Місяць залишився до президентських виборів у Росії. У команді Путіна відчувається нервозність: популярність «національного лідера» виявилася значно меншою, ніж там сподівалися. Гарячково шукають безпрограшну «фішку», яка забезпечить йому безумовну перемогу вже у першому турі. Все виразнішою cтає ставка на російський «конструктивний націоналізм»
Політика
676 записів
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЕ) прийняла резолюцію, в якій гостро критикується судова система України, а також містяться рекомендації щодо необхідних змін в українській Конституції. Київські чиновники відреагували хвацько: мовляв, ПАРЕ – не Міжнародний Валютний Фонд, грошей нам не позичає, її рекомендації не є обов’язковими до виконання, тож і особливої уваги звертати на них не будемо.
Призначення Валерія Хорошковського міністром фінансів широко коментується у засобах масової інформації. Оглядачі добре знають, що недавній керівник СБУ входить до впливової групи Льовочкіна – Фірташа, котра бореться за право бути головним центром прийняття рішень у країні. А Фірташ – це, насамперед, фірма «РосУкрЕнерго», яка претендує на монопольне постачання російського газу до України. Здається, Азарова як главу уряду починають відтискати на другий план. Насуваються парламентські вибори, а особистий рейтинг Миколи Яновича настільки низький, що Партії регіонів необхідно шукати іншу, більш прохідну фігуру.
Україні ніяк не вдається вмовити російських партнерів знизити ціну на газ. Казки про «братерство двох слов’янських народів» не проходять там, де йдеться про мільярди доларів. Судячи з усього, чимала частка отриманого за газ іде у приватні кишені самого Путіна. Недарма путінська родина днями проголошена найбагатшою в світі: її статки перевищують 300 млрд. дол. Звідки? Не з чиновницької зарплати, звичайно. А від продажу національних багатств російського народу, насамперед – енергоносіїв.
На день святого Миколая українці отримали від Європейського Союзу замість очікуваної угоди про асоціацію з ЄС кілька пустопорожніх фраз. А неофіційно, у кулуарах, було сказано жорстоку правду. Мовляв, двадцять років стукаєтеся в європейські двері, то років через тридцять, можливо, і достукаєтесь. Сказано це було не нинішній київській владі – з нею європейці вже розібралися
В Україні з’являються нові форми протесту. Зокрема, своєрідний вид страйку, коли на робочих місцях люди на годину вивішують табличку з написом «Переоблік». Ініціювала його народний депутат Наталія Королевська, демонстративно почепивши табличку «Переоблік влади».
На цьому наголосив Анатолій ГРИЦЕНКО, український політик, міністр оборони (2005—2007 рр.), голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони (від 2007), лідер партії «Громадянська позиція» під час прес-конференції у Чернівцях.
Але не тільки цим знаний голова Комітету ВР України з питань національної безпеки й оборони. Людина непересічна й дивовижна, з блискучою освітою, він, прийшовши у політику, зумів зберегти порядність і чесність та залишитися особистістю з моральними засадами. Сьогодні Анатолій Степанович Гриценко – гість читачів газети «Версії».
Основна ідея Зборів полягає у тому, що ця форма місцевої демократії повинна бути доступною для реалізації навіть невеликій групі громадян, які мають виборчі права і поживають у територіальній громаді.
Це одна з форм реалізації громадянами права на участь в управлінні місцевими справами, а отже – вплив на владу.
Муамар Каддафі програв остаточно: його понівечене тіло повстанці виставили для огляду в холодильнику торговельного центру. Натовп глумиться над покійником, засвідчуючи свою ненависть до вчорашнього «вождя лівійської революції». А справжні переможці засновника Лівійської Арабської Джамахірії – провідні країни Заходу – не гаячи часу ділять захоплену нафту.
Навесні буковинський політикум поповнився ще однією партією – обласне управління юстиції зареєструвало крайову організацію «Нової політики». Її очолив Іван Приймак, колишній начальник Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області. Отож, розмова про нову партію, нову політику і… шляхи до демократії.