Зміна клімату і парникові гази… Дедалі більшає небезпека: температура планети зростає. У тому, що змінюється клімат, науковці звинувачують людство.
Ми впливаємо на клімат, клімат – на нас
Це правда: кожен з нас впливає на клімат планети: готуючи ранкову чашку чаю, заливаючи повний бак на АЗС, купуючи маленьку симпатичну лялечку для любої донечки у величезній пластиковій упаковці, засинаючи з увімкненим телевізором. А яким є цей вплив – мізерним, що не змінює загальної картини, чи навпаки? А чи можемо ми щось змінити?
Перш за все, варто нагадати, що занепокоєння довкола глобального потепління пов’язаний не стільки з тим, що температура на планеті зростає, скільки з темпами цього зростання. Відповідно, у повсякденних діях людини проблемним є не вплив на клімат, а рівень його: ці зайві, необґрунтовані і непотрібні кілограми парникових газів. Звідки ж їх стільки береться?
Перед початком індустріальної революції 1750 року концентрація вуглекислого газу (СО2) в атмосфері становила 0,028%, а 2002-го – 0,037%.
До кінця нинішнього століття середня температура на планеті може піднятися на 60 градусів С, а концентрація СО2 сягне 0,050%-0,095%.
За підрахунками вчених, у середньому кожен мешканець Землі виділяє 1,1 тонни парникових газів на рік. Ні, це далеко не тільки той СО2, який ми видихаємо та який просочується в атмосферу, коли відкриваємо пляшку мінеральної води. СО2 міститься всюди: в нашій їжі, в нашому одязі, в комп’ютері, за яким я пишу цю статтю, в чашці кави, яка стоїть поруч…
Аби створити будь-яку річ, потрібна енергія. Виробництво енергії (особливо в Україні) поки що, на жаль, не обходиться без значних викидів парникових газів – кількох вітроелектростанцій і сонячних батарей над ліхтарями в Острозі замало. Чим «брудніше» джерело енергії, тим більше СО2 ховається в усіх наших придбаннях. Більше того, і транспортування супроводжується викидами парникових газів, тож маленький африканський банан тягне за собою набагато більше СО2, ніж 10-кілограмовий херсонський кавун. Водневі, геліо- та електромобілі залишаються для нас або фантастикою, або, в кращому випадку, закордонною дивиною. Та й за кордоном їх не так вже й багато.
45 хвилин під душем – це занадто
Головні наші повсякденні внески до глобального потепління – використання електроенергії, транспорту, обігрів квартир, користування водою та утворення відходів. Як можна зменшити цей внесок? Виявляється, це водночас так само легко, як зменшити температуру в салоні автомобіля з клімат-контролем, і так само важко, як кинути палити. Але, тим не менш, це можливо!
Отже, електроенергія: освітлення домівок і офісів, живлення різноманітних побутових приладів, починаючи від мобільного телефону і закінчуючи величезними холодильниками та все складнішою оргтехнікою. Більше того, дедалі частіше електрика використовується для охолодження квартир улітку та нагрівання води.
Що ж можна зробити? Відмовитися від мобільних телефонів, телевізорів чи холодильників? Певно, що ні. Ці речі, невідомі людям ще декілька десятиріч тому, здаються зараз незамінними.
Перш за все, варто вимикати всі електроприлади (звичайно ж, класу А за енергоефективністю), коли ними не користуєшся тривалий час. Причому, не варто забувати й про маленькі зелені та червоні лампочки, які мерехтять у темряві: уявіть собі, що в усьому світі їх мільйони – вогників, які невпинно видихають парникові гази в атмосферу. Вже на рівні країни, а тим більше світу, їхній внесок є досить суттєвим.
Далі варто знати, що кожні 15 літрів води з електроводонагрівача – це кілограм парникових газів. Тож 45 хвилин в душі – це, мабуть, занадто для багатостраждального клімату. Ну й, звичайно, треба нагадати, що винахід пана Едісона, який народ «завдячливо й ніжно» приписує Володимиру Іллічу, вже давно еволюціонував. Сучасні компактні флуоресцентні лампи забезпечують збереження енергії завдяки ефективнішому її перетворенню на світло, мають набагато триваліший термін використання, а через менше виділення тепла заощаджують витрати на охолодження квартир улітку.
