Лідія АНЦИПЕРОВА: «Інтерес власника – прибуток, а працівника – гідна зарплата й безпечні умови праці»

Рейки приватної власності. Зарплати падають. Загальним фронтом в усьому світі йде наступ на соціальні права людей. Більше того, корпорації, що вже владарюють практично на всій планеті, об’єднуються з державними інститутами і шляхом шокової терапії, яку українці відчули на собі в 90-х роках минулого століття, позбавляють рядових громадян будь-яких гарантій на нормальне життя.

Породженням цього дикого неокапіталізму, в основі якого – доктрина шоку й «терапія» катастроф, стали олігархи України та Росії, князьки колишніх середньоазійських республік та «піраньї» Латинської Америки (саме так називають там мультимільйонерів). Їхня мета – позбутися активних громадських організацій, серед яких в усьому світі на першому місці перебувають профспілки. Нещодавно, до речі, напад здійснили на профспілки Канади. Та люди там грамотні, відбилися.

Натомість в Україні профспілки перетворилися на беззубих поплічників влади. І ось саме у таких складних обставинах Лідія АНЦИПЕРОВА взялася за відродження профспілки недержавного сектору економіки. Чому, як і для чого? – про це розмова.

Профспілкове майно привласнили разом з офісом

– Пані Лідіє, Ви – громадська діячка: і як партнер Буковинської партнерської агенції, і як заступник голови Громадської ради Чернівецької міськради з тарифів. Тому, як на мене, логічно, що саме Вас обрали профспілковим лідером. Коли і як це сталося?

– Головою обласної ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки мене обрали ще в грудні 2007-го. Прийшла сюди з так званого «третього сектору», тобто з громадської роботи. Але за плечима 15-річний досвід керівника, фінансиста підприємства. Тож із середини знаю, що таке підприємницька діяльність, як працює підприємство, чим живе та переймається трудовий колектив.

– Пригадую 90-ті роки. Тоді Конфедерація, здається, об’єднувала сотні малих та середніх підприємств області й мала тисячі членів профспілки та була досить солідною і впливовою організацією?..

– Ви не помиляєтеся. Та поступово попереднє керівництво Конфедерації звело профспілкову діяльність нанівець і наприкінці 2007 року постало питання про ліквідацію. Тим паче, що на той час уже багато профорганізацій припинили свою діяльність…

– Отож, коли Ви прийняли профспілку, її, швидше, не було?

– Попереднє керівництво передало кілька папок документації та майно колись потужної організації, яке складалося з уживаних меблів та старезного комп’ютера. Навіть офіс зник – профспілка опинилася на вулиці.

Отож, почали з нуля. Найперше, провели внутрішній аудит, ревізію для вивчення того, що отримали від попередника. З’ясувалося дуже багато цікавого. З цього ми зробили висновок, що попереднє керівництво перетворило профспілку … на сімейний бізнес. Наразі, ми вже 1,5 роки судимось за повернення профспілкового майна – офісу у центрі міста, що був придбаний за кошти членів профспілок та фактично був привласнений родиною попереднього керівника. Будемо боротися далі: віримо, що доб’ємося правди – майно повернемо і воно слугуватиме членам профспілки, на чиї гроші й було куплене.

За 3 роки діяльності нам вдалося зібрати залишки профорганізацій та збільшити чисельність членів профспілок. Сьогодні до складу Конфедерації профспілок входить вже 46 організацій, які налічують понад 2000 членів. Але з огляду на те, що у недержавному секторі економіки області працює майже 300 тис. людей, то профспілкове членство складає менше 1%.

– Отож, Вам є над чим працювати? – питання більш риторичне…

– Профспілки – це членські організації. Тож ми постійно працюємо над збільшенням членства. Адже саме від цього залежить потужність і спроможність профспілкового об’єднання захищати і представляти інтереси працівників, підприємців та самозайнятого населення.

– Наразі, ще існують профспілки у бюджетній сфері…

– На державних підприємствах й у бюджетній сфері профспілки існують за інерцією. Отримав роботу – і ти автоматично член. А в економіці – розвал, банкрутства, масові закриття фабрик та заводів, приватизація… й водночас створення сотень-тисяч нових, але вже приватних підприємств. На жаль, процес формування недержавного сектору економіки не супроводжувався створенням профспілкових організацій на підприємствах… Чому? Тема окремої розмови.

У Польщі, наприклад, сталося по-іншому. Там створилася «Солідарність», яка дала країні свого першого Президента Леха Валенсу. А наш перший Президент, при всій до нього повазі, прийшов із лав КПРС. Та й бездіяльність профспілок також дала свої результати.

Чи перетворять «Зелені пагорби» на «зелені»

– Та Ви кинули виклик цій бездіяльності! Маю на увазі червневий пленум Чернівецької облпрофради, де одним із питань порядку денного був продаж недобудованого триповерхового спального корпусу пансіонату матері та дитини «Зелені пагорби», і Ваш розгромний та сміливий виступ на ньому.

– Я вже говорила, що ми боремось за поверненні профспілкового майна – офісного приміщення, придбаного Конфедерацією профспілок за членські внески. Тому й переконана, що продати профспілкове майно легше, ніж його придбати та створити нове. Зрештою, не тільки я говорила про те, що пансіонат доведено до руїн. На цьому наголошували й інші члени Президії облпрофради під час обговорення питання продажу всього пансіонату, а не тільки його частини – недобудованого спального корпусу!

