Нещирість – причина людських невдач. І будь-яка брехня є гріхом, особливо неправда із собою

Так вважає богослов і вчений, священик-монах і лектор Віктор ВЕРЯСКІН, який їздить світом та виступає перед людьми, змушуючи їх замислитися над тим, хто вони і для чого.

Людина-енциклопедія з магнетичною привабливістю та дивовижною скромністю, щедро допомагає всім охочим у пошуках істини. Його бесіди про святе Письмо і про зміст життя однаково захоплюють як росіян з Москви, українців з Києва, так і мешканці з Чікаго й Торонто…

Людей дивує й окрилює сучасний погляд священика на науку і релігію, як дві частинки однієї цілосної істини.

Довідка

Віктор Олексійович Веряскін – митрополит Київський та всія України апостольної православної церкви, завідувач кафедри релігієзнавства Сімферопольського економіко-гуманітарного інституту, декан теологічного факультету Кримського інституту ноосфери, доктор богослов’я, професор духовної академії.

Відомий спеціаліст у галузі наукового релігієзнавства і конфесійної теології, висококваліфікований викладач, популярний лектор і проповідник народився 1953 року. За свої переконання у радянські часи відчув на собі залізні лещата системи. Тюрма підірвала здоров’я, але зміцнила дух.

Він автор понад двох десятків книг, численних курсів лекцій, збірників статтей, духовних бесід, публікацій у ЗМІ та виступів по радіо і телебаченню.
Як диригент церковних хорів, Веряскін є лауреатом фестивалів і конкурсів.
Нагороджений орденами Святого Архистратига Михаїла, св. Володимира, Христа-Спасителя тощо.

Ми – не раби, ми – радість Божа, Його діти

Таку ідею проповідує услід за святим чудотворцем Серафимом Саровським, отець-монах Веряскін. Вперше почула про це від нього навесні цього року у Вижниці, де він виступав перед працівниками культури. До речі, вже тричі Віктор Олексійович навідувався до нашої карпатської красуні. Минулого ж тижня горяни передали естафету Чернівцям. Тут, у палаці Академічному він зустрівся зі студентами-медиками та всіма охочими, хто прийшов минулої середи на його лекцію. А ввечері спілкувався з кандидатами і докторами наук, членами науково-практичного семінару «Енергоінформаційні процеси: природа та методи захисту». Так ось вчені мужі теж звернули увагу на цю, я б сказала, сонячну тезу.

Раб Божий, за словами Веряскіна, – це людина без вибору. А всі ми, натомість, володіємо певною свободою. І розумом також.

Релігійність, на його переконання, поділяється на гуманістичну й тоталітарну. У гуманістичній Бог виступає отцем, а люди – його дітьми. Ставлення ж батька до дітей – зрозуміле. Зате тоталітарна, засади якої викладені у Старому завіті, передбачає, що ми, себто люди, – раби, а Господь – наш повелитель.

Оскільки релігійність не є тотожною духовності, то всі довкола намагаються її використати. Нині активно експлуатується політичний аспект релігійності. А ще ж є і соціальна користь. На чому, зокрема, наголошував Вольтер, кажучи, що коли б релігії не було, то її мали б вигадати.

Ще під час весняного візиту Віктора Олексійовича до Вижниці поцікавилася, як він ставиться до приїздів патріарха Кирила в Україну. На це російськомовний Веряскін відповів, що візити мають виключно політичну мету. І наголосив при цьому, що священик, як і релігійність, не є тотожними ні поняттю духовності, ні поняттю моральності. Адже відомо, що перша особа московського патріархату є власником багатьох горілчаних та алмазовидобувних виробництв.

Ваше Боголюбіє, змініть предмет накопичення

З такою порадою звернувся Серафим Саровський до купця Мотовилова, коли той поскаржився йому на те, що має все, крім щастя.

– Ваше Боголюбіє, ви – на правильному шляху. Бо ваша мета – стяжательство. І Вам, Ваше Боголюбіє (вже у ті часи Саровський нікого не називав Рабом Божим, а лише так – Ваше Боголюбіє), залишається тільки змінити предмет накопичення. Стяжайте, накопичуйте в собі благодатну енергію Святого Духа і будете щасливі.
Але виникає запитання – як? Потрібні технології, чи не так?! І тут на допомогу приходить практика. І наука. Бо широкий шлях до гріха, а вузький – до спасіння.

Істину ж, як правило, не люблять і нею не цікавляться. Скільки разів церква накладала анафему, відлучаючи від себе своїх святих. Серед них і Ян Златоуст, і афонський монах Григорій Полома, які дуже багато зробили для розвитку людства, збагативши науку, і релігійну зокрема. Показово у цьому сенсі, що навіть перші ікони Рубльова були визнані церквою неканонічними. Лише пізніше з‘явилася вказівка писати ікони на кшталт Рубльовських.

Але до істини, яка на глибоке переконання Веряскіна, як і краса та добро, є долею виключно героїв та святих подвижників, потрібно постійно рухатися. А цей рух, найперше, вимагає чесності перед собою. Ми, як правило, прикидаємося не тільки на людях, а й у середині себе. І ця нещирість – головна причина людських невдач. Бо будь-яка неправда є гріхом, особливо озвучена перед собою.

Окремо хотілося б сказати про неймовірно душевно-толерантну і щиро-сердечну тональність виступів Веряскіна. Кожне слово – від самого серця. Недарма ж, мабуть, архиєпископ св. Лука, відомий в миру як доктор медичних наук, хірург Валентин Войно-Ясенецький, вважав, що людська душа знаходить свій прихисток у людському серці.

