Нотатки з подорожі у Львів. Частина І
«Мир є найвищим земним благом», – Дон Кіхот
Мир, дійсно, є найвищим, найціннішим земним благом. Тепер ми додаємо – найсвятішим благом.
У зв’язку з дводенним трауром в Україні за загиблими в ході трагічних подій в Одесі, заходи присвячені 758-річчю Львова 4 і 5 травня були скасовані. Цього року перервали фестиваль «Флюгери Львова» та й цілу низку інших святкових заходів. Але й на сході України відбуваються такі драматичні події, що святкові дійства сприймаються як штучні. Справжня дійсність – інша.
Ми не змінили планів побувати у Львові. І відвідали Львів від 4 до 6 травня.
У Львові, як завжди, багато туристів, та такої кількості різних екскурсійних груп я не пам’ятаю.
Пан Василь Звольський виявився не просто дивовижним екскурсоводом, а й істориком. Спілкування з ним спонукало мене на наступний день зайти у книжні крамниці і шукати книгу «Процес – 59»: покоління борців та героїв.
4 травня на площі Ринок відбулася спільна молитва за мир, за єдність представників духовенства християнських конфесій Львова. Молилися і в усіх храмах міста.
Ввечері побували на балеті «Дон Кіхот» Л. Мінкуса.
«Мир є найвищим земним благом», – слова Дон Кіхота з роману Мігеля де Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Видовищна вистава, пластика, емоційність артистів балету, прекрасні декорації: рицарський двір, іспанська таверна, табір біля вітрякаів, галявина з феями зі сну Дон Кіхота, площа в Барселоні… Не тільки пригоди Дона Кіхота та його зброєносця Санчо Панси відзеркалювалися на сцені і в уяві… .
І Дон Кіхот – це не лише мрійник, а й захисник, щира людина, яка прагне змінити наш байдужий і іноді жорстокий світ… Та хіба іноді? Світ став жорстоким…
І не тільки Дон Кіхот відчуває протеріччя між ідеальним уявленням про дійсність із самою дійсністю.
Одні проживають своє життя непомітно, а інші – змінюють світ…
У цей перший день ми побували і на Личаківському цвинтарі.
Ми вклонилися і гером Небесної сотні…
Цього разу у Львові було дуже багато туристів з усіх куточків України, особливо із східної. Може це нам так здалося. Чи просто так вийшло у нашому екскурсійному автобусі. І у розмовах всі погоджувалися: у єдності наша сила.
Але сфотографувати меморіал пам’яті героїв Небесної сотні під дощем побігли з тридцяти людей тільки четверо…
І вже ввечері цього першого дня у Львові пригадалися ще слова з роману Сервантеса: “Живи по правді– ось найкраща проповідь”…
І мене зовсім не здивували слова написані олівцем на будівлі , яку ми прочитали при світі ліхтаря на вулиці Вірменській, коли прямували у готель “Жорж”:
Любов спасе світ!…
Далі буде…
Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergiyS
