Чернівецька обласна держтелерадіокомпанія зняла унікальний телепроект – «Колядуємо всім світом». Буковинців привітали волонтери, добровольці, депутати міськради, журналісти, переселенці, професійні співаки, актори, діти – виконуючи українські колядки і різдвяні пісні 23-х країн світу їхніми мовами. Різдвяний проект чернівецької композиторки і аранжувальниці Оксани Первової-Рошки – близько трьох десятків різдвяних кліпів – став своєрідною подякою світові за підтримку. Насправді Україну підтримали минулого року в її боротьбі проти диктатури набагато більше країн, але підготувати встигли тільки таку кількість творів. Кожне відео – маленька різдвяна історія.
Задум проекту виник спонтанно – як відповідь на запитання журналістів «А що далі?» після попереднього проекту. Пані Оксана відповіла, що хоче записати колядки різними мовами, і лише потім усвідомила, що це не просто бажання, а справжня ідея. Колядки, навіть у різних країнах, мають зазвичай одну і ту ж мелодію, тому було вирішено виконувати і різдвяні пісні.
«Хочу, щоб людям стало тепліше від цього привітання. І щоб показати, що ми так само з усім світом, як світ – з нами, – поділилася авторка з журналістами своїми очікуваннями від реалізованого. – І хотіла, щоб учасниками проекту стало якомога більше звичайних людей, які не є професіоналами у співі. Щоб було якомога простіше, наближеніше до справжнього, а не показового свята, менше блиску, більше щирості».
Оксана Вікторівна пригадує цікаві моменти зі зйомок, які тривали кілька місяців. Одну з колядок – «Щедрик» – виконали для проекту троє бійців-добровольців: Дмитро Толмач, Богдан Робулець і Євген Магрічук. Їх записували ще у жовтні.
«Планувалося, що запишемо 10-х бійців, але семеро вночі терміново повернулися в зону бойових дій, а трьом, які залишилися, дали всього 2 години на зйомки, – розповідає пані Оксана. – Вони прийшли, навіть не знаючи, що колядуватимуть. Двоє з них взагалі ніколи раніше не співали, а один співав ще у шкільному хорі. Дуже хвилювалися. Я намагалася їх заспокоїти, питала, чого ж вони так хвилюються, адже після того, як побував під кулями в АТО хіба може бути страшно на знімальному майданчику? Вони жартували, що тут страшніше. Знімали їхній кліп на господарському дворі театру. На цей двір виходять вікна поліклініки, тож за зйомками спостерігали всі медсестри і лікарі. Я підбадьорювала хлопців: «От бачите, скільки людей на вас дивляться! Ви вже зірки!» А зараз ролик цих хлопців – у десятці найпопулярніших виконань «Щедрика»! А Женю, який у соцмережах зареєстрований під справжнім прізвищем (Дмитро і Бодя там використовують інші імена), дівчата просто завалили електронними листами!»
Як наголошує авторка проекту, виявилося, що для багатьох людей участь у такому задумі справді важлива. Сама вона дуже пройнялася ідеєю благодійності цього проекту: «Я душу вкладала. Я хотіла, щоб це було по-європейськи і тепло».
«Ми показали волонтерів – і у святковому вбранні, і в їхні робочі будні, – розповідає Оксана. – Яку б колядку їм не запропонувала («Бог ся рождає», «Небо і земля» чи інші) – ту знали, і зразу на два голоси розбивалися, колядуючи. Обрали «По всьому світу стала новина», буковинський варіант.
Переселенцям це було дуже важливо. Під час спілкування вони розповідали, що вивчають українську мову. Хоча і не знали колядок. Взяла для них найкоротшу колядку на три куплети – «Небо і земля», і цією колядою вони і їхні діти для себе відкривали Україну. Діти потім питали: «А можна, я з цією колядою буду в гості ходити?» Звичайно можна!»
Актори Чернівецького драмтеатру разом зі своїми студійцями заспівали польську колядку «Dzisiaj w Betlejem», а журналісти англійською – «We Wish You A Merry Christmas». Також звучать ірландська пісня «Gaudette» 16-го століття, фінська «Joulupukki», французька «Noel», іспанська Campana sobre campana, литовська Kaledas, словенська «На Божично ноч»
Оксана відкрила для себе також таланти депутатів і чиновників – хоча досі не знала ні їх особисто, ні навіть їхніх прізвищ: «Депутати – стояли такі невпевнені біля мікрофона, перепитували, чи добре заспівали. Мені було навіть трохи незручно, бо вони чекали, що я ними буду керувати, а я не люблю командувати людьми. Я люблю, щоб вони відкрилися, а для того потрібна м’якість. Чиновники серйозного до цього підійшли, дуже зібрані і організовані. Я відкрила для себе цих людей. Один з учасників переживав, що відірвався від роботи, а там проблеми, там десь воду відключають… Просив пошвидше його записати, але разом з тим дуже хотів привітати людей колядою, був дуже відповідальний. Дуже допомогла у втіленні проекту депутат Олена Калмикова. Я навіть не очікувала, що вийде так швидко, без бюрократії, з цілковитим сприянням і підтримкою». У проекті взяв участь і Чернівецький міський голова Олексій Каспрук.
Виконання різдвяних пісень різними мовами – насправді не таке просте, як може здаватися. Наприклад, театральна студія під керівництвом п. Оксани взяла участь у проекті, виконавши колядки грузинською, німецькою, білоруською, фінською мовами. «Після фінської, я вважаю, що можу заспівати будь-якою, – сміється Оксана Вікторівна. – Шукала носіїв мови. Когось знаходила через соцмережі – наприклад, фіннів, просила зробити трансліт. З литовською вимовою допомогла знайома литовка в Чернівцях. Постійно прослуховували записи, манеру виконання.
Був внутрішній бар’єр: як іноземці сприймуть наше виконання. Але хіба це проблема? Коли ми чуємо, як іноземці співають українською – хіба ми зважаємо на акцент? Ми радіємо, що нашу пісню співають! Тож головне було не зізнатися про цей внутрішній бар’єр дітям. В результаті після першого прочитання колядки фінською мовою, коли вони самі сказали, що у них був «перелом язика», далі діти запросто вивчили текст напам’ять!»
Знімали проект дуже швидко. Бувало, що учасники до самої зйомки і не знали, що виконуватимуть. Але отримували в руки аркуші зі словами, швидко орієнтувалися в мелодії і записувалися. Потужно спрацювала знімальна команда – оператор Віталій Семенюк, монтажист Андрій Стефанів, редактор Валентина Бондар, режисер Світлана Ожогіна, які працювали з пані Оксаною і вдень, і далеко за північ, аби встигнути до Різдвяних свят. Важко сказати, чи втомилися вони, але авторка ідеї каже, що не втомилася. І на запитання, чи є ймовірність продовження проекту наступного року – відповідає ствердно.
А загалом Оксана Первова-Рошка, яка виростила вже не один десяток юних співаків, переконана, що у 99% людей є внутрішній слух: «А якщо він є, то можна навчитися співати. Різниця лише в тому, в кого скільки часу це займе. Зрештою, якщо душа співає – співай!»
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
