«Невже наші люди настільки убогі, що їх нічого не цікавить, окрім грошей і «шари?» – цю проблему ми обговорювали з приятелем саме напередодні «Червоної рути». Його шокував напівпорожній зал на одному з недавніх концертів.
…Багато людей, які пам’ятають події 1989-го, на «Руту» не пішли, бо «вже старі», «дух не той», «перспектив усе одно жодних», «музика не та» і «не любимо ми масових збіговиськ».
Студенти, у яких викладаю, були простішими: «Дивитися на конкурсантів гидко – немиті, нечесані, у кросівках, часто безголосі і, таке враження, нетверезі… Краще би Ірину Білик привезли. Нехай вона співає російською, так хоч дивитися не страшно…
А п’яні придурки довкола! «Скло» заборонили? Так за рогом самі мєнти пивом у скляних пляшках «затарювалися!». На додачу всі канали не полінувалися показати порожній Літній театр під час конкурсу…
Власне, коли від натовпу, який зібрався на урочисте відкриття та закриття відняти журналістів, техпрацівників і міліціонерів, а також п’яних та обкурених підлітків, які прийшли «потусуватися на шару» і навіть під час виконання гімну не переставали пити й матюкатися, залишиться максимум дві сотні людей, яких насправді цікавить українська пісня, не кажучи вже про українську ідею. Та й яка там українська ідея в немитих і «під кайфом»?
Мабуть, журі вирішило так само, принаймні щодо чернівецьких музикантів: серед лауреатів буковинців немає. Присуджено й антинагороди «Червоної рути» – премії імені Шарикова. У номінації «музика і кар’єра» «пошанували» Яна Табачника, за відмову від української – Могилевську та Білик… Гроші спотворюють так само як і їхня відсутність, тож може справа не у кількості нулів, а у самосвідомості?
Зрештою, так само можна розповісти про будь-яке масове дійство, що відбувається у Чернівцях. Як зауважив той самий приятель: «Коли приходиш, бачиш одні й ті ж обличчя, стає сумно і нудно, бо ж крім концерту чи вистави ще й поговорити з кимось хочеться. До речі, незалежно від рівня заможності».
Лєра ЯСНИЦЬКА
