Чому я хочу до Європи?

«Європейська модель», «європейські стандарти», «європейські цінності»… А що ж являють собою так звані «європейські цінності»? А що ж за цим стоїть? Чи мають вони сильні і слабкі сторони? Чому так багато людей, причому, не лише в самій Європі, а й на інших континентах, вважають їх взірцем? На такі запитання шукала відповідь і, як мені здається, знайшла.

Аліна Гринчук, 21 рік. Навчається в ЧНУ на факультеті іноземних мов. Від 2008 до 2010-го роки жила у Франкфурті. Знається на політичній аналітиці, європейському праві, цікавиться міжнародними відносинами.

Гідність понад усе

Протягом перших днів перебування у Франкфурті все здавалося дуже незвичним. Вельми здивувалася, побачивши людей, які ночують в підземних переходах у спальних мішках. В Україні таких би давно порозганяли як бомжів. Дістала фотоапарат, щоби зняти це явище, але відразу підбіг полісмен і пояснив, що це порушення людської гідності. Вони – громадяни Німеччини, тож мають право жити, як їм заманеться.

Перш за все, європейська модель розвитку спрямована на побудову світу справедливості, заснованого на принципі цілісності людської гідності. Бурхливий та суперечливий розвиток Європи, її поліетнічність сприяли тому, що європейські цінності сформувалися як продукт кількох великих релігійних і філософських традицій. Жорстокі війни та катаклізми викристалізували гуманістичний підхід до людини, людського життя й здоров’я. Секрет такої популярності всього «європейського» у тому, що найважливішою цінністю європейського суспільства стала людська гідність, людина як особистість та індивідуум.

Толерантність не «на папері»

У будинку, де я винаймала квартиру, хтось постійно викидав сміття з вікон. Порожні пляшки, диски, папір… Оскільки я була наймолодшою мешканкою, мені прийшов лист із проханням не смітити. З обуренням пішла за адресою, зазначеною в листі, і «гнівно» пояснила, що такого роду попередження беззмістовні, бо не я смітила. Того дня почула стільки вибачень, що стало ніяково. Без жодних звинувачень мене перепросили і запевнили, що таке більше не повториться.

Безумовно, гарантом дотримання гуманістичних цінностей і стандартів є демократія, що забезпечує рівність, мир, соціальну справедливість, безпеку громадян, відкритість, відповідальність. Її важливими складовими є плюралізм, толерантність, повага до чужої точки зору, визнання свободи совісті, гарантованого права на власність інших осіб. Важливими умовами демократичного суспільства є громадянська освіченість, компетентність, виховання поваги до прав людини, вміння знаходити компроміс. Люди повинні знати свої права та обов’язки, мислити критично й незалежно.

Демократія – не панацея!

Однак, попри всю важливість демократії, її не можна ідеалізувати чи вважати панацеєю. Вона не створює гарантії щасливого та безтурботного життя, не є достатньою передумовою безконфліктного розвитку, а лише дає шанс на те, щоби вижити у співпраці з іншими народами світу. Демократія – це не універсальна модель суспільного устрою, це, перш за все, розмаїття національно-культурних форм життя, які базуються, як на мене, на відмінностях менталітету народів.

Екологічний бум?

Для мене стало відкриттям, що європейці просто схиблені на здоровому харчуванні. Переважна більшість людей, з якими я знайомилася, вела здоровий спосіб життя і вживала лише біо-продукти.

Характерною рисою європейської моделі є опікування навколишнім середовищем. Хоча Європа не єдиний регіон, який зіткнувся з екологічними проблемами, вона є єдиною політичною зоною, де ці проблеми сьогодні взяті до уваги. Повага до навколишнього середовища, ощадливе ставлення до природи проявляється як на побутовому, так і на глобальному рівнях.

«Ринковий» компроміс

Європейською цінністю є також ідеал вільного ринку, який дозволяє забезпечити максимально високий рівень життя населення. Ця модель, яку часто описують як соціально-ринкову економіку, пропонує чесний компроміс між свободою та соціальною справедливістю, між виробництвом і перерозподілом, між ринком і державою.

