І це, так би мовити, своєрідна вудка для переселенців, яких буковинські активісти прагнуть навчити самотужки вирішувати складні проблеми та виживати в умовах екстріму, до лабет якого вони потрапили в силу повномасштабного вторгнення рашистів в Україну.    

У травні цього року ГО «Фонд «Буковина інноваційна» розпочала проєкт із надання комплексної різносторонньої допомоги внутрішньо переміщеним особам за підтримки Acted Ukraine та Гуманітарного фонду для України. Він охоплює найбільш густонаселені громади Чернівецької області: Чернівецьку, Вижницьку, Сторожинецьку, Берегометську.

Діяльність передбачає декілька компонентів: гуманітарний, соціально-психологічний, тренінговий. Планується, що в межах гуманітарного компоненту 1230 сімей ВПО отримають продуктові та гігієнічні набори. Також буде надана допомога з облаштування прихистків, надання засобів обігріву тим, хто найбільше потребує.

Соціально-психологічна допомога передбачає проведення занять із проєктивних методик із дітьми. Використання арт-терапії, ліплення, театральних засобів під час таких занять покликані допомогти людям, що були вимушені залишити свої домівки через військові дії, подолати або принаймні зменшити рівень тривожності.

– Ми вже маємо досвід роботи із внутрішньо переміщеними особами, тож напрацювали свій підхід. Звісно, важливо задовольнити базові потреби людей, але ми не забуваємо і про психологічну підтримку. Опинившись в безпеці, ВПО мають можливість налагодити нові соціальні зв`язки, знайти себе на новому місці, адже багато хто розуміє, що навіть після такої бажаної перемоги потрібен буде час для відбудови. Тож велика частина людей залишатиметься у приймаючих громадах. Завдяки підтримці ACTED ми надаємо комплексну допомогу, щоб ВПО якнайшвидше могли повернутися до повноцінного життя та комфортно жити на новому місці, – каже кураторка проєкту Тетяна Мосін.

Ще один етап проєкту громадської організації «Фонд «Буковина інноваційна» – розвиток власної стратегії розвитку для дорослих. Залучений коуч допоможе учасникам проєкту написати привабливе для роботодавця резюме, знайти бажану роботу. Очікується, що цей компонент зможе допомогти щонайменше 50-80 внутрішньо-переміщеним особам.

Проєкт «Надання комплексної різносторонньої допомоги внутрішньо переміщеним особам»  запроваджується ГО «Фонд Буковина інноваційна  за сприяння ACTED у рамках «Technical and material support in local organisations and volunteer groups in Ukraine», що фінансується спільно з Гуманітарним фондом для України (Угода про надання гранту 64 FIX)

Запис «Вудка» для переселенців від «Фонду «Буковина інноваційна» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівецькій області ремонтують майже 40 комунальних приміщень для розміщення переселенців взимку. Переважно це гуртожитки місцевих училищ. Гроші на ремонт виділяють благодійні фонди, громади та обласний бюджет. Завершити роботи планують до початку грудня.

Про це розповіла заступниця начальника Чернівецької ОВА Альона Атаманюк. За її словами, на ремонт шести приміщень з обласного та бюджету громад виділили 28 мільйонів гривень. Ремонт у решті закладів оплачують міжнародні благодійні організації.

У гуртожитку Заставнівського училища капітально ремонтують приміщення п’ятого поверху. Там шпаклюють стіни, замінюють електропроводку, монтують металопластикові вікна, замінюють двері та встановлюють нові батареї. Облаштовують дві кухні та вбиральню. А ще роблять окремий вхід для студентів і переселенців. Окрім цього мають утеплити дах.

У гуртожитку вже проживають вимушені переселенці, їм виділили третій поверх, там вони користуються кухнею та кімнатою відпочинку.

Щодня в область евакуюються до 200 людей з інших регіонів, сказала п. Атаманюк

Джерело: Суспільне

Запис Буковинці готують майже 40 приміщень для зимівлі переселенців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. Норвезька рада у справах біженців (NRC)

NRC з 16 серпня відновили виплати для 20 000 осіб

ВПО;

людей, які живуть на окупованих/деокупованих територіях;

людей, які перебувають у зоні бойових дій.

