Preview виставки художників Валерія Козуба і Богдана Макаренка

Ніби прості і очевидні,
людяні, емоційні,
надмірно працелюбні,
надихають своїм прикладом, намірами, іронією, азартом, безпосередністю,
твердістю переконань і інших, не менш
провокаційних шукачів пригод, визнання і мрійників…

Валерій Козуб живе і працює у Києві. Викладає у художній студii.
Народився у Закарпатськiй областi. Від 2001 до 2005 навчався в Ужгородському коледжi мистецтв iм. А.Ерделi. Випускник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Техніка офортів. Член Національної Спілки художників України.

Богдан Макаренко народився і живе у Києві. Закінчив Національну Академію Образотворчого Мистецтва, факультет станкового живопису. Від 2009 – учасник всеукраїнських виставок. У 2011 році у Чернівцях відбулася перша персональна виставка живопису Богдана Макаренка.

Напевно, Валерій, як і Богдан, полюбляють і подорожувати, адже зустрілися ми у Чернівцях, куди вони разом приїхали на етюди. А можна сказати і так: організували за власним бажанням пленер. Прагнення незалежності – велика мотивуюча складова саме цієї березневої мандрівки у Чернівці. Але спочатку були Закарпаття, потім Кам’янець-Подільський і Хотин.

Вперше зустріла цих двох київських художників 13 березня, у п’ятницю, біля арки на вулиці Кобилянської. Дощ щойно закінчився. Валерій стояв на тротуарі, Богдана побачила у глибині арки, коли підійшла ближче. Традиційно біля художників зупинялися люди. Одні мовчки, інші, як я, щось розпитували.
Потім бачила впізнаний мольберт просто залишений на тротуарі. Художник десь відійшов. На мольберті стояла вже інша незавершена картина, але люди, тим не менш, зупинялися, розглядали, дивувалися.

У день Сонячного затемнення так само впритул до будинку на тротуарі стояв одинокий мольберт з новою незавершеною картиною Валерія Козуба , а на протилежній стороні, біля стіни, на сходах управління Національного банку (в минулому кав’ярні «Габсбург») неочікувано були ніби презентовані п’ять нових робіт Богдана Макаренка. І цього разу художники десь відійшли.

Так, так. Чернівчани несподівано і поблажливо, долею випадку стали свідками анонсу майбутньої виставки у форматі preview. Художники розказали, що їх виставка планується восени у Чернівецькому хужньому музеї. Є вже і попередня домовленість.

Каву ми теж попили. У «цісарському куточку» культурно-мистецького центру “Literatur Cafe”.

– Чи турбують вас постійні перехожи, що спостерігають, зазариють, навіть щось радять, навіть сперечаються з вами?…

Валерій: Ні, це навпаки чудова нагода і спілкування, і взаєморозуміння. Така вулична комунікація йде на користь обом сторонам. Зрештою, картина написана, а життя продовжується.

– І війна не припиняється. Яке твоє ставлення до подій Майдану, тепер війна. Ти – людина мистецтва, чи торкнулися тебе ці драматичні події?
Валерій: Звичайно. В першу чергу ця тема відображується у моїх творах: «Молитва за Україну», «Роздуми про Україну», «Охороці долі», «Суд, милість та правда», «Українська поезія», «Ангел України» та інші.

"Молитва за Україну", Валерій Козуб — “Молитва за Україну”, Валерій Козуб

А також практичним внеском художники допомагають у різний спосіб: доброчинні виставки, аукціони, від яких збір коштів йде на придбання медикаментів, військового обладнання та іншу допомогу. Таким чином від спілки купили навіть автомобіль медичної допомоги бійцям. Знаю людину, яка отримала мистецьку премію і всю віддала пораненому бійцю. Проте знаю художника, якому важко працювати в цей час, хоча б тому, що картини менше продаються і не вистачає на фарби.

– Ви у такому молодому віці на таке здатні, що ж буде далі? Труднощі вас не лякають і така подорож – як пригода.
Богдан: У Чернівцях ми працюємо дійсно із задоволенням. І таке враження, що ми тут не в якості гостей, а як свої. Відчуваємо доброзичливість, симпатію, гарне ставлення людей до художників. А труднощі? Вони будуть в будь-якому випадку. Труднощі формують особистість та покращують наш досвід…

Була розмова про сучасне мистецтво, кумирів, наставників, ставлення до власних картин і картин інших авторів, про героїв і антиподів, про виставки, досвід, символи. Потім ще пригадаю…

24.03.2015