Однак, попри значні здобутки, європейські цінності мають низку недоліків. З історії відомо, що іноді демократія перетворюється на вседозволеність, яка тягне за собою спочатку кризу морально-етичних, релігійних ідеалів, а згодом веде до розчарування та появи ідеї «сильної руки»…

Цивілізація з наркотиками та гомосексуалами

Одразу попереджу, що в Європі проблему наркоманії та гомосексуалізму ніколи б не поставили поряд, бо одностатеві стосунки там не вважаються аномалією. До геїв і лесбіянок ставляться толерантно, нарівні з гетеросексуальними парами.

На тлі демократизму й толерантності в європейському суспільстві процвітає гомосексуалізм, формується терпиме ставлення до «легких» (і не дуже) наркотиків… Можна по-різному ставитись до цих явищ, дискутувати щодо них, однак, чи не несуть вони загрози здобуткам європейської цивілізації, чи не підривають її зсередини?

Попри все, я вважаю, що європейські цінності – це важливий здобуток не лише Європи, а й усього людства. Тому орієнтація на європейські стандарти за високої національної самосвідомості сприятиме істотному цивілізаційному успіху нашого суспільства. Адже європейські цінності – унікальне явище, найбільш досконале на сьогодні вираження філософського, релігійного та морального розвитку різних епох і народів, ґрунтоване на загальнолюдських ідеалах і прагненнях.

Аналітичний погляд зсередини на європейське життя

Багаті допомагають бідним. Чим приваблює Європейський Союз? Найперше, він поставив перед собою благородну мету: не допустити на майбутнє на Європейському континенті воєн, які в минулому не раз роздирали його на шматки.

По-друге, розбудовою економічно сильних держав. Більшість країн Центрально-Східної Європи може пишатися своїм міцним демократичним устроєм і чітко відрегульованою економікою. Їм було на кого рівнятися – на стабільні держави Західної Європи. Рівняння на кращого – одне з важливих надбань ЄС. Як і те, що більш заможна країна допомагає менш заможній досягти успіху. Це зрозуміло: багатий господар почувається комфортніше, коли поруч з ним проживає хоча й менш заможний, але не злиденний сусід.

Комфорт понад усе. Крім того, ЄС демонструє й привабливу перспективу: широкомасштабний ринок збуту продукції, економічний та фінансовий комфорт, спільну валюту євро, безвізове пересування громадян усередині ЄС, комфорт психологічний, а також співпрацю у сфері правосуддя, одним словом, комфорт соціальний та психологічний. Усе це об’єднує спільна політика, а відтак і безпека.

Кажуть, усі біди від бідності. Як же в такому разі живуть багаті? Скажімо, у Фінляндії, де рівень безробіття сягає 5-6%, багатодітні безробітні живуть не бідніше за тих, що мають роботу. За обслуговування в системі охорони здоров’я фінни платять лиш 10% від реальної ціни. Кожна молода людина, досягнувши повноліття, може отримати однокімнатну квартиру, сплативши символічну повну ціну або частинами. І все це стало можливим, навіть незважаючи на те, що Фінляндія після розвалу Союзу втратила майже половину свого експорту. Але буквально через три роки вона цілком відновила свій експортний потенціал і більше ніж удвічі скоротила безробіття.

Пенсії – не тягар

У Німеччині особлива увага – пенсіонерам. Крім державної пенсії, яка нараховується в розмірі 70-73% від платні, пенсіонер отримує ще й так звану виробничу, тобто з місця роботи, де він працював перед виходом на відпочинок. Якщо роботодавець не в змозі або відмовляється платити, то пенсія нараховується зі спеціально створеного фонду.

За рахунок пенсійного страхування пенсіонер ФРН може відпочивати й лікуватися на курортах, підвищувати кваліфікацію, отримувати нову професію, якщо це йому потрібно.

Частка соціального забезпечення в Німеччині досягає 30% ВВП, тоді як в Україні – соромно казати…

Польща за рівнем ВВП випереджає Україну в 5 разів, хоча на початку 90-х за цим показником відставала від неї удвічі. Польща зуміла за порівняно короткий термін так реформувати свою економіку, а відтак і соціально захистити своїх громадян, що 2004 року потрапила до числа країн, які приєдналися до Євросоюзу.

Найщасливіша нація – голландці

У деяких європейських країнах соціальний захист громадян сягнув дивовижних результатів. Коли, приміром, у Голландії провели соціологічне опитування, аби дізнатися, чого їм бракує в плані соціальному, так би мовити «для повного щастя», то понад 80% не змогли назвати таких явищ. Тобто рівень життя відповідає потребам громадян.

Отже, чому «там» краще? По-перше, тому, що країни Європи ніколи не будували соціалізм. По-друге, не малювали в уяві комуністичний ефемерний «ріг достатку», з якого будуть, як у казці, сипатися всілякі наїдки, а просто жили і працювали за законами ринкової економіки.

Звісно, що й у цих країнах далеко не завжди лунали сурми перемог. І далеко не всім були задоволені ті чи інші верстви населення. Страйки, про які колись майже зловтішно писали радянські ЗМІ, теж були і, мабуть, будуть.

Але капіталісти вміють рахувати: страйки обходяться державі в кілька разів дорожче, ніж виконання вимог страйкарів, тож верховна влада намагається не доводити справу до протестів. Адже страйки — це нестабільність економіки й неспокій серед населення.

Другий бік медалі

А втім, як свідчать економісти та соціологи, ринкова економіка має два головні недоліки – безробіття й бідність. Саме вони створюють напругу в суспільстві. І коли перше якось ще можна контролювати, то бідність, спричинену як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками, долати важко. Хоча два ці недоліки теж взаємопов’язані.

Щоби працювати в умовах ринкової економіки, як окремій людині, так і країні треба ставити перед собою конкретну мету. Мета – це свого роду модель, на яку впливають історичний чинник, географічне розташування (місце проживання) і, врешті-решт, менталітет народу (характер людини). Кінцевий результат будь-якої моделі – соціальний захист населення.

Нині, як свідчать соціологи, у світі існує чотири моделі такого захисту. До однієї з них – системи Беверіджа (Англія, Ірландія), за якою кожний громадянин охоплений соціальною страховою допомогою (в разі хвороби, виходу на пенсію, смерті, народження і т. ін.), за спостереженням фахівців, тяжіє й економіка України. Чи зуміє наша влада створити таку систему – покаже час.

Аліна ГРИНЧУК, «Версії»

1 response on Чому я хочу до Європи?

  1. А що ж являють собою так звані “європейські цінності”?-на такі запитання автор шукала відповідь і, як їй здається, знайшла.Якщо студентка ЧНУ, яка вчиться на факультеті іноземних мов і “цікавиться міжнародними відносинами” хоче до Європи, то які проблеми?
    Автор побувала у Франкфурті і була здивована ночувальниками у підземках.Це колись (за часів “залізної” завіси такі факти були дивиною), а зараз про таке знають і школярі, які дивляться ТВ чи переглядають новини у комп’ютері.
    “Вони – громадяни Німеччини, тож мають право жити, як їм заманеться.”
    Та нехай собі живуть. Я живу не в Німеччині. І не хочу, щоб мої співвітчизники в Україні жили в підземці. І держава має про це дбати.
    Потім автор пише, що “хтось постійно викидав сміття з вікон”.
    “Без жодних звинувачень мене перепросили і запевнили, що таке більше не повториться.”
    Не повториться Вас обвинувачувати чи сміття перестануть кидати?
    “Її важливими складовими є плюралізм, толерантність, повага до чужої точки зору, визнання свободи совісті, гарантованого права на власність інших осіб.” Висновки про сміття сфокусувались переліком з абзацу якоїсь чергової декларації комісарів ЄС.
    “Переважна більшість людей, з якими я знайомилася, вела здоровий спосіб життя і вживала лише біо-продукти.”
    І я веду здоровий спосіб життя. І німецькі продукти мені зовсім не до смаку.
    “Чим приваблює Європейський Союз?
    Він поставив перед собою благородну мету: не допустити на майбутнє на Європейському континенті воєн, які в минулому не раз роздирали його на шматки.”
    Автор,як прочитали в анонсі, молода людина. Варта Вам познайомитись з подіям 1999 року в Югославії. І як на це спокійно реагував Європейський Союз.
    “Рівняння на кращого – одне з важливих надбань ЄС”,-читаємо далі у статті. Подивіться на протести студентів у Франції, Англії, у тій же Німеччині. І проаналізуйте, за що і чому вони страйкують.
    Вибачте, стаття нагадує якісь шматки з декларацій і з зовсім необгрунтованими висновками…
    Я особисто не хочу бути уніфікованою людиною.
    Бо кожна людина є унікальною.
    І з таким відношенням до українських цінностей, краще жити у Франкфурті і займатися там європейськими “цінностями” за європейськими стандартами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *