Колись у Тарашанах, що на Глибоччині, у рідному селі третього чи четвертого губернатора Буковини кінця ХХ-початку ХХІ століття, був чудовий дитячий табір, де залюбки відпочивали юні буковинці. Але хто ж нині опікується здоров’ям дітей? А що було – давно загуло. Тож нині Тарашани прикрашають не тільки ресторани та бари, а й торгово-розважальний комплекс, на відкриття якого прибули і всюдисущий Боря Мойсеєв, і солідна багатоголоса «Пікардійська терція».
Особисто в мене починає складатися враження, що ми, буковинці, знані у світі не тільки своєю толерантністю, а й… гульками. Тільки порахуйте, скільки на теренах області розважальних закладів! А ми ж поки що не Лас-Вегас. І заокеанського потоку туристів у нас немає, на жаль.
Хоча причина цього загальновідома – брак інфраструктури. Тому чи не краще було б дороги в краї прокладати, щоби туристи могли приїхати, дитячі садки відкривати, яких не вистачає, а також газифікувати, каналізувати населені пункти, бодай стадіони та спортивні майданчики там будувати, або ж лазні…
Якщо й далі розважальна індустрія розвиватиметься такими темпами, то у нас на кожне немовля буде по закладу. А хто ж працюватиме й зароблятиме на розваги?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
