Чернівці – українська столиця пост-року

Ще рік тому така «заява» щонайменше викликала б легку скептичну посмішку у пересічного українського меломана. Сьогодні ж – скоріше, заздрісну… Адже і справді – протягом року у Чернівцях відбулося багацько масштабних музичних подій, які просто не могли не привернути до себе увагу.

Остання з них – це, звісно, нещодавній концерт у рамках туру всесвітньовідомого пост-рокового колективу «God is an Astronaut». І справді, ірландці влаштували чернівчанам справжнісінький «музичний вихід в космос». Проте хіба тільки чернівчанам? На концерт до Буковини з’їхалися фанати з усієї України, адже «астронавти» завітали до України вперше, і хіба можна було проґавити таку подію? Тому і зустрічали музикантів на сцені «Літнього театру» надзвичайно тепло і радісно.

– Спасибі вам, друзі, – розчулено сказав після виступу Торстен, фронтмен гурту «God is an Astronaut», – Напевно, це був один з найкращих концертів за нашу кар’єру…

Отже, неспростовний факт – Чернівці у музичному плані за рік «піднялися». Приємно відзначити активізацію і різноманітних музичних пабів, і місцевих активістів-меломанів. Але сьогодні мені хотілося б розповісти про одну «конкретну особу», яка найбільше «доклала рук» до популяризації у Чернівцях не тільки пост-рокової, а й загалом різноманітної та неформатної музики. Мова йтиме про одного розкуйовдженого юнака, невисокого зросту, з рудуватим волоссям – Артема Жука, він же – Артем Кетчуп (таке прізвисько – через ще зовсім нещодавні бутербродно-кулінарні уподобання).

Тим паче, що і формальний привід є. Рік тому, дев’ятого квітня, Артем зорганізував у «Хард-році» свій перший концерт – запросив до Чернівців проект «Pianoбой» Дмитра Шурова (учасника гуртів «Океан Ельзи», «Земфіра», «Esthetic Education»).

Пізніше Артем створив і «Hisky Musik» – такий собі бізнесовий проект, «компанію однієї людини», яка організовує концерти усіляких цікавих музикантів, відомих і не надто, спочатку у Чернівцях, а нині і по всій Україні. «Цікавий музикант» – критерій не надто чіткий і часто суб’єктивний. Проте у інтерпретації Артема критерії вибору різноманітних музикантів для місцевих меломанів достатньо чіткі та зрозумілі: «Мені подобається ця музика – я її «везу» до Чернівців!»

«А Чєрнавци – ето какая область?»

– Коли я організовував свій перший концерт – було «стрьомно». Я ще не знав: як, що правильно треба робити, мені бракувало досвіду, але я вирішив спробувати. Чому б і ні? Позичив гроші…

Зараз я «починаю концерт», а в мене взагалі немає бюджету. В мене «нуль», – посміхається Артем. – Десь знаходжу кошти, щоб надрукувати квитки, піарю подію в неті. Квитки починаю продавати за два місяці. Продаю квитки – з’являються гроші. Домовленість є, оплата музикантам – за два тижні до концерту…

В Україну пост-рокових музикантів привозять двоє людей: я та киянин Євгеній Мухлигін зі своїм «Fight music». Наприклад, концерти британського гурту «Maybeshewill» ми разом організовували – у Києві та Чернівцях. Проте вже на «God is an Astronaut» киянам довелося їхати на Буковину… І кожен другий питав: «А пачєму нє в Кієві? А пачєму зал сідячій? А Чєрнавци – ето какая область?..»

Такі концерти буду тільки в Чернівцях робити – і більше ніде. Хто б не приїхав – всім дуже подобається наше місто, гарне відношення до людей. Дуже мало негативних відгуків. А на чернівецьку публіку я надто не розраховую. Оце «прийдемо-прийдемо»… На концерті «астронавтів» чернівчан насправді було чоловік 150, решта все – приїжджі. Але ти це не пиши. Насправді, я дуже хочу, щоб в Чернівцях цікавилися і ходили на таку музику…

Про гроші і людяність

– Від місцевих зірок мене «верне». Ти робиш концерт – тож маєш отримати від цього задоволення. Як звичайний слухач присісти збоку і послухати музику…

Музиканти із заходу навіть у спілкуванні зовсім не схожі на наших – людяніші, зовсім без пафосу… Ось «астронавти» – вони ж насправді дуже відомі. Величезні зали збирають – а такі звичайні хлопці… Клавішник навіть гітару в руки взяв під час чернівецького концерту, що дуже рідко буває…

Я запитав їх: «Як вам виступ?» А вони: «Напевне що, кращий концерт в турі…» Ми сміємося і кажемо: «Ви що, таке після кожного виступу кажете?» «Та ні, серйозно. Якби ми казали таке після кожного концерту – ми б вам про це сказали …».

