Нинішні ціни на овочі приємно вражають. На базарі вже можна придбати огірки та помідори за дві-півтори гривні. А в любителів торгу з’являються ще й додаткові можливості для економії сімейного бюджету. Хоча виробнику, з іншого боку, вже нібито і нема куди знижувати ціну: капусту вони продають уже загалом по гривні. І це тоді, коли привозний овоч у квітні коштував 20 гривень за кілограм. Порівняймо: у Данії на той час у найдорожчих супермаркетах капуста коштувала на наші гроші 13,50 грн.
Одне слово, нині у нас, так би мовити, лафа: купуй і споживай продукти, вирощені на рідній землі. Бо користь від них, за свідченням лікарів-дієтологів, найбільша. Оздоровлюйся, не відкладаючи,– ліки на столі!
Отож, залишається тільки порадіти за нашого споживача. Та чомусь не радісно. Особливо, коли бачиш очі селян, які привезли реалізовувати вироблену ними продукцуію до міста. В них – розгубленість, нерозуміння і… переляк.
Щоби зрозуміти причину цього, прикиньте, скільки ці люди витратили грошей, сил і здоров’я на те, щоби виростити чи купити розсаду або насіння, посадити, підживити, прополоти, зібрати і привезти врожай на ринок до міста. І щоби мені хто не казав, не може капуста при цьому коштувати одну гривню. Бо селянсько-фермерське господарство – це не високотехнологічне підприємство на зразок «Сварогу», де 18 спеціалістів обслуговують 10 тисяч гектарів, а важка ручна праця. За таких цін вона стає нерентабельною і невигідною.
Щоправда, вихід є – екологічне землеробство. Але зараз ніхто не буде сприяти його розвитку, бо попереду переприватизація і розпродаж землі. Одне слово, земельна реформа, яка передбачає «здачу» останнього оплоту держави – українських чорноземів. Чи не тому так різко впали ціни на сільськогосподаську продукцію? Чи не є це планомірною підготовкою селян до того, що їм не вигідно самим працювати на своїй землі, а краще її продати чи здати в оренду. Коли ж це, нарешті, станеться, ціни від монополіста так скочуть догори, що нам усім вони вже будуть просто не по зубах. І до 2050 року залишиться в Україні не більше 25 мільйонів громадян. Як і прогнозується…
Я дуже хотіла б помилятися…
Людмила ЧЕРЕДАРИК
