«Яким я побачив Марс»…

Може саме  так  через десять років буде називатися виставка художника Романа Гуманюка.

12 березня – рівно за місяць до першого польоту у космос – Чернівецький обласний художній музей та Чернівецький музей авіації і космонавтики запросили чернівчан і гостей міста на відкриття персональної виставки «Подих космосу» художника з Киргизстану Романа Гуманюка у художньому музеї. 

Роман Гуманюк народився у Бішкеку ( Киргизстан) у 1985 році. Перша персональна виставка відбулася в Киргизсько-Російському Слов’янському Університеті, коли автору було 7 років. Проводилися виставки і у музеї М.Реріха у Бішкеку.
2001 р. – перша персональна виставка у Киргизському Національному музеї образотворчих мистецтв. Участь у виставці майстрів Киргизстану у Франції.
2002 р. – виставка у Національному музеї Киргизстану.
2007 р. персональна виставка «Кольори часу» у Національному музеї Киргизстану. Виставка «Космічний ноктюрн», яка проводилася за підтримки Посольства України в Киргизстані. Участь у VI міжнародній бієнале сучасного мистецтва Флоренція-2007 (Італія).

Подумки кожний з нас колись відриває погляд від Землі і переноситься у простір своїх фантастичних нескінчених світів. Це світ почуттів, емоцій, пристрастей, сподівань, надій, сумнівів, переконань… За теорію Ейнштейна можна переноситися з однієї точки космічного простору в іншу із швидкістю вище світлової, а ось відвідувачі виставки «Подих космосу» візуально також досить швидко переносились у найрізноманітніші світи галактик та зірок. А може і не оговорився Віталій Яценко, завідувач Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики, коли побажав художнику Роману Гуманюку наступну виставку зробити на Марсі. Втім, через 15-20 років може це буде вже і не фантастикою.

А якщо пригадати модель космічної інфляції, де кожен пік – це черговий Великий Вибух, стає зрозумілим і експозиція представленої виставки. Перший, нижній ряд картин виставки – це гори, вершини, піки, скелі, гребені хребтів, вершини округлі, плоскі або загострені в сутінках, в засніженому полоні, в світлі повного Місяця, в віддзеркаленні гірського озера… Небо профарбовує вершини різними кольорами, світлом зірок, блиском сонця…

У слов’ян небо ототожнювали з океаном, яким мандрує Сонце. Напевно і не випадково, улюбленим художником для Романа Гуманюка є живописець-мариніст Іван Айвазовський. І в майстерні Романа вікна не виходять на гори. Так само, як і в майстерні Айвазовського вони не виходили на море. Роман Гуманюк пише картини своїх міркувань, світоуявлень, світорозуміння, в основі яких три першостихії: повітря, вода, земля. Художник невипадково зосереджується на ідеї рівності в космосі, ідеї суверенності всіх стихій, які його утворюють. І ця рівновага космічних сил є справжньою та переконливою. Сюжети – вигадані, але почуття – реальні. В цьому і є сенс мистецтва. Кількість модифікацій можливих світів напевно є безмежною, але Роман Гуманюк не спрощує розуміння простору й часу. Кожна картина – це певний кадр, фрагмент світу, що має свій власний час, простір, спектр, гравітацію. «Народження Всесвіту», «Галактика, «Космос», «Інший світ» – це і туманності, хмари, вогняні фонтани, рух земної кори, резонансні хвилі, спалахи, плазмові потоки, випромінювання, ущільнення, тиск…вибух… Хмара стає зіркою…

Зараз є багато унікальних світлин, які зроблені за допомогою телескопа Хаббла, де кожна світла точка є не просто якоюсь зіркою, а є галактикою. Фізики використовують терміни «темна енергія», «темна матерія» або «невидима енергія». А на картинах художника Гуманюка переважають яскраві кольори, не викликає сумніву і те, що зірки в майбутньому не погаснуть, а навпаки – зоряні системи художника ваблять яскравістю, захоплюють красою первозданності та дивовижних відкриттів…

Також на виставці «Подих космосу» всі звернули увагу на портрет Леоніда Костянтиновича Каденюка, льотчика-космонавта, Героя України. Цього року в Україні відзначається 15-річчя польоту першого космонавта незалежної України. І дуже зворушливим та несподіваним для присутніх на вернісажі було те, що Роман Гуманюк подарував портрет Леоніда Каденюка Чернівецькому художньому музею.

Шкода, що через погодні умови на відкриття виставки не приїхав Володимир Костянтинович Каденюк, старший брат космонавта. Якраз в цей день у Клішківцях дороги замело півметровим снігом. Але, за словами Віталія Яценка, через два тижні виставка «Подих космосу» буде також експонуватися у Києві. І на білій смужці фотографії Леоніда Каденюка, яку подарували Роману Гуманюку, Леонід Костянтинович напише власноручно свій автограф. Також Людмила Компаневич, директор Чернівецького міського клубу юних техніків «Кварц», подарувала художнику книгу Л.К. Каденюка «Місія – космос».

Паперовий варіант статті завершується цим текстом…

Чому десь зникли рядки про письменника Михайла Булгакова, дітей лейтенанта Шмідта та про подорож на Марс. А може саме ці літери, слова, речення перейнялися ейфорією космічного вояжу та візуалізувалися двома білими квадратами на газетній сторінці – простором для роздумів або паспорту для нових картин…
Але тут я маю можливість їх повторити:

Улюблені письменники Романа Гуманюка– І.Ільф та Є. Петров. Тому, коли я пригадала героя Шуру Балаганова з книги «Діти лейтенанта Шмідта», який був впевнений, що земля плоска, ми прийшли до висновку, що Шура Балаганов просто не відвідав виставки «Подих космосу». Михайло Булгаков також є улюбленим письменником Романа Гуманюка. І якщо сьогодні говоримо про космос, то зразу пригадалися слова письменника: «Ах, які зірки в Україні…».

Для Романа Гуманюка живопис – це не тільки його професія, це натхнення, покликання, сумління. Це – творчість. Це – радість відкриття, пізнання, естетика почуттів і емоцій. Теми картин і виставок Романа Гуманюка різнопланові – «Кольори часу», «Космічний ноктюрн», «Східна сага», «Моя Україна», «Флорентійська мозаїка»…

А на останок Роману Гуманюку чернівчани побажали через декілька років чергову виставку назвати «Яким я побачив Марс». І побажання польоту на Марс теж були зовсім серйозними.

Під час відкриття виставки

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора