Архіви за день: 01/10/2010
8 записів
Пам’ятаєте рядки з повстанської пісні «Лента за лентою»? Тільки тепер вони звучать якось «із викликом». Для тих, хто не в курсі: на цьогорічному фестивалі повстанської пісні «Гайдамака.ua» група молодиків з битами увірвалася на фест і напала на українських патріотів
Ревмокардіогематологічне відділення Чернівецької обласної дитячої лікарні – одне з найважчих. Там лікуються маленькі пацієнти, частина з яких приречена. Його завідувач Михайло Гнатюк помирає разом із кожною дитиною. Та потім знову повертається, бо не має права на зупинку серця: на нього ж бо чекають інші маленькі хворі, живі, яким ще можна допомогти
До редакції надійшов лист від мешканки Подвірного на Новоселиччині Марії Павлівни Кіфяк. Пенсіонерка «повелася» на солодкі обіцянки київської фірми «Пошторг», яка торгує через Інтернет та через поштові каталоги косметикою, біжутерією і так званими товарами для здоров’я. Усім, хто придбає дві та більше речей, фірма обіцяє суперпризи – авто, набір побутової техніки та подорож на двох до Парижа.
Напористо, перефразовуючи відомий вислів відомого у минулому політика, Михайло КРАЙС, у притаманній йому іронічно-інтелектуальній манері, розпочав розмову з представниками місцевих ЗМІ. На прес-конференції він презентував нову на Буковині політичну силу.
Серію публікацій продовжує матеріал про людей з хворою психікою. У більшості своїй вони не лише асоціальні, але й позбавлені права голосу в усіх сенсах. Як живеться тим, за кого все вирішують інші, погодилися розповісти наші герої. З етичних міркувань їхні імена та прізвища змінені, але редакція має координати цих людей
Місцеві осередки політичних партій в Чернівецькій області почали оприлюднювати «верхівки» своїх списків на вибори до місцевих рад. Сенсацій поки що не спостерігається.
Ми з одногрупниками закінчили інститут 10 років тому. Збираємося нечасто: робота, сім’я, проблеми... Але коли зустрічаємося, згадати нашого вчителя математики – справа честі. Не тому, що він не ставив двійок чи ставив їх багато. Не тому, що від нього «мліли» дівчата (нам тоді це й на думку не спало б), і навіть не тому, що окремі правила й теореми, як і крилату фразу «роззуваємося і йдемо по колу» можемо повторити через 15 років! Просто, коли Бог роздавав людям таланти, Григорію Івановичу дісталося рідкісне вміння навчати так, аби запам’яталося на все життя. Мабуть, це і називається педагогікою.