Усі кудись поспішають…
Слідом за електроприладами здійснює свій внесок до зміни клімату і наш транспорт. Усі кудись поспішають, життя дедалі набирає швидкості, машин на вулицях міста більшає, а чистого повітря – меншає. Гонитва за швидкістю обертається на свою протилежність. Характерна деталь: 45% киян щодня проводять півгодини або більше в «пробках». Цього року продаж автомобілів в Україні перевищує всі очікування. Такими темпами ми швидко наздоженемо США, де в кожній сім’ї у середньому 1,8 водія і 1,9 автомобіля. Відмовитися від транспорту неможливо, але й перетворювати любов до своєї нової автівки на залежність від неї також не варто.
Українці стають заможнішими, вони подорожують частіше й на значні відстані. І за кожною автомобільною поїздкою тягнеться «шлейф» із кілограмів, сотень кілограмів вуглекислого газу. Як бути? Вихід, як завжди, є. Найпростіший – користуватися громадським транспортом. Викиди автомобіля, розділені на 20 людей у маршрутці, не кажучи вже про тролейбус, автобус чи потяг, суттєво зменшать наш внесок у глобальне потепління.
Ми не закликаємо продавати ваше авто, просто спробуйте зменшити кількість поїздок на одну з п’яти! Не варто відмовлятися і від прогулянки до супермаркету чи пошти на сусідній вулиці. Інакше через деякий час ми просто не зможемо дійти туди пішки: на збільшення кількості автомобілів і нашу залежність від них реагуватиме й інфраструктура. Через кілька десятиріч наші вулиці цілком належатимуть транспорту: просто не буде тротуарів, якими можна дійти до тієї ж пошти.
Тепло, світло й мухи не кусають!
Обігрів квартир – чи то за допомогою газових установок, чи то через систему центрального теплопостачання – суттєво додає до нашого парникового реєстру. Кожен додатковий градус Цельсія в нашій домівці, за підрахунками фахівців, потребує додаткових 10% палива. Тож, мабуть, інколи краще одягнути щось тепліше, ніж футболку, замість розігріву квартири до літніх температур. Звичайно, в цьому не звинуватиш мешканців Алчевська чи їм подібних, але власники великих маєтків і квартир, де є кімнати, порожні 70 днів на зиму, але в них, підтримується та ж літня температура, могли б трохи прикрутити загальний кран випуску парникових газів.
На черзі водоспоживання. Цінність води та її парниковий внесок зростають з відстанню, яку вона проходить, аби потрапити до наших осель. Ніхто не замислюється над тим, що кожна крапля з крану, який протікає, – це бульбашка вуглекислого газу до атмосфери, не кажучи вже про струмок з відкритого крану, коли ми чистимо зуби. Легкий рух руки, закритий кран – і ми притримали частку своєї «квоти» на парникові гази. Тому, плануючи ремонт у ванній кімнаті, не забувайте про сучасну сантехніку, яка допоможе зменшити використання води.
І, нарешті, те, що ми називаємо сміттям! Відходами, що за добу утворюються, наприклад, у Києві, можна вщент напхати три дев’ятиповерхові будинки. А чи замислюємося ми, скільки сировини витрачається на нікому не потрібні гори пакувальних засобів, які в 95% випадків одразу прямують на смітник? Скільки ресурсів, які можна переробляти або використовувати повторно і навіть багаторазово, потрапляють туди ж? Більшість скаже – «Ні». А варто було б!
Купувати потрібні нам речі, а не платити гроші за упаковку, активно підтримувати пілотні ініціативи із сортування сміття… Усе це має стати таким же звичним, як вітання з сусідами. Майже будь-яке скло, пластикова пляшка і папір можуть і повинні бути повторно переробленими!
Використати свій шанс
Це, безсумнівно, додасть результативності нашій особистій боротьбі зі зміною клімату. Не звинувачуйте когось у бездіяльності – беріться за справу, показуйте приклад!
Чому ж такі, здавалось би, прості речі на практиці виявляються такими важкими? Справа, очевидно, у звичках, сформованих десятиліттями. Виховуючи людину нового типу, наше суспільство мало задумувалося над новим типом взаємин із природою. Водночас нові покоління українців сьогодні ламають багато стереотипів, стають іншими, мислять по-новому. І це наш шанс – шанс змінити своє ставлення до природного середовища, яке нас оточує, шанс виховати покоління, для якого сталий розвиток стане не міфом, а реальністю.
Григорій ЖАРІКОВ, начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльност
