Цікаво поспілкуватися з лауреатом Першої Всеукраїнської трієнале “ART-AKT” Степаном РЯБЧЕНКОМ, художником і архітектором з Одеси, якого члени журі ще й нагородили особливою відзнакою – «За візуалізацією образу». Окресленим простором мого віртуального інтерв’ю з Степаном стала електронна поштова скринька.
– Пане Степане, Ви належите до молодого покоління художників, покоління першого десятилітті нового тисячоліття. Багато з Ваших картин класифіковані як актуальне мистецтво. А хіба мистецтво буває неактуальним?
– Є два понятті в мистецтві: сучасне мистецтво і актуальне. Сучасним, скоріше всього, можна назвати все, що відбувається/робиться/виробляється в даний момент. Актуальний же художник (contemporary artist) працює насамперед з концепцією, що відповідає сьогоденню, використовує у своїй творчості передові технології і знаходиться в постійному експерименті.
– Чому Ви надаєте перевагу – малярству, живопису, графіці, інсталяції, графіті?
– Я активно і наполегливо розвиваю цифрове мистецтво, експериментую з новими медіа і матеріалами, використовую сучасні технології, зокрема, комп’ютерні, за якими бачу перспективу абсолютної якості реалізації замисленого. Для мене комп’ютер – це засіб самовираження, яким для інших художників є фарба, графічний матеріал, відео чи фото.
– Ваші роботи із серії “Калейдоскоп” 1, “Калейдоскоп” 2 тощо, вочевидь, інтерпретуються одними глядачами багатозначно, іншими – однозначно. А мене ще дивує таке невиразне визначення жанру – безпредметне. Але ж асоціативність буває навіть досить предметною. Хіба не так?
– Цикл робіт «Калейдоскоп» – мій перший експеримент в області цифрового мистецтва. Він був створений паралельно з моєю роботою над одним з архітектурних проектів. На той час мені було цікаво працювати з чистими площинами, співвідношенням кольору і визначенням об’єму. Ще одним відкриттям для мене тоді стало поняття нескінченого розвитку. Калейдоскоп – прилад, який генерує нескінчену кількість орнаментальних варіацій. Цей принцип і став основою даного циклу.
– Ви багато виставляєтесь. І такі роботи, як “Електронний зефір (рожевий і білий”, цикл “Комп’ютерні віруси” – це вплив часу чи випадковий збіг?
– Це вплив часу, це ті теми, які відповідають сьогоденню і це саме те, що і називається актуальним мистецтвом. Цикл «Комп’ютерні віруси» виник одного прекрасного ( чи не прекрасного) дня, коли мій комп’ютер був атакований черговим вірусом через Інтернет. У цю мить виникла ідея: візуалізувати те, що кожної секунди нагадує про себе своєю несподіваною і небажаною появою.
– Мають художники кумирів серед художників? І чи є такий майстер, хто Вам найбільше імпонує?
– Кумирів не маю, але мені подобаються багато художників, що жили в різні часи, працювали в різних напрямках і які між собою непорівнянні. Мені цікава традиція, а саме період українського бароко, елементи якого я часто використовую у своїх роботах.
– Ваші творчі плани?
– Для початку маю на меті реалізувати вже початі проекти.
Зрештою, я впевнена, що саме так і буде.
Я дякую пану Степану за візуалізацію нашого спілкування.
І мені навіть захотілось помчати до магазину і купити собі калейдоскоп, у якому пересипаються звичайні шматочки скла, які багатократно віддзеркалюються, створюючи фантастичні візерунки, коли ми рухаємо або обертаємо трубку. І отримати, як у дитинстві, це радісне і виразне відчуття створення справжнього дива. Нехай і досить крихкого.
А виставка, яка триватиме до 21 жовтня, дійсно, зібрала у багатогранній експозиції прекрасні роботи талановитих і незрівняних майстрів абстрактного мистецтва.
Переглянути фото з експозиції Трієнале можна за посиланням –
Білий образ концептуальної утопії…
Калейдоскоп IX. 2009, папір, цифровий друк
Калейдоскоп VIII. 2009, папір, цифровий друк
Калейдоскоп III. 2009, папір, цифровий друк
©Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»
4 коментарі “Повернемо калейдоскоп?..”
Захотілось не тільки купити калейдоскоп, а й скоріше потрапити на таку цікаву виставку! Тетяна має талант заохочувати людей до дій, в данному випадку – гарно провести час серед інтересних картин!) І якщо не має можливості піти в галерею, то Тетяна дає шанс побачити все віртуально! Дякую!
Ірина, дійсно, саме через виставки відбувається спілкування митця і глядачів, прихильників.
І чернівецьке Трієнале відзначається великим успіхом. Напевно, і через мистецькі традиції, і свій власний вимір, і відчуття свободи, і нову, асоціативну естетику, яку подарували нам художники. А мені особисто ще й поталанило поспілкуватись із Степаном Рябченком. )
Интересные работы и интересный взгляд на современное искусство.Спасибо, Степан.
Здається мені що щось цшкаве в цьому є!Творчий процес найважлившший!