В Європі промоутери теж думають про гроші. Але ж не можна на них зовсім зациклюватися… Наприклад, «астронавти» приїхали в Чернівці на день раніше – готель не був заброньований, поїли в «Квінто», мені це – досить високі додаткові витрати. Ну і ще якісь елементарні речі… Проте! Гаразд, ти виклав гроші зі своєї кишені, але при цьому показав місцевих людей і цю країну з кращого боку. То ж звичайна людяність…

Загалом, «астронавти» «коштують» десь 5-7 тисяч доларів. Але насправді приїхали в Чернівці дешевше. Вони попередньо надсилають контракт, в якому треба вказати, яка середня зарплата в країні, скільки орієнтовно буде людей, скільки місць в залі, ціна квитка. Тобто, вираховують, щоб і організатору було добре, і музикантам. Дуже адекватно працюють. На Заході всі так працюють. А у нас «Бумбокс» сказав – 10 тис. євро, і крутись як хочеш…

Кого ще запросити?

– Є така відома європейська букінг-агенція «Agency group», яка займається організацією концертів. Якось вони мені самі написали, дізналися про мене через музикантів з гурту «Maybeshewill». Зараз я з ними співпрацюю. Маловідомі гурти часто пишуть з Британії, що хочуть приїхати: «Можеш зробити тур?».

Пост-рок я слухаю років 3-4. Проте не тільки таку музику. Мені подобається експериментальне звучання. Андеграунд, електроніка. Щось нове і цікаве. Наприклад, я привозив ло-файну «Anniebri», інді-фолковий італійський бенд Comaneci…
Зовсім скоро, 31 травня, в Чернівці заїде електронний дует «Arms and Sleepers».

Я от думав – кого ще запросити? Хочу привести в Чернівці англійський гурт «65daysofstatic», але не в межах туру – а посадити на літак, і хай летять одразу сюди. Я думаю, вони будуть не проти, їм же платитимуть гроші – чому б і ні?

– Заробити можна, якщо гурт дуже відомий, – каже «по секрету» Артем. – На «Muse» хіба що…

– То що, за два роки можна очікувати приїзду «Muse» в Чернівці? – одразу зацікавився я.

– Ні, я їх не люблю!

Як я живу…

Сплю до дванадцятої. А потім в інтернеті сиджу. Адже часто шукаю там музикантів та організаторів на тури. Фейсбук, Контакти… Якось працював оператором на телеканалі «ТВА»… Зараз місцевим гуртом «Серцевий напад» ще займаюся. Я в ньому граю на клавішах і шукаю якісь можливості «десь з’їздити і щось заробити». Нещодавно вирушили в тур по східній Україні, об’їздили 7 міст. Раніше Мітрій (фронтмен гурту) цим займався, але зараз йому бракує часу, адже він наш місцевий «джинсовий барон» – треба ж якось гроші заробляти…

Жити концертами в Україні – це треба музиканту на М1 світитись, співати російською. А заробляти на організації концертів… На «астронавтах» – так. Решта концертів – в нуль та мінус. Я позичав в батьків гроші. 4000 грошей. І пролетів. З гуртом «Надто Сонна» та іншими… Просто дата була незручна, люди не зібралися… Ось я зараз часто роблю концерти в «Гармонії» – і з того нічого не маю, всі зароблені гроші ідуть музикантам… Але ж треба в будь-якій справі залишатися людиною, думати і про інших, а не лише про свою вигоду. Хай це і пафосно звучить…

– Я вчився на філфаці. На журналіста. Рік. Просто не знав, куди вступити… Але мене вигнали. Завалив іспит «Вступ до спеціальності». Бо викладачку «харив» цілий рік, чому це вона завжди читає лекції з листочка. Тому нема в мене освіти… Але я завжди знайду чим зайнятись і де взяти ті гроші. На вулиці не залишусь. Планую за два роки вступити у Львів на журналістику. А поки не назбираю грошей на навчання – зроблю Чернівці столицею пост-року!