Розмір допомоги: 2220 грн. на кожного члена сім’ї

2. Проєкт «Red Rose CPS»

Допомога реалізується для таких соціальних категорій:

внутрішньо переміщені особи;

пенсіонери;

особи з інвалідністю.

Розмір допомоги: 2 000 грн. на кожного члена сім’ї щомісячно протягом 3х місяців.

3. Представництво дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ)

Підтримка реалізується для таких категорій населення:

сім’ї, до складу яких входять троє і більше дітей, віком до 18 років;

сім’ї, до складу яких входить принаймні одна дитина з інвалідністю до 18 років.

4. Місія Червоного Хреста в Україні

Кому надаватиметься допомога:

усі особи ВПО

*У пріоритеті переміщені особи з окупованих територій чи зон бойових дій

Розмір допомоги: одноразова виплата 2 500 грн. на особу.

Як отримати виплати від цих організацій?

Платформа «єДопомога»

На платформі можна залишити заявку на фінансову допомогу від міжнародних організацій. Отримати виплати можуть:

внутрішньо переміщені особи, які перебувають в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

особи, які проживають/перебувають на тимчасово окупованих, деокупованих територіях або таких, що знаходяться в зоні активних бойових дій України.

Статус заявки можна перевірити на цій же платформі.

Анастасія Калькутіна, студентка Інституту журналістики ім. Т.Шевченка

Запис Які міжнародні організації допомагають українцям виплатами під час війни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Він був націлений на покращення стану психологічного здоров’я та соціального становища у новому для внутрішньо переміщених українців та українок середовищі; їх інтеграцію до культурних та суспільних цінностей Буковини та створення умов для задоволення гуманітарних потреб.

«Відтак невеликій команді проєкту за чотири місяці вдалося зробити чимало: провести 40 групових тренінгів та індивідуальних консультацій, більше 20 історичних та мистецьких лекторіїв, літературні зустрічі та творчі вечори, заняття з рукоділля, автентичних кулінарних традицій; 7 поїздок у територіальні громади Чернівецького району. У заходах проєкту прийняло участь більше 1300 осіб, для яких Буковина та ми, буковинці, стали ще ріднішими», – повідомляє пресслужба ГО «Буковинська медична громада».

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджувався ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис Щоби Буковина і буковинці стали ріднішими спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Керівниця простору Анна Негрило за кілька воєнних місяців запалила своєю невгамовністю не лише родини переселенців, з дітками яких займається щодня, а й цілий Новодністровськ. На заняття, які вона проводить з дітьми ВПО, просяться і місцеві – і малюки приходять сюди із задоволенням. Підлітки радо долучаються до перегляду і подальшого обговорення фільмів, які демонструють у залі приміщення простору, дружнього до дитини, мами разом з дітьми – до майстер-класу зі скрапбукінгу, який тут проводить волонтерка «Карітасу», а нещодавно батьки вихованців простору навіть організували тут самодіяльний театр і зіграли для дітей казку «Ріпка»!

«Для того, щоб утвердитися у своїх театральних спробах, мусимо не лише самі вправлятися, а й навчатися у досвідченіших майстрів, – розповідає Анна Негрило про ідею «театральної зустрічі на Дністрі». – Дізналися про проєкт «Марко з Котигорошівки» відомих чернівецьких театральних гуртків – «Театру юних чернівчан» міського палацу дітей та юнацтва і студії «Бу-бу-бу» Чернівецького центрального палацу культури, замахнулися на організацію гастролей. Режисери з акторськими колективами радо відгукнулися. І не обійшлося без Божого втручання – усе вдалося за сприяння «Карітас Чернівці»!

Вдалося навіть більше, ніж планувалося. На оголошення про майбутню виставу відреагували не лише мешканці (постійні чи тимчасові) міста Новодністровська, а й охочі із сусідньої Сокирянської ОТГ. Знайшли транспорт і привезли на «Марка з Котигорошівки» ще юних глядачів з родин ВПО і не тільки! Зал Будинку народної творчості і дозвілля «Молодіжний», сцену якого апробовували юні чернівецькі актори, був повний! (Окрема подяка за цей палац – його директору Паламарчук Віктору Семеновичу).

«Подія, можна сказати, історична для нас – каже режисерка, керівниця гуртка «Театр юних чернівчан» Інна Даніліна. – Лиш у червні відбулася прем’єра «Марка…», а вже у серпні – перші гастролі! У нинішні складні часи це удача. Адже через карантини і війну мистецьке життя взагалі майже завмирає. Але ж діти ростуть, розвиваються у грі, і мусить розвиватися їхня уява, творчість. Тому ми продовжуємо працювати з дітьми і для дітей. І для дорослих, звісно, також».

Режисерку підтримує керівник студії «Бу-бу-бу» Іван Данілін:

«Такий швидкий шлях від прем’єри до перших гастролів – це нам винагорода за те, що до прем’єри ми йшли дуже довго – майже півтора роки репетирували – більше онлайн, ніж вживу через ковідні карантини, – сміється актор і режисер. – Уже цього року ми мали би поїхати на театральний фестиваль «Від Гіпаніса до Борисфена» в Очаків на Миколаївщину – але війна унеможливила поїздку. Та фестиваль відбувся – хоч і онлайн, і наша «Котигорошівка» взяла там Гран-прі. Буквально півтора тижні тому ми грали цю виставу і в рамках фестивалю «Мельпомена Таврії» на підтримку окупованого Херсона. І вже зараз – у Новодністровську, де серед глядачів були дітки з банером «Ми вдома, в Україні». Мистецтво не спинити, і ми вдячні тим, хто це розуміє і робить наші зустрічі з глядачами можливими».

Окрім сприяння інтеграції родин вимушено переселених осіб у громаду і їхній адаптації до мирного життя, привезена в Новодністровськ вистава «Марко з Котигорошівки» у постановці чернівецьких режисерів Івана на Інни Даніліних створила в Новодністровську атмосферу свята і новизни, і принесла величезне взаємне задоволення від спілкування.

Маріанна Антонюк,

«Карітас Чернівці»

Запис У Новодністровську «Карітас Чернівці» об’єднав мистецтвом дітей з трьох ОТГ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З самого лише міста виїжджали аж чотири години. А тисячу кілометрів до Чернівців, де мешкає сестра Тетяни, долали три доби.

«Спочатку вирушили в бік Дніпра, – згадує Тетяна. – Годинами стояли в заторах, машини втискувалися в 4 ряди, просувалися по півметра… Уже майже перед Дніпром шукали, де б заночувати. Через знайомих телефоном знайшли (чи ж не диво?) сім’ю, родом з Чернівецької області, куди ми якраз прямували. Ці незнайомці прийняли нас, чужих людей, на ніч як рідних.

Далі ми дісталися Олександрії, але там військові і поліція цілу колону машин розвернули – щось трапилося. Тож поїхали на Кривий Ріг, далі на Кропивницький. Там знайшли місце ночівлі через волонтерів, ночували на меблевій фабриці. Спали як є  – вдягнуті, на матрацах на підлозі, куртками вкривалися…

Далі планували на Вінницю, але звідти знайомі телефоном повідомили, що у них вибухи… Тому об’їжджали центральні траси якимись маловідомими дорогами, і поки їхали – сивіли…»

У Чернівецьку область заїхали з боку Вінниччини, через Новодністровську ГАЕС. Живуть у сестри, люди – знайомі і незнайомі – допомагають, чим можуть. Літній одяг отримали з гуманітарною допомогою, сусіди і віряни розташованої неподалік церкви допомагають продуктами.

Навіть пучок петрушки несуть! – розчулено каже пані Тетяна і додає: «Бандерівці», якими росіяни всіх лякають, це золоті люди…»

І кожна допомога для родини незайва: сама пані Тетяна пенсіонерка, раніше працювала інженером в інституті проблем машинобудування, її дочка в Харкові була приватною підприємицею і мала малесеньку кав’ярню на орендованих кількох квадратних метрах… Звісно, через війну цей дохід втрачений, а годувати дітей, яким у березні і квітні уже в Чернівцях відзначили відповідно 5 і 13 років, треба.

На новому місці дочка пані Тетяни не сидить без діла – кілька днів на тиждень волонтерить, іноді й 5-річного Петруся з собою бере. А бабусі порадили звернутися по допомогу до «Карітас Чернівці».

Невідомо, як ще довго родина вимушено гостюватиме на Буковині. Щодня пані Тетяна з острахом читає новини і телефонує старшій дочці, яка з сім’єю залишилася в Харкові.

«Наша квартира зараз, на щастя, вціліла, –  зітхає наша співрозмовниця. – Ми живемо в промисловому районі міста, де уздовж Проспекту Героїв Харкова розташовані великі підприємства. Але зараз цю промзону обстрілюють щодня. Тому чи буде нам куди повертатися, і як скоро з’явиться така можливість – невідомо».

А наразі дякують Богу за все, що мають, а головне – за збережені життя. Бо впевнені, що тільки з Божою поміччю їм вдалося дістатися сюди цілими і неушкодженими.

На фото: пані Тетяна (праворуч) з сестрою прийшли по допомогу до «Карітас Чернівці»

Запис «Якби не Божа поміч, нас би вже не було серед живих» – родина переселенців з Харкова спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учасники події, внутрішньо переміщені українці та українки з Запорізької, Харківської, Донецької та Луганської областей, самі взяли участь в приготуванні буковинської ухи на молоці, почули розповіді про буковинські кулінарні традиції, насолодились буковинським гумором та заспівали пісень – ну і, звісно, частувалися запашною і наваристою стравою.

Майстер-клас та частування буковинською юшкою на молоці організувала ГО «Буковинська медична громада», а провів відомий у Чернівцях громадський діяч, закоханий у свій край, його історію, у минулому – депутат міської ради та чиновник  Юрій Бурега.

Подія є частиною проєкту «Почни життя спочатку» від ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис На Буковині переселенці вчилися готувати юшку на молоці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

СГЦ «Садгора» – громадська ініціатива та результат співпраці громадських організацій «Буковинська медична громада» та «Агенція розвитку, самоврядування та реформ».

Центр надає допомогу садгірчанам та мешканцям прилеглих ОТГ – багатодітним родинам, людям похилого віку, людям з інвалідністю, дітям-сиротам, а також внутрішньо переміщеним українцям та українкам, учасникам та учасницям російсько-української війни та членам їх родин.

СГЦ «Садгора» працює в таких основних напрямках:

• соціальна адаптація, інтеграція та реінтеграція;
• індивідуальні психологічні та групові тренінги
• консультування щодо працевлаштування, надання адміністративних та комунальних послуг та соціальний супровід;
• представництво інтересів;
• посередництво (медіація);
• натуральна допомога;
• інформування та навчання у сфері фінансової грамотності, проєктного менеджменту та базової правої освіти;
• юридичні консультації.

Для контактів з центром, можна залишати повідомлення на офіційній сторінці https://www.facebook.com/sadhorasocialcenter або писати на електронні скриньки bukmedgromada@gmail.com або agencyfordevelop@gmail.com .

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджується ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис «Садгора» – це центр! Соціально-гуманітарний спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Роботи профінансує Європейський Союз та уряд Німеччини. І зроблять це вони в рамках проєкту «Програма ЄС Міцні Регіони – Спеціальна програма підтримки України».

Відповідну угоду про співпрацю вже підписали виконавчий комітет Чернівецької міської ради та федеральна компанія GIZ – виконавець проєкту.

З 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, громада Чернівців прихистила десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб зі східних та південних областей.

«Люди, які поселилися у нас, отримують гарячу їжу та всі необхідні речі. Ми повністю облаштовуємо їх побут і надаємо все, чим вони повинні бути забезпечені. Частина внутрішньо переміщених осіб наразі змушені проживати в приміщеннях шкіл та дитсадків, що створюватиме перешкоди для початку навчального року. Встановлення тимчасового модульного містечка допоможе принаймні частково розв’язувати ці питання та забезпечити людей більш пристосованим житлом», – наголосив міський голова Чернівці Роман Клічук.

«ЄС підтримує людей, яким довелося врятуватися від невиправданої та жорстокої російської агресії. Особливо вразливими є сім’ї з дітьми та люди похилого віку. Ми раді співпрацювати з містом Чернівці та нашим давнім партнером GIZ у забезпеченні внутрішньо переміщених українців доступними та гідними умовами життя», – підкреслила Надія Вертебна, менеджерка програми ЄС Міцні Регіони (EU4Resilient Regions) Представництва ЄС в Україні.

На облаштування містечка нададуть три мільйони євро. Згідно з планом, воно зможе прийняти до 250 переселенців, а дві третини модулів будуть спроєктовані саме для проживання сімей (інші для індивідуального проживання). Очікується, що люди зможуть проживати в містечку протягом 3 років – до моменту завершення відновлення постраждалих від війни областей, – повідомила прес секретарка Чернівецької міської ради Анастасія Кокоячук.

До слова, помешкання модульного містечка матимуть повноцінну кухню та душову кімнату і взимку в них буде тепло.

Запис У Чернівцях до осені в Садгорі з’явиться модульне містечко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Осередок надійної допомоги  створили у гірському містечку на Буковині для вимушених переселенців. 

У Вижниці в церкві Святих апостолів Петра і Павла УГКЦ щодня годують гарячими обідами 60-70 вимушених переселенців. У цокольному приміщенні храму облаштували кухню, оснащену сучасним обладнанням. Обладнання ще раніше отримували за грантовими заявками для підтримки малозабезпечених, самотніх, маломобільних мешканців міста, а також для створення молодіжного простору.

Парох Василь Стефанко розповідає, як Бог так усе спрямував, що з початком широкомасштабного вторгнення парафія виявилася підготовленою до прийому втікачів від війни: тут є чудово обладнана кухня, яка до того годувала незаможних місцевих жителів, а тепер радо стала у пригоді переселенцям.

«Два роки тому Львівська освітня фундація через «Карітас» підтримала нашу заявку і ми виграли грант щодо годування незаможних тут у Вижниці, отримали професійну плиту, – розповідає отець Василь Стефанко. – Ціле літо ми годували потребуючих: хтось приходив сюди, а комусь наші волонтери розвозили готову їжу по місту: лежачим, маломобільним, хворим. З цього починали. Під час повені годували наших МНС-ників, які  рятували мешканців від стихії. Згодом Бог так це все помножив, що пізніше я написав наступний проєкт, і французька благодійна католицька організація «Діло Сходу» виділила нам кошти на пекарню. Минулого року Владика нам її вже освятив. Пізніше від Української соціальної академії ми ще мали проєкт, у межах якого докупили обладнання для піцерії – це було облаштування простору для молоді, перед тим закупили меблі – столи, крісла. Почали розширюватися. Це все було до війни. Тож  фактично до війни ми виявилися готовими».

27 лютого на парафії вже готували обіди для потребуючих. Першого березня вперше переселенці залишилися ночувати у цокольному приміщенні церкви, де й розташована кухня і молодіжний простір, який тепер став їдальнею.

«У нас залишилися ночувати два десятки переселенців із Харкова, – продовжує отець Василь. – Чотири дні вони їхали в легкових машинах сюди – тому були щасливі, що можуть лягти і вирівняти ноги… Ми тут нагодували їх борщем – то вони казали, що такого смачного борщу ще в житті не їли. Поступово збільшувалася кількість тих, хто приходили на обід. Бувало і більше 80 людей, і їх спочатку забезпечували сніданком, обідом і вечерею. Зараз їх уже трохи менше, більшість якось облаштувалися, і в нас обідають лише  60-70 осіб щодня».

Уже після початку масштабних бойових дій отець Василь Стефанко подав заявку на наступний грант.

«Написали проект, аби докупити обладнання на кухню – щоб покращити умови праці – так, щоби за менших зусиль вдавалося готувати для більшої кількості потребуючих – адже готують тут волонтери, у вільний від основної роботи час, без вихідних».

Парафіяльна кухня очікує промислової посудомийної машини, конвекційної печі, професійних жарочних поверхонь, посуду.

Зараз кухня перелаштувалася на забезпечення харчування ВПО. Обіди тут готують волонтерки – як місцеві (які поза цим служінням працюють – хто психологом, а хто викладачкою англійської мови), так і з числа переселенок.

Красива струнка жінка з дівчинкою виявилися бабусею й онучкою. Тетяна й 9-річна Марія охоче розповідають про себе. Вони з Києва, приїхали 24 березня – разом з мамою і дідусем Марії. У столиці протрималися місяць після початку обстрілів – сподівалися, що Київ надійно захищений. До Вижниці потрапили випадково – їхали на Закарпаття. Але дорогою натрапили на волонтерів, які порадили це тихе містечко, дали потрібні номери телефонів… Зараз мама дівчинки повернулася до столиці, а бабуся й дідусь залишилися з онучкою. Хоча також уже планують повертатися додому – адже столиця стала безпечнішою, а батьки скучили за дитиною.

