодно, це й підштовхнуло мене до створення такої польової печі, – каже кіцманський умілець. – Захотілося зробити щось просте й ощадне, бо у звичайній «буржуйці» оберемок дров згорає за годину, а де й коли на війні – шукати палива. Тож продумав і… зробив.
– Як бачите, пічка зроблена на основі газового балону, – пояснює далі Дмитро. – Та, крім простоти й доступності матеріалів, найбільша її цінність у тому, що вона дуже економна: оберемок дров у ній горить 10-12 годин. Дрова закидаються зверху й горять вони дуже повільно, а товстий метал балона дуже розжарюється й віддає тепло назовні. Відра ж вугілля взагалі вистачить на 2 доби. А ще така пічка недорога, її можна зробити власними руками. Вартість такої чудо-пічки – 1800-3000 грн., залежно від ціни балону. За день двоє майстрів здатні виготовити 2 таких пічки.
Винахідник стверджує, що потреба у таких пічках у зоні АТО дуже висока, оскільки вони можуть використовуватися і в окопах, і в наметах, і в бункерах, і в бліндажах. Тож нині волонтери шукають кошти для масового виробництва чудо-пічок.
– Я показував свої винаходи людям, солдатам, вивчав запити на такі обігрівальні прилади, – каже Дмитро. – Бачу, що вони цікаві для всіх, бо на носі зима. Зрештою, така річ може стати при нагоді й простим мешканцям, адже з газом у нас очікуються проблеми, та й дрова суттєво подорожчали.
Це не єдине ноу-хау Дмитра. Чоловік з підручних засобів виготовив спеціальний металевий футляр для казанка, який легко перетворюється на конфорку для підігріву їжі на сухому спирті. Закидаєш 1 таблетку спирту і через 8 хвилин п’єш гарячий чай. Собівартість такого приладу – 50 грн. За словами пана Сухарика, у школах на Кіцманщині діти-волонтери започаткували проект: виготовляють такі футляри для своїх батьків чи братів, які воюють на Сході.
В зоні АТО таких пічок та футлярів ще немає, бо Дмитро їх тільки цими днями змайстрував. Та після презентації винаходів перед прикордонниками заступник начальника загону попросив Сухарика зробити хоча б 20 таких обігрівальних приладів для прикордонників, які вирушили в зону АТО. Тож уже найближчим часом чернівецькі прикордонники, які служитимуть в зоні АТО, матимуть де погрітися, посушитися і попити гарячого чаю.
Галина ЄРЕМІЦА, спеціально для «Версій», фото автора
На знімку: Автор винаходу Дмитро Сухарик скромно стоїть збоку. Хоча не один боєць АТО подякує йому за чудо-пічку.