До слова, намагання продати, а фактично – віддати одній конкретній фірмі пансіонат, уже були 2008-2009 роках. Усе, що відбувалося навколо пансіонату, було суцільною таємницею. І коли я запитала щодо власності Чернівецької облпрофради, то отримала відповідь: «А що ви до цього маєте?» Отож і досі всі відомості щодо господарської та фінансово-економічної діяльності «Зелених пагорбів» залишаються втаємниченими. Єдине, що не потребує додаткових підтверджень – це жалюгідний стан пансіонату. Він відомий кожному, хто намагався відпочити в пансіонаті. Чому єдиний в області профспілковий заклад для оздоровлення матерів з дітьми у Вижниці, де унікальний мікроклімат, перебуває у занепаді, не працює для людей?

– Відповідь на такі питання завжди одна: мабуть, хтось поклав на нього око…

– До речі, Господарський суд Чернівецької області визнав порушення у питанні права власності Чернівецької облпрофради на цей пансіонат.

Та пленум, що відбувся в червні, розглядав ще одне цікаве питання – звіт про виконання бюджету облпрофрадою за 2010 рік та затвердження бюджету на 2011-й. Так ось пропонувалося, що з бюджету 2011-го аж 93% (а це близько 480 тисяч гривень) отриманих облпрофрадою членських внесків піде на зарплату 6,5 посадових осіб, а решта 7% коштів – на утримання цього апарату, тобто на обслуговування самих себе, рідних (комунальні послуги, бензин для авт тощо). А де кошти на діяльність? На захист членів профспілки? Тому ми й стверджуємо, що Чернівецька облпрофрада перетворилась у віртуальний орган, керівник якого присутній тільки у президіях різних зборів. А конкретної профспілкової роботи нема.

– Але ж і вони деінде протестують!

– Отож бо й воно, що деінде та вряди годи. Конфедерація профспілок, яку я очолюю, звернулась з офіційними листами щодо спільної діяльності до Чернівецької облпрофради з питань тарифів на комунальні послуги, підтримки та участі в антидискримінаційній кампанії з питань захисту трудових прав громадян старшого віку. Але у відповідь – тиша, навіть на наші листи не відреагували.

Школа не комунізму, а боротьби з диким капіталізмом

– Україна відсвяткувала 20 років Незалежності й особливої радості від того пересічні громадяни не отримали. Як ви гадаєте, чому?

– На моє глибоке переконання, саме відсутність розвитку громадянського суспільства через створення незалежних, масових профспілок на підприємствах і призвело до негативних наслідків для держави в цілому. А це – тотальний правовий нігілізм, відсутність соціальної відповідальності у більшості роботодавців і, як наслідок, – порушення трудового законодавства, нелегальне працевлаштування, дискримінаційні явища, виплата зарплат «у конвертах». Відтак – скорочення надходжень до бюджетів, пенсійного та фондів соцстрахування. У результаті – низькі соціальні стандарти і – замкнене коло.

Вихід вбачаю у створенні профспілкових організацій на підприємствах приватного сектору, залученні до профспілок самозайнятих осіб, підприємців, які використовують найману працю. Це стане рушійною силою, яка призведе до становлення в Україні дійсно громадянського суспільства, коли з Людиною Праці будуть рахуватися і на роботі, і в суспільстві.

– А чи вдасться Вам переконати людей у тому, що ваша профспілка краща за інші?
Знаю, що це важко. У свідомості громадян профспілки асоціюються з рудиментом СРСР – «школою комунізму». За радянських часів профспілки були додатком до КПРС, комсомолу, адміністрації підприємств і громадяни не завжди бачили в них користі. Нині зверхники цих «старих» профспілок непогано себе почувають на власності, що залишилася в них ще з радянських часів. А це – санаторії, пансіонати, будівлі, багато чого на мільярди гривень. Саме тому вони лише імітують діяльність захисників трудящих.

Хто – кого й без альтернативи

Та час для створення і розвитку профспілок настав. Людей уже не влаштовує масове порушення трудового законодавства, дискримінація під час роботи та працевлаштування, нелегальна низькооплачувана робота, безправ’я, розрахунки «у конвертах», порушення умов та охорони праці, яке призводить до каліцтва та загибелі робітників! А скільки випадків, коли хворих, як використаний матеріал, просто викидають на вулицю! Так продовжуватись не може!

Перше, що треба зрозуміти найманим працівникам, – це те, що їхні інтереси хтось має представляти у стосунках з адміністрацією та власником підприємства! Бо інтереси власника й працівника, як правило, не співпадають! Звідси й порушення трудового законодавства та катастрофічно мала частка зарплати у собівартості продукції чи послуг, які реалізує підприємство. Як наслідок: надприбутки – власнику, зубожіння – працівнику. Адже інтерес власника – отримати прибуток, а інтерес працівника – гідну зарплатню та безпечні умови праці, відповідні соціальні гарантії з боку роботодавця.

Колективний договір є – профспілки нема

– І як узгодити, примирити таку полярність?

– Цьому має слугувати передбачений законодавством Колективний договір, де всі умови взаємовідносин трудового колективу й адміністрації чітко прописуються.

– А як на практиці?

– Суцільний формалізм, бо часто-густо там, де є такий договір, не має профспілкової організації! А хто його підписує від імені трудового колективу? Людина від адміністрації. От і виходить, що коли на підприємстві не має профорганізації, то Колективний договір адміністрація (власник) підприємства підписує сама з собою. А інтереси людей залишаються не представленими і не захищеними. Саме тому ще раз наголошую – час профспілок настав! Але дуже важливо усвідомити: ніхто «зверху» не буде створювати профспілки. Це справа самих працівників.

– У мене ще залишилося важливе питання щодо Вашої боротьби за справедливі тарифи. Та це вже у наступному числі газети. Дякую за розмову.

Телефон профспілки: 0372-57-41-18. Пані Лідія запрошує до співпраці активних, небайдужих людей.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.