Обідають у церковній їдальні. «Спочатку було незручно, – ніяковіє пані Тетяна. – Але потім, коли гроші почали геть закінчуватися, звернулися по допомогу. Тут дуже чисто і дуже смачно готують. Спасибі тим, хто нами опікується».

Дарія допомагає пароху отцю Василю Стефанку – і за кухнею наглядає, і для привезеної допомоги від «Карітас Чернівці» визначає місце в приміщенні… А ця молода жінка – з Харкова. У Вижниці – від 7 березня. Їхала сюди цілеспрямовано – тут уже трохи раніше зупинилися її друзі і забронювали житло. Інші харківські знайомі розповіли, що є церква, де допомагають переселенцям.

Дарія почала тут волонтерити з першого дня: «Побачила, що люди працюють, то чому ж я не можу? Спочатку чистила картоплю. Зараз – готую». У попередньому, мирному житті вона працювала в галузі екології, але цікавилася дієтологією, це було її хобі. Тож тепер вона втілює своє захоплення в життя. Спочатку їй здавалося, що ці зміни дуже тимчасові, але зараз бачить, що війна затягується. Треба якось пристосовуватися і налаштовуватися на довший час.

Оксана з чарівною шестилітньою донечкою Софією-Марією приїхала на початку березня з Миколаєва. Вона журналістка, була власкором одного з центральних телеканалів. Втікала з дитиною від обстрілів практично без нічого – просто рятувала життя своє і доньчине. І тривалий час уже тут, у тихому гірському містечку, вони першими вибігали в укриття, ледь зачувши сигнал повітряної тривоги…

«Дуже важко їхали – у вантажівці, не бачили дороги. Від’їжджали під обстрілами, тож не були впевнені, що зможемо виїхати. Тоді на підступах до Миколаєва вже були загарбники, область частково була окупована. Дуже важко було, – каже Оксана.– Навіть зараз там уже трохи краще. Тож виїхати ми робили кілька спроб, і нарешті це таки вдалося – майже випадково, завдяки волонтерам. Сюди також дісталися випадково – нам було байдуже, куди їхати, головне подалі від війни. Дитина мала величезний стрес. Та дуже вдячні місцевим людям, «Карітасу», отцю Василю за допомогу. У нас узагалі закінчилися гроші, на два місяці взагалі забули, як вони виглядаються, приїхали практично без речей… Усе, що зараз на нас – нам дали тут. Дівчата-волонтерки тут чудові, вони не лише годують, а й розмовляють з нами, допомагають як психологи. Зараз завдяки усім цим людям ми потихеньку отямлюємося».

Маріанна Антонюк

Запис Переселенці у Вижниці: «Завдяки місцевим людям ми потихеньку отямлюємося» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Літературна зустріч «Буковинський колорит у поезії Юрія Буреги» відбулася завдяки проєкту «Почни життя спочатку: зміцнення психологічної, соціальної та культурної стійкості внутрішньо переміщених осіб для життя у Чернівецькій області». Із Юрієм Бурегою гості мандрували історією краю та сторінками творчості щирого буковинця. А невимушене спілкування розчулило всіх присутніх до сліз…

Зустріч  із українцями, які тікаючи від війни, знайшли у нас не просто прихисток, а стали уже частинкою дружньої чернівецької родини, не залишила нікого байдужими.

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджується ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис Літературна зустріч з Юрієм Бурегою: вірші, сльози, «Лелеченя» і буковинський колорит спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У Чернівцях перебуває багато вимушених переселенців, офіційно зареєстровано 40 тисяч, але насправді їх значно більше. Багато людей із Київської, Донецької, Луганської, Миколаївської та Харківських областей. Наразі є переселенці, які живуть у школах та садочках, їх до 1500, – повідомив  міський голова Чернівців Роман Клічук.

Чернівецька область робить усе для того, щоби вимушені внутрішньо переміщені особи почувалися комфортно та нічого не потребували.

Як відомо, на Соборній площі діє іспанська громадська організація, яка безкоштовно годує та забезпечує одягом переселенців. До того ж, там влаштували дитячу кімнату, де малюки можуть погратися з іграшками та пострибати на батутах.

Внутрішньо переміщених осіб селять у школах, садочках та готелях. Деякі волонтери приймають їх до своїх будинків. Зрозуміло, що ті, хто може це собі дозволити, знімають квартири.

