Колишній нардеп, політик, нині – експерт «Реанімаційного пакету реформ» з питань децентралізації Юрій ГАНУЩАК, попри те, що знає про цю реформу і її перебіг ВСЕ і навіть трошки більше, оцінює її дуже позитивно. Він налаштований на майбутнє на диво оптимістично, вважаючи Україну приреченою на успіх, і за аналогією з надстрімкими країнами-«азійськими тиграми» дає їй визначення «українського вепра». Як воно буде насправді – побачимо, а наразі погодимося з тим, що мабуть, експерт має підстави для такого світосприйняття. Тож чому б у святкові дні й нам з вами не додати краплину позитиву. До уваги читачів – правдивий, хоч і мажорний виступ спікера чергового прес-клубу «Реформи зблизька», що відбувся у Чернівецькому Центрі розвитку місцевого самоврядування за ініціативи Лабораторії демократичних трансформацій.
«Добровільний етап об’єднання колись закінчиться»
«Процеси об’єднання громад ідуть достатньо жваво – хоч і не завжди так, як хотілось би. За кількістю ми вийшли приблизно на середину шляху: на кінець 2017-го маємо 665 громад в Україні (базовий рівень – близько 1370 громад – формується з наявних нині 11-ти тисяч). Ще близько чотирьох десятків громад сформуються до квітня. За такою динамікою, до кінця 2018-го матимемо ще 400 нових громад.
Цього першого етапу найбільше боялися політики – але насправді він найлегший. Бо ми вже маємо такі «пазлики», які тепер залишилося лиш складати. Він закінчиться тоді, коли це стане потребою. Можу вас запевнити, що добровільний етап обов’язково закінчиться, і це буде 2019-8-го – найпізніше 2019 року. Бо коли доведеться приймати політичні рішення – існуюча система стане нестерпною для всіх. Зараз завдання реформи – створити карту, або «просторову основу влади». І за словами Президента, вибори 20-го року відбуватимуться вже на новій «просторовій основі.
Головне завдання реформи: дати роботу мешканцям села! Для цього мають бути: розташовані неподалік центри економічної діяльності, плюс комфорт у селі, плюс дороги. Як тільки ми це дамо людям – отримаємо підвищення народжуваності і зменшення виїздів за кордон.
Громади, які не об’єднаються добровільно найпізніше у 2019 році, будуть приєднані до вже створених громад. І ця «недобровільність» здійснюватиметься для захисту прав людей (які мають право на покращення свого життя), а не захисту керівництва села, яке хоче досидіти на своїх посадах до пенсії».
«Усі політичні сили погодилися, що децентралізація – це добре»
«Практично всі політичні сили погодилися, що децентралізація – це добре. Бо з цим погодився виборець, а йти проти нього – це обмежувати своє електоральне поле. Тому навіть ті, хто називали реформу «геноцидом села», вирішили це все очолити і активно висувають своїх кандидатів на вибори в ОТГ.
Усі розуміють, що треба призвичаїтись до нової просторової основи. Вона буде трирівнева: громади, райони (наразі не вдалося відвоювати слово «повіти» – от як до слова «старости» звикали 5 років; виникають питання, яким районом оперуємо – тим, що був раніше, чи тим, який став; і взагалі, яким оперувати поняттям, якого немає в Конституції) і регіон. У Чернівецькій області залишиться максимум 3 райони: Чернівецький, Кельменецький і, можливо, Вижницький (Сторожинець розташований надто близько до Чернівців). Цей третій район – це вже політичне питання, а не природня вимога, і наразі політика взяла верх. Та реально треба розуміти, що коли створюється якась територіальна одиниця – вона має бути спроможною. Приміром, поляки з 12-ти воєводств зробили 16, і з них три точно планово збиткові. Як то кажуть, «природу не обдуриш».
Ще одна складова децентралізації – трансферт (передача) повноважень. Йде складно. Бо, наприклад, охорону здоров’я вирішили централізувати. Начебто охорона здоров’я – це дуже складно, і Вищий Розум може бути тільки в Києві. Я це не сприймаю. Вся теорія свідчить, що ця галузь не є чимсь екстравагантним, і принаймні на первинному рівні може бути децентралізована.
Не може бути так, що повноваження є, а контролю немає!
Найважча позиція децентралізації – це контроль. Ніхто не хоче контролю, Асоціація міст категорично проти контролю. Але ж не може бути так, що повноваження є, а контролю немає! Уже зараз звучить, що занадто багато грошей громадам дали, і їх крадуть безбожно. Не можу це стверджувати, але те, що у містах з’явилося багато грошей, люфтів – це можливості для корупції. Але якщо на місцях її можна локалізувати, то нагорі вона вже стає безмежна. Тому корупції, якій ми відкриваємо двері на нижчому рівні, треба ці двері закрити.
Якщо корупцію на місцях можна локалізувати – то «нагорі» вона стає безмежна
Різні рівні децентралізації дозволяють зробити систему збалансованою».
«Адмінустрій – це виключно прерогатива держави»
Що я бачу наступними кроками у втіленні реформи децентралізації?
Насамперед, закінчити ті законодавчі пропозиції, які дозволять формувати без проблем мапу, просторову основу влади.
По-друге, я передбачаю усунення обласної ради як органу, причетного до перспективного плану. Поясню. Адмінустрій – це виключно прерогатива держави. Долучення до цього процесу облрад – це був вимушений крок на той момент, аби зняти напругу, сфокусувавши її на рівень областей. Зараз настав момент, коли ця напруга вже не страшна, а облради стали гальмом процесу. На їх рівні приймаються рішення, які суперечать методиці, але якраз вони не нестимуть відповідальність за те, що конструкція, яку вони затвердили, стане неспроможною. Процедура стане такою: проект готується – а затверджує його Кабмін з подачі ОДА.
І по-третє, є нарешті потреба позбавити ЦВК можливості дискреції, спонукати її не бавитись у політику, а оголошувати вибори через місяць після того, як прийшли документи.
Також гадаю, що 2019-го буде проголосований законопроект 6636 про порядок утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни їх меж – це порядок формування районів. Будемо мати мапу, і її треба буде узаконити. Коли це станеться, далі всі будуть звикати».
«Не гарантую, що зміни до Конституції будуть внесені…»
«Згідно з Конституцією, передається функція, а не її виконання. Тому сподіваюся, що будуть вирішені питання соціального захисту – переконаний, що на місцях мають бути створені структури міністерства, адже соцзахист не може бути самоврядним, це винятково центральне завдання. Як і пенсії. Антиконституційно передавати це навіть на виконавчі органи.
Не закінчений трансферт повноважень по освіті в галузі профтехучилищ.
Не гарантую, що будуть внесені зміни до Конституції щодо окупованих територій. Вони могли бути внесені тоді, коли президент був слабким. Зараз сумніваюся, що він погодиться на це, а крім того – це тонкощі зовнішньої політики (стосовно Донецької і Луганської областей – Росія категорично проти, а Захід ще не звик). Наша позиція: що там самоврядування має бути обмежене (префект має право скасовувати, а не зупиняти рішення – як це є, наприклад, у Польщі). На жаль, ця територія отруєна і її треба лікувати досить довго.
Змін не буде, поки ситуація на досягне рівня «нестерпно для всіх». А робити добре треба всюди, а не лише в столиці чи у Львові».
«Ми приречені на успіх»
«Україна має всі шанси скористатися так званим «тунельним ефектом» – тобто не пройти всі шляхи і помилки, які свого часу пройшла Європа, а минути їх доволі легко, певним чином наздогнати попередників і досягнути результату набагато швидше. Дуже добре знаю, які помилки допускалися в інших країнах, а щоби їх виправляти, треба мати, по-перше, інтелект, а по-друге, критичний рівень незадоволеності в суспільстві. У нас шанси форсувати розвиток країни набагато кращі, ніж у Польщі, Румунії, Словаччини – у зв’язку з ефектом синергії.
«У нас шанси форсувати розвиток країни набагато кращі, ніж у Польщі, Румунії, Словаччини»
Ми приречені на успіх! Бо в нас за потенціалом країна значно випереджає сусідів – потужніший запас можливостей потенціал хіба що у Німеччині і Франції. За людським потенціалом (готовністю до змін) наш рівень навіть підвищений. Хоча варто зазначити, що і соціальний градус підвищений. Але вся ця активність перетікає у новостворені громади. Наприклад, ваш Рукшин. Планово, теоретично це неспроможна громада. Але туди прийшла активна людина і починає цю теорію спростовувати (голова Рукшинської ОТГ – Олег Горбатюк, який був аспірантом ЧНУ, 5 місяців захищав Україну в зоні АТО і очолив там взвод десантників, а після повернення переміг на виборах і став головою ОТГ – авт.). Ну колись же воно має «вистрелити»! Саме зараз і починає «вистрелювати». Треба заохочувати людей, місія яких – змінити цю країну. Інколи буває однієї статті, одного слова достатньо, аби цей баланс перевалити в ту чи іншу сторону. І зараз саме той момент, коли ці речі можна робити. Цією реформою ми точно здивуємо світ. Якщо нові індустріальні держави Азії за їх стрімкі економічні стрибки називали «азійськими тиграми», то ми приречені на статус не менш потужного якогось українського звіра. Українського вепра! Здорового і потужного.
Реформа децентралізації готувалася 10 років. Методика обчислювалася упродовж 5 років. І зараз вона виписана до деталей. Коли вже спущена в низи – люди розуміють, що роблять. Зараз робиться притирка, звикання політиків до неминучості.
Ми поцілили у відчуття людей, як це має бути.
Безнадьогу людей треба множити на нуль! Кінець суперечкам».
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Довідково. Реформа децентралізації в Україні — комплекс змін до чинного на початок 2014р. законодавства, основною метою якого є передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Комплекс заходів з реформи децентралізації стартував 2014-го, невдовзі після Євромайдану, та отримав назву «Національний проект «Децентралізація».
Зміни, які має принести реформа децентралізації: посилення місцевого самоврядування; зміна положення про адміністративно-територіальний устрій; закріплення «принципу повсюдності» (землями за територією населених пунктів розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування); гарантія наділення місцевого самоврядування достатніми повноваженнями та ресурсами; врахування історичних, економічних, екологічних та культурних особливостей при плануванні розвитку громад; передача «на місця» максимальної кількості повноважень, які органи місцевого самоврядування здатні виконати; скасування місцевих та районних держадміністрацій, створення об’єднаних територіальних громад, запровадження інституту префектів.
