або Чому застопорилося розширення зоологічного заказника «Зубровиця»
Ніщо не віщувало «облому»
Подання про розширення зоологічного заказника «Зубровиця» підготоване держуправлінням охорони навколишнього природного
середовища в Чернівецькій області і підтримане постійною комісією обласної ради з питань охорони навколишнього середовища природокористування, земельних відносин, туризму та надзвичайних ситуацій. На виконання президентської Державної програми до 2010 року заповідний фонд на Буковині має зрости від сьогоднішніх 10,5% до 15% території області.
Але на останній сесії обласної ради при затвердженні нової редакції екологічної програми краю питання про розширення «Зубровиці» не пройшло. Подейкують про дві ймовірні причини. Перша – суто політична: президентську програму «запороли» бютівці. Друга – «чисто» бізнесова: території розширеного заказника впритул підійдуть до вижницьких туристичних баз. А заповідні землі придбавати значно важче.
Та що б не заважало розширенню природно-заповідного фонду області, через усе треба переступити, бо тільки дбаючи про природу, тобто місце свого існування, людина зможе вижити у цьому світі…
Все про зубрів
Більш за всіх знається на зубрах природолюб Сергій ЧИСТОВ –
головний мисливствознавець Сторожинецького держлісгоспу, до якого й належить «Зубровиця». Чимало доклав він зусиль, щоби зберегти зубра, у нестабільні 90-і. Унікальні знімки і фільм про сім’ї бізона європейського, що мешкають на Буковині, зроблені саме ним. А розповідати про цю рідкісну тварину, занесену до Червоної книги України, Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку, він може годинами.
Зубр (бізон європейський – Bison donasus) – представник, до речі, минулої екологічної епохи – був знищений як вид людьми і відроджений ними ж вже після другої світової війни.
За даними міжнародного переліку, на Землі нараховується 1770 вільних зубрів. Ще донедавна в Україні нараховувалося 664 зубри, Білорусі — 370, Росії — 409. Важливо, що на сьогоднішній день у Буковинських Карпатах та Передкарпатті мешкає майже третина зубрів України.
Минулоріч на Буковині зафіксовано 59 зубрів у Берегометському ДЛМГ і 29 – у Сторожинецькому держлісгоспі. Але цифри сумнівні, оскільки не виключена ймовірність обліку частини тварин двічі. Інтенсивна господарська діяльність руйнує середовище перебування цих великих тварин. Техніка й люди створюють так званий чинник неспокою в лісових угіддях, це розбалансовує екосистему, тобто ліс-дім диких тварин. Додайте до цього супутні чинники – і отримаєте ту «критичну масу», яка не залишає таким тваринам, як зубри, шансів на існування. Серед супутніх чинників – випасання малої та великої рогатої худоби, коней у лісових угіддях. Це нецивілізований спадок соціалістичної системи господарювання. Бо домашні тварини не тільки конкуренти диких у кормовій базі – значно гірше, що вони переносять небезпечні хвороби, від яких гине до 100% молодняка лісових тварин і частина дорослих особин. У цивілізованих європейських країнах такі речі заборонені на державному рівні. Тож розширення заказника «Зубровиця» було б значним кроком до покращення умов перебування зубрів.
У Білорусі, наприклад, при розробці державної програми зі збереження зубра розмір кормових полів для зубрів планували по 1 га на 1 зубра. В наших умовах, враховуючи високу природню достатність кормів, складність гірського рельєфу і дефіцит орних земель у цій зоні, розмір кормових полів на 1 зубра реально розраховувати у межах 0,25-0,35 га.
Відродження виду
Одним із перспективних регіонів для відновлення популяції зубрів були визначені Українські Карпати. Історія реакліматизації зубра на Буковині бере свій початок від 1970-го. Тоді в угіддя Чемернарського лісництва державного мисливського господарства «Буковинське», яке нині входить до складу ДП «Берегометське лісомисливське господарство», завезли 19 зубрів. Усі вони – біловезько-кавказької генетичної лінії. На Буковині зубри добре прижилися. Пік чисельності цих тварин на території Чернівецької області припав на початок 90-х років – біля 200 голів. Це була найбільша субпопуляція в Україні. І не дивно, бо в Карпатах вони мешкали до 1762 року, а на Буковині – до початку ХІХ ст. По сьогодні в Буковинських Карпатах та Передкарпатті збереглись назви урочищ та потоків – «Зубровиця», «Зубринець», «Зубрівка».
Перші завезені на Буковину зубри не боялися людей, трималися узлісь, годувалися на сінокосах, жили там, де в лісі чи на полях стояли копиці сіна. Виходили з лісу до населених пунктів, поїдали сіно в копицях, кукурудзу, картоплю, гарбузи на городах і при цьому не боялися домашніх тварин і навіть собак. 1980-го, наприклад, у Банилівському лісництві за одну ніч стадо зубрів знищило яблуневий сад. У холодну пору зубри харчувалися в колгоспних силосних ямах, поруч з ними й мешкали. Восени живилися плодами у старих занедбаних садах.
Через те, що ті зубри були виведені у вольєрах, в умовах, набагато сприятливіших для життя, ніж у дикій природі, у них порушився цикл розмноження: приплід перші 8-12 років з’являвся однаковий і навесні, і восени. Далі, рік за роком почала чітко проявлятися тенденція до збільшення народжуваності навесні. Нині серед молодняка осінніх зубрів одиниці.
Назад у дику природу
Нинішні зубри на Буковині – це дев’яте-десяте покоління від завезених. Вони повністю повернулися у природу і набули всіх притаманних їхнім диким предкам звичок, тобто, природа виправила зміни в біології зубра внаслідок втручання людини. Тварини не наближаються до людських осель, не виходять годуватись на поля, городи. Зубри стали дуже обережними, остерігаються домашніх тварин, надто псів. Якщо під час полювання на диких копитних в загоні опиняються зубри, вони тікають усім стадом і ніколи не вийдуть на лінію стрільби, коли зачують людину. Зубри оселяються в місцях, де фактор неспокою є мінімальним, не спускаються в низину, переважно тримаються на висоті не нижче 600-700 м над рівнем моря, не виносять шуму господарської діяльності.
Зубри, які стали повністю дикими тваринами, потребують набагато більше території для одного стада (сім’ї). Зачувши небезпеку, вони переміщаються на великі відстані (до 6-10 км), переходячи з лісництва в лісництво.
Взагалі можна було б стверджувати, що реакліматизація зубрів на Буковині пройшла успішно. Проте інтенсивна господарська діяльність у лісах області, які є ареалом буковинської субпопуляції зубра, залишає для зубра все менше місця. Крім того, оскільки все нинішнє покоління буковинських зубрів є нащадками 12 особин, існує ризик високої інбредності (спорідненості) і хвороб, зумовлених генетикою. Це тягне необхідність завезення нових особин шляхом купівлі чи обміну для оновлення популяції.
Зубрам – пріоритет
Розповідає Володимир СІВАК, кандидат географічних наук, заступник начальника Держекології в Чернівецькій області:
– У практиці управління природними ресурсами, на жаль, домінує відомчий підхід: галузі економіки розвиваються неузгоджено, недостатня законодавча база. Хоча в основу сучасних концепцій сталого розвитку і збереження біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992; Софія, 1995; Оргус, 1998) покладено вже системний підхід.
Нестача коштів, неналежне утримання єгерської служби, слабка охорона мисливських угідь від браконьєрів, розділення суцільних лісових масивів на острівні дільниці дорогами та трасами призводять до зниження захисних властивостей лісу. Цьому сприяє і прокладання в найвіддаленіших дільницях мисливських господарств туристичних маршрутів, а в деяких місцях і будівництво кар’єрів для добування гравію, каменю, щебеню. З весни до пізньої осені в мисливських угіддях багато людей збирають гриби та ягоди. Стихійне відвідування лісових угідь, в тому числі й місць мешкання зубрів, не регламентується жодними нормативними документами.
Досвід свідчить, що оптимальна чисельність зубра в угіддях області повинна утримуватись на рівні 120-150 голів. Субпопуляція зубра такої чисельності буде достатньо стійкою і даватиме щорічний приріст, що дозволить вести їх регулярну експлуатацію шляхом селекційного відстрілу, відлову для переселення та обміну тощо. Перевищення оптимальної чисельності призводить до підриву кормової бази інших тварин, завдає шкоду лісовому господарству: зубри поїдають підріст та обдирають кору бука, ялини, ялиці тощо. Зменшення кількості тварин до критичної ставить під загрозу існування виду.
Тож екологи та мисливствознавці наголошують на необхідності розширення заказника «Зубровиця», що зараз займає 11, 7 тис.га на території Сторожинецького та Вижницького районів. Є реальна можливість збільшення його території за рахунок суміжних високогірних лісництв на 12-14 тис. га насамперед тому, що там, за останньою таксацією, мешкає понад 50 особин зубра. В перспективі варто працювати над відновленням стад зубра в лісових угіддях Путильського району.
