4 лютого – день народження ТЮЧ

Театр юних чернівчан Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва відомий як перший аматорський дитячий драматичний колектив області.

Драматичний гурток Чернівецького палацу піонерів (тепер Міського палацу дітей та юнацтва) був створений на початку 1945 року і діяв під керівництвом заслуженого артиста УРСР В. А. Жихарського.
Перші гуртківці – Юрій Смолянський, Євгеній Бондаренко та Рада Петренко виконали ролі
у п’єсі Суходольського про боротьбу партизанів з фашистськими загарбниками.
Друга постановка – інсценізована казка О. Пушкіна “Про рибака і рибку”, перекладена українською мовою, – стала першою масовою виставою, яку кілька разів відіграли у приміщенні Укрдрамтеатру для дітей всього міста.
З лютого 1991 року Театр юних чернівчан працював під керівництвом М. С. Данчук.
У 1998 році він підтвердив високе звання “Зразкового художнього колективу”.
Члени оглядової комісії відзначили високий рівень роботи ТЮЧ, назвавши колектив кращим у місті й області.
Багато його випускників обрали шлях у великий світ мистецтва.
Серед них – режисери, актори, діячі культури Семен Співак, Володимир Воробйов, Василь Маковійчук, Наталія Козлова, Семен Трессер, Тамара і Лариса Артеменко, Сергій Юшкевич, Сергій Тимофеєв, Лев Шехтман, Жанна Карпач, Олег Флейшакер, Олександр Попенко, Леонід Погорелов, Тетяна Шевченко, Григорій Файнгольд, Андрій Кириллов, Олександр Єремеєв, Світлана Каган, Елла Друкман, Василь Домбровський, Микола Гумінюк, В’ячеслав Стаханов, Олексій Григорчук, Інна Євстратьєва, Іван Данілін, Олег Мельничук та багато інших.

Інформація з Інтернет-джерел

4.02.2013

– ТЮЧ і ти, Інно, як дово ви разом? Яка ваша команда?
– Я працюю в Театрі юних чернівчан на посаді “керівник гуртка” 11 рік. До того часу, як стати керівником, я займалася в цьому театрі протягом 10 років, ось і виходить, що разом з ТЮЧ ми вже 21 рік. Не можу сказати, що все було легко і просто, але великий плюс в тому, що нас працює велика команда: Данілін Іван ( викладач “акторської майстерності”), Аілінчий Ганна (викладач “сценічного руху”), Слижук Марина ( викладач “сценічної мови”) і… прекрсна команда наших вихованців.

– Я бачила вчора гарну традицію посвяти. “Я – драмовець”, – гордо пояснив мені один юнак. Що це за традиція?
– Зараз у нас в колективі 5 групп дітей від 7 до 18 років. 4 лютого за традицією ми посвятили (наш театр скорочено ми називаємо “Драма”) ще 25 маленьких театралів, це діти, які займаються перший рік, але вже довели, що мають право носити горде ім’я “Драмовець”! Клятва і гімн у нас збереглися ще з радянських часів, і за традицією ми розфарбовуємо діток театральним гримом (який можна стерти лише вдома) і роздаємо пиріжки, але тільки з капустою (це пішло від поняття “театральний капустник”). Я кожен рік, коли стою 4 лютого на сцені разом з дітьми, згадую себе 8-літню, як я давала клятву і співала гімн і сльози навертаються на очі, коли в залі встають випускники різних поколінь і співають гімн разом з нами.

– У вас постійно цікавий репертуар, ви несподівані і неочікувані. Які плани?
– Стосовно планів на майбутнє, боюсь, що ще нічого конкретного назвати не можу. Саме зараз ми будемо разом з дітьми обирати з декількох п’єс, яку брати до постановки. Можу сказати єдине, що матеріал вже буде більш “дорослий”, дітям вже набридло грати лише казки, звичайно, з молодшими дітками ми будемо робити щось дитяче, але з старшою і середньою групами будемо переходити на інший рівень. А потім подивимося всі разом, що у нас вийшло. Прем’єру нової вистави плануємо на червень, а на весняних канікулах будемо грати щось з діючого репертуару.
Також плануємо і відвідати декілька фестивалів, але знову не можу сказати яких, тому що ми тільки подаємо заявки, а далі будемо бачити, куди нас запросять.

– Дякую, Інно, за бесіду. Бажаю вашому колективу цікавої роботи, фестивалів, успішних прем’єр, творчості, задоволення та натхнення!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора