110-ліття від дня народження скульптора Опанаса Шевчукевича

Митець, який мріяв «ущасливити людське життя, …стати сонцем для себе і для всіх». Самобутній талант Опанаса Шевчукевича (1902-1972) є цікавим явищем в українському мистецтві. Він був непересічним художником-примітивістом з наївно-символічною подачею образів, втілених у напрочуд експресивних спрощених формах.

Щоби вчитися самому, вчив інших

Опанас Євгенович Шевчукевич народився у карпатському селі Виженка Чернівецької області 17 березня 1902 року у сім’ї ткача. Його мама зналася на травах, уміла лікувати.

Опанас навчався у народній німецькій школі, пізніше в українській гімназії у Вижниці. З його щоденників дізнаємося, що він давав уроки іншим дітям, чим заробляв на прожиток. З дитинства багато читав історичної та філософської літератури, писав поезії та був одержимий мрією про подальшу освіту. 1921 року юнак розпочинає навчання на юридичному факультеті у Чернівецькому університеті. Наступного року вирушає до Німеччини, де навчається на медичному факультеті Берлінського університету, а згодом переводиться до університету у Фрайбург.

Перші роботи – з пластиліну

У 23-літньому віці студент-медик створює перші скульптурні роботи у пластиліні, пізніше – у теракоті. Живе від їх продажу. 1927 року знайомиться з відомими німецькими митцями Кете Кольвіц та Георгом Кольбе. За їх сприяння у Фрайбурзі відбувається його перша виставка, після якої відкрився йому шлях до виставок у багатьох містах Німеччини, а також Чехії, Австрії та Іспанії. Після завершення навчання в університеті Шевчукевич захищає наукову дисертацію, отримує диплом доктора медицини (1929) та працює в лікарні Норберта у Берліні. Згодом в умовах кризи втрачає роботу. Тим часом активно відвідує скульптурний клас Берлінської Академії мистецтв та слухає лекції з теорії мистецтва і рисунка у Берлінському університеті.

Лікував і творчо працював

Наприкінці 1931 року Опанас Шевчукевич повертається до Чернівців. Практикує як приватний лікар у власному помешканні на вулиці Руській. А від 1944-го працює завідувачем обласного будинку санітарної освіти у Чернівцях. Пізніше протягом 10 років працює у Чернівецькому медичному інституті, міській лікарні та обласному відділі здоров’я. Протягом всього часу скульптор продовжує творчо працювати. Бере участь у художніх виставках у Чернівцях як самодіяльний митець.

Опанас Шевчукевич помер 1972 року після тривалої тяжкої хвороби. Його поховано на Руському кладовищі у Чернівцях.

Творча спадщина чернівецького скульптора

Йдеться про численні твори пластики малих форм на різноманітну тематику. Їх об’єднує оригінальний художній почерк митця з яскравою уявою та вразливою душею. Властиве йому щемно-ліричне та водночас містичне сприйняття життя позначилося і на його творах. Серед них – низка яскравих фігуративних зображень і портретів, а також цікаві анімалістичні серії.

Особливе місце у творчому доробку Шевчукевича посідають жіночі образи. Ця група творів представлена роботами, які є винятково емоційними та красномовними. В них тонко звучать теми материнства, драматичних переживань та високих проявів гармонії й краси. Фігуративні композиції вирізняють гранична узагальненість форми, яскрава виразність силуету та хвилююча напруга.

Незабутні враження справляють грація, неземна жіноча краса та уславлення почуття кохання у творах «Обійми», «Ангел» (1926), «Жриця», «Освідчення» (1927). Щире замилування викликають композиції «Мадонна» (1927), «Поцілунок матері» (1930), «Ой, люлі, люлі…» (1932), «Мати з дитиною» (1937).

Нерідко скульптор звертався до передачі почуття розпачу – «Куди мені подітися» (1927), «Що далі, не знаю» (1929), «Голова нещасної» (1942), заклопотаності – «Задумана» (1928), «Похилена» (1929), «Бідна жінка» (1930), а часом і зарозумілості – «Горда жінка» (1929).
Водночас у скульптурних портретах майстер вправно досягає зовнішньої подібності та акцентованого звучання образу: «Моя мама» (1942), «Портрет моєї дружини» (1932 та 1937). Він часто підкреслював лагідність настрою та промовисті характери «Голова невідомої» (1928), жіноча маска «Донця» (1957).

Здається, саме у жіночих образах Опанас Шевчукевич досягнув тієї довершеності, якої так палко прагнув у житті й творчості.
Якось на прощання він сказав своєму другу: «Тут на землі нам часом вдається торкнутися плаща Бога, але надто важливо дістатися самого серця Бога». Ці слова навів чернівецький поет Альфред Кіттнер 1933 року у газеті «Der Tag» (№241) з нагоди виставки творів скульптора.

Численні скульптурні творіння митця розійшлися світом. Проте значна їх кількість разом з щоденниками та малюнками зберігається у Чернівецькому художньому музеї в оригіналах та в репродукціях на поштівках 1920-30-х років. Цю колекцію передав музею син скульптора Яснозор Шевчукевич.