У Чернівцях функціонують Пункти видачі гуманітарної допомоги:

Продукти та засоби гігієни можна отримати на вулиці Героїв Майдану, 7 від 9:00 до 18:00. Телефон: 063 048 74 30.

Речі для дітей збирають на вулиці Героїв Майдану, 44. Їх можна отримати з 9:00 до 18:00. Телефон: 095 52 14 00 44.

Засоби гігієни роздають на вулиці Головній, 223 (магазин «Цархліб») з 9:00 до 18:00. Телефон: 063 049 42 18.

Подушки, ковдри, постільну білизну, рушники та продукти можна отримати на вулиці Яській, 13 (магазин «Цархліб») з 9:00 до 18:00.

Також подушки, ковдри, постільну білизну, одяг, засоби гігієни, продукти та дитяче харчування можна взяти на вулиці Підкови, 7А від 9:00 до 18:00. Телефон: 050 71 38 132.

Одяг видають на вулиці Небесної Сотні, 6 з 10:00 до 18:00.

Також гуманітарну допомогу з 9:00 до 18:00 роздають у чернівецьких закладах освіти: школах №8 (Дзержика, 22), №28 (Руська, 257А), №38 (Налепки, 3) та ліцеях №13 (Південно-Кільцева, 17), №14 (Шкільна, 3), №19 (Фізкультурна, 5) і Коровійському ліцеї.

Тетяна Токар, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Як Чернівці допомагають переселенцям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Літературна зустріч буковинського письменника Георгія Боти з переселенцями, які наразі проживають на території Чернівецького обласного центру соціально-психологічної допомоги, відбулася завдяки проєкту «Почни життя спочатку…» громадської організації «Буковинська медична громада».

Повна назва проєкту – «Почни життя спочатку: зміцнення психологічної, соціальної та культурної стійкості внутрішньо переміщених осіб для життя у Чернівецькій області», – повідомляють у пресслужбі «Буковинської медичної громади. – Цим проєктом ми прагнемо покращити стан психологічно здоров’я та соціального становища у новому для внутрішньопереміщених осіб середовищі, інтегрувати їх у Буковину, долучити до її культурних та суспільних цінностей, створити умови для задоволення гуманітарних потреб. Адже починаючи з першого дня агресії росії, Буковина дала прихисток багатьом українцям, хто змушений був покинути свої домівки. Віримо, що вже найближчим часом більшість зможе повернутися додому, та знаємо, що дехто точно стане нашими земляками.

Час пролетів легко, весело та з гумором, а Буковина стала ще на один крок ближчою та ріднішою до наших нових земляків. Георгій Бота передав в бібліотеку БО БФ «МИ-УКРАЇНА ЄДИНА», який опікується переселенцями саме в цьому закладі, свої книги «Долі з вогню, землі та любові». Модерував зустріч Юрій Бурега – закоханий в історію Чернівців і їхній національний колорит, а також сам трохи поет.

Також у межах проєкту заплановані практичні заняття з рукоділля, автентичних кулінарних традицій, творчих вечорів та серія психологічних тренінгів й індивідуальних консультацій психолога для внутрішньо переміщених осіб.

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджується ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис Стати земляками – вивчити культуру землі, де знайшов прихисток спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ранок 24 лютого 40-річного Олега, почався не з ароматної кави, а з телефонного дзвінка, від якого захололо серце.

                                «Пекло перемістилося на землю»  

«Крізь сльози мама повідомила про… війну. Це був шок, я не йняв віри. Як зараз пам’ятаю той ранок, ті божевільні емоції. Відразу почав моніторити новини, слухати Зеленського… А через декілька наша Слобожанщина здригнулася, почались вибухи, горіли будинки сусідів, всі бігли, не знаючи куди  паніка була неймовірна», – розповідає Олег, який нині перебуває в безпеці та дякує Богові, що залишився живим.

«Я майже не пам’ятаю, про що тоді думав. Одне  знав точно – не можна панікувати, потрібно зібрати «тривожний чемоданчик» та забирати дружину й маленьку доньку. Перші кілька днів ми переховувались у бомбосховищі, інколи піднімались до квартири.  Вибухи не вщухали, а набували все більших обертів, нам здавалося, що пекло перемістилося на землю. Донька плакала, дружина нервувала, а я намагався триматися. Коли ми зрозуміли, що треба тікати, виїхати вже було практично неможливо, – продовжив чоловік. – Ситуація тільки погіршувалась, навколо все меншало вцілілих будинків і живих людей. Надія на порятунок сім’ї танула. Інтернет був з перебоями, зв’язок зникав і ми не могли спілкуватись ні з нашими рідними, ні отримувати якусь інформацію. Та реальну ситуацію ми бачили на власні очі. Все відбувалося як у страшному сні, та страшний біль від нього  не вщухає досі».

«Вдома знову навчусь посміхатись…»

«Ввечері, зустрівшись із сусідами-чоловіками, вирішили, що потрібно евакуйовуватись самотужки та рятувати життя наших дітей. Однак російські окупанти оточили Харків й активно обстрілювали все, що їм не подобалось, у тому числі цивільних, які намагалися виїхати на машинах. На блок-постах активно шукали українську символіку, що стосувалося навіть кольору твого одягу. Було дуже важко, – розповідає Олег, – бо хотілося голими руками вбити кожного, хто насміхався з пересічнх громадян, обзиваючи хохлами та принижуючи. Проте, холодний розум, на щастя, брав гору, бо шалене   бажання врятувати сім’ю було сильнішим.

Дорога була надзвичайно важкою, – підсумовує вимушений переселенець, – ми дуже боялися, бо не знали,що з нами може трапитися. Чекали на припинення вогню, сподівалися,  що допоможуть волонтери. Ми проїжджали повз російську техніку, розбомблені блокпости, залишки танків, – згадує Олег. – Нас спочатку супроводжували військові, що дуже заспокоювало, а вже пізніше – поліція. Через декілька днів, коли дістались до більш-менше безпечного міста,  – не повірите! – впав на землю і плакав, і знову дякував Богу, що живий.»

«Нам допомагали волонтери, і тільки дякуючи їм, я зараз розмовляю з вами, –    посміхається Олег. – Два тижні ми перебували у Львові, а коли зрозуміли, що кошти дозволяють, вирішили поїхати до Чернівців. Знову ж таки з транспортом, орендою житла тощо допомогли волонтери.

Наразі у мене та моєї сім’ї не має плану подальшого життя, тільки подяка волонтерам, нашим захисникам, за те, що принаймні я зі своєї родиною зараз у переважній безпеці.  Та я не розумію, що мені робити. Наше місто зруйноване. Швидше за все ми залишилися без будинку. Куди нам вертатися, що робити далі? Як почати життя з нуля? Такі питання не дають спокою, зводячи з розуму.  Сил поки що нема. Є бажання жити, але моральних сил на це бракує. Хоча є шалене бажання повернутися додому і будувати, допомагати та просто жити на своїй землі.

Вірю, що коли буду вдома, а це станеться невдовзі, я знову навчусь посміхатися….».

Марія Боднарашек, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Про вдячність волонтерам, мрію про домівку і страх, що життя треба починати з нуля спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2 червня, у день Вознесіння Господнього, команда проєкту «Почни життя спочатку: зміцнення психологічної, соціальної та культурної стійкості внутрішньо переміщених осіб для життя у Чернівецькій області» передала допомогу (медичні засоби, побутові миючі засоби, засоби особистої гігієни, одяг, постільну білизну) КУ «Чернівецький геріатричний пансіонат» , БО БФ «Ми – Україна Єдина», КЦ «Турбота» (пункт 4 видачі допомоги переселенцям) та ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія» , яка буде направлена для потреб внутрішньо переміщених осіб у м. Чернівці

«Дякуємо за надану допомогу Муніципалітету міста Кракова. Особливу подяку висловлюємо меру м. Кракова п. Яцеку Майчровському, п. Юлії Жиліні-Худзік, головному спеціалісту бюро міжнародних відносин міської ради Кракова та директору ГО «Центр регіональних ініціатив Яворівщини» Андрію Маковецькому за допомогу у транспортуванні вантажу», – зазначають у пресслужбі ГО «Буковинська медична громада», яка ініціювала проєкт.

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджується ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис Чернівецькі доброчинці передали потребуючим містянам допомогу від милосердних краків’ян спершу з'явиться на Медіа-Версії.