Візуальна поема від Олега Любківського

I’m painting my room in a colorful way,
and when my mind is wandering
there I will go

Lennon/McCartney, “Fixing a Hole”

У той ще останній теплий, жовтневий вечір ми так і не взнали, як пише картини Олександр Бойченко.
Чи він це робить краще, а ніж грає на гітарі.
Центр гравітації у невеличкій кав’ярні був замаскований.
Бойченко з неудаваною легкістю провів нас всіма лабіринтами з тимчасовими зупинками. А Петро Рихло зупинився і на розповіді про нову книгу «Поетика містичного». На обкладинці книги я одразу впізнала картину Олега Любківського “Fixing a Hole”, 1990.

Розкіш близьких планів картин, людей, стін, сходів, цеглин, листівок з випадковим закономірним числом перетиналися в лініях сітки, що накреслив художник.

При вході на виставку мені випало число «27». Достеменно знаю, що воно не є випадковим для художника.
Це було моє запрошення з таким номером. 27.
Єдине, що цьому номеру не вистачило часу на автограф.
Для мене особисто воно є навіть трохи містичним.
Як і число «21».
І це не тільки кількість картин на виставці.
Це і можливість перетнути першим удавані і окреслені лінії…

Звідки цей задум?
Я можу лише здогадуватися.
Якщо спитати автора про це?
А для чого?
Це якраз і є наш вільний простір. Для роздумів… Навіть для такої авантюристичної миті відчуття, як причетності…

Пластика руху, яка тимчасово обмежена кольоровими стрічками ліній сітки, що змоделював художник, перетиналась, доторкалась і зваблювала.
Зв’язки-ниточки як красномовні деталі.
Певні символи.
Перешкод?
Або зв’язку…

На цьому вечері багато говорили і про літературу. Олег Любківський навіть зачитав присутнім уривок з свого нарису «Двадцять перше кохання».

Виставка, що відкрилася 7 жовтня – двадцять перша виставка Олега Любківського.
А що там про перше кохання?
Художник пообіцяв, що ми обов’язково дізнаємося про це у його майбутній книзі.

Ось і все. Наш час вичерпано.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Олег Любківський, "Fixing a Hole”, офорт, 1990

Наступна виставка художника Олега Любківського у Любліні…

p.s. Пригадуючи відкриття виставки, переглядаючи ці фотографії сьогодні, я подумала, а чи художник не представив нам свою виставу, де були його декорації з минулого і сучасного, його сценарій, сюжет, дійові особи і виконавці.. І ми навіть і не здогадалися, що виконуємо певні ролі. Кожний свою…

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

6 коментарів “Візуальна поема від Олега Любківського”