Перформанс – це ентузіазм і апломб…

Волотисте сонце
над сіро-чорним проваллям.
Висока, як дерево, думка
бере світлий тон:
ще треба співати пісень
по той бік людини.

П. Целан. Переклад В. Стуса.

Досить помітно пройшов у Чернівцях перший міжнародний поетичний фестиваль “MERIDIAN CZERNOWITZ”.  Численні  культурно-мистецькі заходи різноманітного плану, характеру, естетики  три дні відбувалися на відкритих майданчиків просто неба, в академічних залах університету, музеїв, нічних клубах, вулицях міста.

У будь-якому випадку перформанс – це ентузіазм і апломб. Це стосується  перформансів і поетичного фестивалю “MERIDIAN CZERNOWITZ”.

Особливо це враження посилюється, коли тебе досить переконливо запрошують «поглинути у світ благородної розкоші та вишуканого світу сигар».  Компанія «Естет» прагне стати отримувачем  ваших коштів за річну передплату журналу «Cigar Clan Украина», гарантуючи при цьому у подарунок дегустаційну сигару від журналу. У всякому разі, мені зразу пригадались і Кабо-Верде, і Гавана…  І фанатом сигарних дегустацій я би стала хіба що на концерті Цезарії Евори.

На поетичному фестивалі кожен з присутніх попав у той чи інший  простір актуального ( чи не зовсім актуального) мистецтва. Наслідок перебування у такому просторі і доволі прогнозований, але , звичайно, бувають і несподіванки.

Найбільш влучно, на мою думку,  про одну із просторових складових перформансн-спілкування, висловився Борис Асаф’єв. Цитата досить довга, але її варта прочитати до кінця:

«Європейська симфонія — це дитя замкнутого простору, тобто походить від розширення і розвитку камерних форм музичення. Співвідношення між музикою і «зайнятим» нею простором — це не тільки суто акустичне явище.  Вулиця, площа, міський сад чи бульвар — усе це особливий різновид, особлива «специфіка» форм. Звичайно, енергійну сільську коломийку можна виконати і в концертному залі, але її форму все-таки задано сільською вулицею. Військовий марш можна грати на фортеп’яно у квартирі, але справжня його сфера — військовий оркестр на площі, на вулиці чи в саду.»

І будь-які деталі декорації ( штучні або природні) цього комунікативного простору  організовують, налаштовують, змінюють , трансформують споглядання та предметні асоціації.  І якщо хтось голосно вигукне: “Здесь Петрарка не валялся”, це не значить , що “…і не сховатись в сутінок вечірній, ні в пітьму ночі не втекти мені“… Треба просто вийти з цієї гри і перейти на інший майданчик.

Адже всі дії, що відбуваються – то своєрідна гра, певний ритуал, де всі присутні  є і активними дійовими особами і небайдужими глядачами.

Головне, щоб  межа між перформансом та реальним життям  так і залишалась умовною. То ж ви свідомо залишаєте простір для інтерпретацій…

Безумовно, ті , хто побував на презентації книги “Пауль Целан і Ґустав Хомед: “Мені потрібні Твої листи”” ,  що  відбулася у Червоній залі університету, опинилися в реальному світі, прослухали зворушливі листи німецькою і в перекладі  Петра Рихла – українською,  відчули і жорстокість того часу, і схвильованість, пригніченість Пауля Анчела.  Видання представляла  Барбара Відеман, яка разом із Юрґеном Кьохельом упорядкувала означену книгу.  Перший лист Целана із французького міста Тур був написаний 1938 року, останній, лист Хомеда, датований початком квітня 1970 року. Це листування є свідченням довготривалої дружби та одним з найважливіших документів останніх місяців життя Пауля Целана. Останній лист Хомеда завершується словами : “чекаю на твою відповідь якомога швидше”. І на цей лист  Пауль Целан уже не відповів…

В останній день фестивалю у  Художньому музеї відбулися поетичні читання учасників фестивалю Хендріка Джексона, Наталки Білоцерківець та Бріггітте Олешинські. Українські переклади – Петра Рихла. Під час імпрези сучасна класична музика звучала у виконанні блискучого дуету скрипалів Павла Чоботова та Людмили Шапко.

Тридцять фотографій із зображенням циганів, до яких підібрані вірші Пауля Целана, були представлені у Художньому музеї.  Ранні вірші Пауля Целана із запитаннями про сутність життя,  людські відносини, з особливою конструкцією впевненості і невпевненості, деякою безособовості можна було прочитати на виставці поряд з фотографіями французького фотохудожника Алена Рів’єра.

…Несклеплене біля дверей мрії

марудиться око самітне:
досить для нього знання
щоденних турбот:
біля східнього вікна
з’являється йому проти ночі
стрункий привид відчуття…

П. Целан. Темне око у вересні  .

На виставці мені пригадався саме цей вірш.

Поетичний фестиваль “MERIDIAN CZERNOWITZ” завершився. Завершились інсталяції, гра, перформанси,  експерименти, лекції, дискусії, несподіванки…У кожного вони різні. Враження, настрої, розчарування, задоволення … Байдужих, точно, немає, і це – важливо.

До зустрічі 2 – 4 вересня 2011 року на другому міжнародному поетичному фестивалі “MERIDIAN CZERNOWITZ”…

©Тетяна СПОРИНІНА, фото авторки