Досье «Версій»:
КРАСНОВ Володимир Миколайович, художник, реставратор 1 категорії.
Народився 1950 року в Чернівцях. Професійну освіту отримав у Харківському художньо-промисловому інституті. Працює в живописі та реставрації мистецьких творів. 2003-го очолив реставраційний відділ Чернівецького художнього музею.
Заслужений працівник культури, член Національної спілки художників України, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича.
Коли не я, то хто ж?
Образний світ живописця Краснова втілюється у ліричних пейзажах та емоційних портретах. Творчій активності митця можна по-доброму позаздрити: на мистецьких виставках зустрічаємо все нові його твори. Через участь у міжнародних вернісажах творчість Володимира Миколайовича знайома й поціновувачам малярства за кордоном.
Особливо уважно Володимир КРАСНОВ ставиться до історичніх реалій Чернівців. Може, саме це 23 роки тому спонукало його на продовження життя – а інколи буквально відродження – мистецьких творів з музейних запасників.
За ці 23 роки Володимир Миколайович сформувався як реставратор першої категорії олійного та темперного живопису. Маємо єдиного на Буковині спеціаліста подібного рівня та досвіду. Чернівчани та гості міста, а може, й мистецтво взагалі, мають бути вдячними Володимиру Краснову за збереження життя понад 80 творів образотворчого мистецтва.
Детектив реставраційний
Реставратор Краснов не шукає медійної слави, тому, мабуть, найбільш цікавою та відомою стала його чотирирічна праця над реставрацією великого (2,21х1,55 м) твору церковного живопису, так званої паломницької Євлогії «Святий град Єрусалим». Усі етапи реставрації ретельно й вдумливо зафіксовані у фото, тож тепер відвідувачам Художнього музею доступні не лише відновлений твір, але й захоплива фотоповість про його відродження.
Напівзруйновану ікону, яка отримала робочу назву «Житія Святих», Художній музей придбав ще 1988 року. До рук продавця ікона потрапила в часи масової руйнації церков, коли храми нищили або влаштовували там склади. Церковне майно розходилося між людьми або осідало на дзвіницях. Тими роками Художній музей розгорнув на Буковині активну експедиційну роботу. Порятунок і відновлення музейних предметів стали одним з найголовніших завдань колективу музею. Відтак було започатковано цінну збірку релігійного мистецтва. Переважна більшість експонатів надходила у вкрай важкому стані. Велика кількість з них вимагала нагальної реставрації.
Реставраційна справа – це надто важлива і водночас шляхетна галузь у музейній сфері. Адже від кваліфікації реставраторів та їхньої сумлінності у значній мірі залежить стан кожної музейної колекції. Значну кількість творів відреставровано київськими чи харківськими фахівцями. Серед них був і Володимир Краснов. Згодом він переїхав (а може, повернувся) з Харкова до Чернівців і продовжив цю роботу вже як штатний реставратор художнього музею.
Через великий розмір і поганий стан полотна й фарбового шару реставратори порекомендували зберігати твір на спеціальному валу. Полотно було деформоване, забруднене, пожовкле, мало численні випадіння шару фарби по всій поверхні. Налічувалось чимало втрат та проривів основи, краї – значно обтріпані. Тоді першорядним завданням було «законсервувати» твір від подальшого руйнування.
Час збирати каміння?
По багатьох роках зберігання, 4 роки тому, на засіданні реставраційної ради музею було прийнято план заходів з реставрації пам’ятки. Тоді працівники Художнього музею сподівалися, що на реставрацію ікони піде 2 роки. Як бачимо, дійсність вимагала вдвічі більшого часу. Для відновлення твору знадобилися зусилля не лише реставраторів, але й науковців музею. Причому не тільки стосовно зображувального плану картини. В композиції були написи грецькою та молдавською мовами. Оскільки й у цих ділянках ікони були пошкодження, знадобилося серйозне церковно-лінгвістичне дослідження. Як результат, вдалося не тільки розібратися у змісті та композиції ікони, а ще й знайти її правильну назву «Святий град Єрусалим». Адже уважне око прочитає в іконі весь зміст Євангелія і знайде там доволі точну топографію біблійного міста Єрусалима.
Володимир Миколайович розпочав цю відповідальну роботу з дублювання полотна, закріплення ґрунту, зміцнення шару фарби, розчистки від бруду та пізніших записів тощо. Далі провів живописне тонування й відтворення написів. Відзначимо масштабність музейного багатофігурного експонату: на полотні розміщено майже 400 постатей і кілька десятків (понад 30) пейзажних композицій та архітектурних споруд. Біблійні сюжети й постаті скомпоновані в десятках мініатюр, які в іконописі називаються медальйонами чи клеймами.
Усі чотири роки реставрації Володимир Краснов багато годин проводив за мікроскопом. Адже мініатюрне письмо ікони вимагало ювелірної вправності!
Подібні, близькі й… неповторні
Кожний, кому доводилося виконувати надскладну роботу, згадає якийсь момент, про який тільки й скажеш: «Бог допоміг». Мабуть, саме подією такого розуміння була зустріч реставратора Краснова із подібною за композицією до нашої чернівецької іконою в храмі болгарського міста Несебр. Вона стала ключовою в розумінні того, що треба зробити реставраторам. Крім того, близька за змістом ікона кінця XVIII ст. зберігається в Державному музеї релігійного мистецтва в Санкт-Петербурзі. Але автор (чи автори) чернівецької ікони напрочуд яскраво та гармонійно вирішив загальну композиційну схему твору, творчо надаючи їй величного й красномовного звучання завдяки розміщення численних зображень у медальйонах та клеймах. Різні за формою та розміром, вони створюють своєрідну ієрархію біблійних сюжетів та постатей, ведуть віртуальну екскурсію Святим градом Єрусалимом. І все це перевите пагонами виноградної лози – символом самого Ісуса.
У піднесено-святковому колористичному ладі домінує сполучення синього та зеленого кольорів. На цьому дзвінко спалахує червоний, шляхетно й урочисто підкреслений золотавим сяянням вохри. Коли дивишся на відновлений «Святий град Єрусалим», не кидає відчуття справжнього свята душі й духу.
Тетяна ДУГАЄВА, член Національної спілки художників України
