Поет, прозаїк, драматург і перекладач, співзасновник літературного угруповання «Бу-Ба-Бу», якому минулоріч виповнилося 35 років, Олександр Ірванець на «Мистецькому фестивалі «Ї» презентував свою нову книжку п’єс, а також фонтанував гумором і веселими спогадами – тож йому точно в серці не більше 35-ти.
Насправді Ірванець пише чи не у всіх відомих жанрах. Наприклад, він є одним із авторів сценарію до широко відомого фільму «Поводир» Олеся Саніна. А окрім віршів, на фестивалі він презентував свої нові п’єси, про які розповів, що вони – на міжнародну тематику.
– Одна – про затримку на мості по дорозі на Польщу трьох різних людей. Територія – нічия, а автобус до конкретної точки – пропущений… Інший твір – про похорон багатого українця на американському цвинтарі, аналогія з темою Once upon the time in USA.
А ще він розповів, що працював у групі, яка писала тексти для ведучих найпершого фестивалю «Червона рута», який у 1989-му пробудив усю Україну.
Серед інших «підводок», Ірванець написав для ведучого (нині вже – народного артиста України) Василя Ілащука слова, якими той прокоментував виступ музичного гурту з Мінська – знаючи, що білоруси дуже поважають, коли назву їхньої столиці вимовляють правильно – Мєнськ. Так Ілащук і сказав у мікрофон написаний Ірванцем текст: «Наші гості прибули до нас із міста Мєнська – саме так правильно має називатися це місто!» Після виступу один з музикантів підійшов до Ілащука, потиснув йому руку і щиро подякував за правильно вимовлену назву – звісно, Ілащуку, а не тому, хто йому ці слова написав :)
Тоді ще не було комп’ютерів, я сидів у готелі «Буковина» якраз навпроти стадіону, і на друкарській машинці фігачив це під копірку – чотири екземпляри, п’ятий уже блідий, шостий – це взагалі якісь тіні на папері… Ви не знаєте, що таке п’ятий-шостий екземпляр, для вас зараз кожен екземпляр – перший, – сміється. – Це були ще ті технології… Я працював в сценарній групі, а потім у 90-92 роках я очолював сценарну групу фестивалю «Вивих» у Львові. Це були золоті роки, коли нам дозволялося все. Львівська міська рада звідкись мала гроші, ну наприклад, на першому «Вивиху» ми проводили акцію «Прокидання поезії». Це я придумав, і зараз кажу молодим поетам, що що б ви зараз не робили –такого ви вже не зробите :)
Ну от коли зазвичай поетичні вечори проводять? Надвечір… А ми задумали: а давайте о 8 ранку? А давайте В НЕДІЛЮ о 8 ранку у Львівській опері?
Близько біля Львівської опери розташований готель «Львів». Це зараз уже готель «Львів», як і готель «Буковина» в Чернівцях, вилизаний… А тоді це був вибитий паркет, це були діри, шпари в дверях… І напередодні там ми святкували день народження поета Володимира Цибулька. Ми – це «Бу-ба-бу», «Пропала грамота», «Лу-Го-Сад»… А от чи був Цибулько – я не пригадаю. Ні! Таки був!
А після святкування вдосвіта, годині о п’ятій чи й раніше ми прийшли в оперу, все було домовлено, нас пустили. На сцені стояли різні «пристрої для спання»: якесь ліжко, розкладачка, диван, матрац, і солдатське двоповерхове ліжко – я якраз на нього й заліз зверху. А сцена була відділена такою металевою завісою, яка називається протипожежною – у випадку займання вона падає, щоб зупинити вогонь, відділити зал від сцени і навпаки. І ми лягли й заснули, уявіть собі – молоді здорові організми, які прийшли о пів на п’яту… а о восьмій ця завіса металева почала підійматися з таким специфічним деренчанням – «др-др-др-др»… І ось я відкриваю очі і бачу, що партер повний! Мені потім розповіли, що з різних віддалених районів Львова – з Майорівки, з Погулянки люди брали таксі, щоби встигнути на наш виступ! І о восьмій ранку ми почали поетичні читання!
Ми читали свої вірші, і це тривало десь годину, а потім зала оркестрова під нами почала наповнюватися. І Віктор Недоступ (Бакс) з групи «Пропала грамота» – він на сцені грав на гітарі і згадав свою пісню, в нього є така пісня «Галя за негра заміж пішла», а потім він заграв на слова Юрка Позаяка – ви ж усі знаєте цей геніальний текст «Коли ти летиш в літаку, і падає твій літак…» – і там є рядки «Життя непогана хріновина: тобі ще зіграють Бетховена». Проскурня попросив Бакса зробити на цьому слові паузу, Бакс замовк. В ямі диригент підняв паличку, і оркестр заграв Бетховена… Знаєте, це дорого коштує…
А через два роки в 92-му ми ставили на тій самій сцені Львівської опери поезооперу «Крайслер Імперіал», яка йшла чотири вечори! Скільки зараз коштує орендувати Львівську оперу на чотири вечори, як гадаєте? Золоті часи…
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Фото «Мистецького фестивалю «Ї»