Поради людини духовної

Віктор Веряскін – православний священик з розумом ученого. Він належить до тих, хто допомагає іншим у пошуках істини через роздуми над змістом Святого письма та сучасними філософськими течіями. До речі, з його вуст Вічна книга стає близькою й зрозумілою. І дуже корисною на щодень.

Якщо тезисно назвати за Біблією джерела пізнання істини та її критеріїв, то їх буде шість, але за однієї умови – цілісного, системного та органічного підходу.

Отже, найперше, істина пізнається через Природу, яка є Живою Книгою творіння. А критерій – це природня доцільність.

По-друге, вроджене моральне почуття. Бо совість – це Божий голос в людині. Критерій простий: те, що моральне є правильним. А неморальне не може бути істинним.

Третя позиція є подарунком людині від Бога – це логіка, раціональність, розум. Критерій – порядок і закономірність. Недарма Енштейну належить вислів: «В істині є краса». А в Абсолюті – єдність добра, розуму і краси.

На четвертому місці сама Біблія, на п’ятому – історія християнства, на шостому – містичний досвід і практики святих і подвижників.

З висловів Веряскіна

▪ Держава – і тодішня, і нинішня – виховує лицемірів і фарисеїв. У семінарії вчилися Сталін і чимало його поплічників. Закон Божий вивчав Ульянов-Ленін, маючи з цього предмету відмінно. Але це їм не завадило громити церкви і храми, розстрілювати священиків. І саме семінарист Нечаєв написав 1860 року «Катехизис терориста», яким користувалися народовольці, серед яких були і брат Леніна Олександр Ульянов, Віра Засуліч і Софія Перовська, і Желяб’єв та багато інших, які швидко перейшли від просвіти народної до терору, відправивиши на той світ чимало невинного люду, який випадково опинявся там, де скоювалися напади. Отож, я б сказав, що викладати у школі потрібно не Закон Божий, а, швидше, Благодать Божу, – наголошує Віктор Олексійович.

▪ Цілісність – це повнота інформаційно-енергетичного союзу. Бо знання без сили, тобто Святого Духу, – ніщо. Саме тому апостол і відрікся тричі від Христа, що не мав на той час у собі ще сили, тобто Божественної енергії. …Людина тільки відкриває вуста, а Бог їх наповнює.

▪Бог виливає з Неба потоки сили, благодаті, енергії. Але тільки на тих, хто відчуває спрагу. Тому одні сприймають ці потоки, а інші – ні: з цього й починається свобода вибору. Але є люди, мов ті горщики, що їх перевернули до гори дном. Через це вони не можуть наповнитися благодаттю. Їм треба повернутся до Бога і відкритися душею, щоби благодатні потоки потрапили в них. Але при цьому «горщик», себто душа, має бути чистим і… порожнім, без нальоту «смальця». Гріхи перешкоджають. А ще потрібно Бога попросити про допомогу. Бо без вашого рішення він нічого не зробить.

▪ Особистість – це людське Я, що користується всіма трьома складовими: тілом-душею-духом. Через тіло забезпечуються потреби. Душа – це психіка та емоції. А дух – високі цінності та ідеали. Саме вони визначають життя душі та тіла. І коли зовнішня людина з часом затухає й гасне (старіє), то внутрішня людина, навпаки, оновлюється і міцніє.

▪ Апокаліпсис – умовний постулат. У перекладі «апокаліпсис» означає одкровення, пророцтва Бібілії. Та наголошу: вони – умовні. Бо є попередженням про те, що від нас вимагається тільки правильний вибір.

▪ Віра без справ – мертва. Щоби зрозуміти, куди треба йти, на що перетворюватися, треба провести ревізію всередині себе і дуже чесно відповісти на запитання: з чого складається моє життя? До якого світу я належу?

▪ Віра – різновид знань. Ми живемо у дивовижний, неймовірно складний і цікавий час, коли людина отримала шанс доторкнутися розумом до ідеї Творця. Як тільки вона наближається до розуміння причин і законів Всесвіту, її життя з хаотичного перетворюється на осмислене.

▪ Сьогодення опирається на минуле і це формує майбутнє. Бо умови проявлення нашого світу – це час і простір. Енергія часу тече з минулого до нинішнього та майбутнього. З яких енергій складається нинішнє, куди спрямовані думки, туди й потече енергія, формуючи завтра. Ми обираємо маршрут і голосуємо тим, хто ми є, по суті, на сьогоднішній день. Які цеглинки минулого ми візьмемо за основу, в такому будинку і будемо жити завтра.

▪ Доведеться впасти на самісіньке дно. Бо тільки звідти можна розпочати поступовий рух угору. – Так відповів Віктор Веряскін на запитання про наслідки морального розкладу українського, та й не тільки, суспільства, в якому споживацтво і бажання тіла отримати насолоду заполонили всіх.

P.S. Вчені з’ясували, що в світі мікроорганізмів по-справжньому шкідливих видів дуже мало. Як, до речі, і корисних. 80% вичікують. Вони не вдаються до жодних дій, доки не побачать, що перемогу починають отримувати добрі чи погані, а потім приєднуються до сильніших. Це дуже схоже на те, що відбувається в людському суспільстві, де зовсім небагато тих, які можуть і хочуть зробити світ кращим. Відчуваючи своє покликання, вони втілюють силу своєї свідомості у діях або ж молитвах.

На чиїй стороні ми?