Карпатські пейзажі та вірші словацькою пише художник з Буковини Ігор Панчук

– Свою радість я передаю картинам.  Коли сумно – не малюю. В цих робіт мої  очі, моє бачення світу і рідного краю, – зізнався художник Ігор Панчук напередодні відкриття  виставки «Мій вернісаж: Буковинський край. Рідні Чернівці», яка триватиме у виставковому центрі «Вернісаж» (вул. І Франка, 15) 15 –30 липня.
Десять років Ігор Григорович готувався до вернісажу. Сімдесят пейзажів малювалися в різних куточках України і Європи, зокрема, в Словаччині. «Жив у Херсоні, а малював лише Карпати: рідний край проростає в людині», –  згадує митець.
Святкування 600-річчя Чернівців співпало з визначною подією і в житті художника: виставка – підсумок пройденого шляху. В доробку роботи, присвячені буковинському краю і його найпрекраснішому місту.
Дитинство Ігоря Панчука пройшло у Стрілецькому Куті Кіцманського району. Перші роботи були сірими, бо… малювалися олівцем. Потім студентські роки в Одеському педінституті, викладацька робота, виставки за кордоном… Його картини можна побачити у приватних зібраннях багатьох аматорів образотворчого мистецтва Німеччини, Голландії, Австралії, Австрії, Словаччини, України.
Його роботи вражають перш за все яскравими, чистими фарбами. Це не просто вміння митця поєднувати, гармоніювати насичені кольори, це вміння створювати своєрідну музику, яка западає в душу.
– Хочу працювати і жити по-людськи. Саме тому майже весь час у Словаччині. Складний період для митців України. Втім, за кордоном можу дозволити собі придбати всі художні матеріали, необхідні для роботи і виставок, – дещо з сумом  каже митець.
Ігор Григорович не є членом Спілки художників України, він наголошує, що людина повинна мати в чомусь потребу, а від членства у Спілці краще вона працювати не стане. Хоча до цієї організації ставиться позитивно.
Муза художника – його дружина. Вона й надихає чоловіка на написання поезій, шкода лише, що словацькою мовою. Та автор цим не переймається, бо думає про українське майбутнє.
    Оксана ЧЕРВІНСЬКА, «Версії»