Хоча до осені ще далеко, передвиборчі пристрасті починають вирувати. Багато нинішніх нардепів розуміє, що до наступного складу парламенту їм ніяк не потрапити. От і шукають різних можливостей, аби перехитрити злу долю.
За партійними списками до Верховної Ради пройде лише половина депутатів, і потрапити до цих списків зможуть тільки наближені до парт-босів. Проте цього разу вибори відбуватимуться за змішаною системою і 225 депутатів обиратимуться у мажоритарних округах. А це відкриває шанс для декого: маючи певні ресурси, можна переконати виборців, що ти найкращий. Для цього треба висунути популярну програму, або ж елементарно підкупити електорат. Але є ще один спосіб, правда, пов’язаний з використанням адміністративного апарату ресурсу.
Партія регіонів чудово розуміє, що свій авторитет серед виборців вона втрачає стрімко і катастрофічно. Ті, хто повірив у її «реформаторство», нині переживає глибоке розчарування. Недавно один скандально відомий депутат, спростовуючи поширену думку про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, заявив, що він такий же гей, як прем’єр – реформатор. Утім, багато рядових українців вважає, що більшість наших політиків, м’яко кажучи, такі ж «реформатори». Але дехто ще вірить у здатність Партії регіонів добитися переламу на краще завдяки «реформаторському курсу», і готовий віддати свій голос за її представників. Влада добре знає, де концентруються її прихильники. Тому й намагається використати це, щоби провести до парламенту максимум своїх прибічників.
Іде підготовка до нарізки виборчих округів. Там, де сконцентровані симпатики правлячої партії, округи будуть невеликими, щоби пройшло якомога більше депутатів. А в місцях проживання великої кількості опонентів існуючої влади, округи нарізатимуться великі.
Будуть використані всі можливості для того, щоби мати у наступному складі парламенту більшість «регіоналів» та їхніх союзників. Інакше донецькій команді доведеться сутужно. Якщо переможуть її опоненти, то Верховна Рада відновить дію тих статей Конституції, що значно обмежують владу президента. Тоді Україна повернеться до демократичних принципів і отримає можливість розвиватися, а не деградувати, як нині. Найсмачніші шматки ще нероздерибаненої державної власності дістануться не нинішнім володарям країни, а їхнім конкурентам. «Чисто конкретні пацани» погодитися з цим не можуть. Відтак і нарізатимуть передвиборчий пиріг для себе, не бажаючи ні з ким ділитися.
Будь-які вибори у сучасній Україні можна порівняти хіба що зі стихійним лихом. Вони загострюють протистояння в суспільстві, ведуть до величезних витрат фінансових засобів і людських сил. Нинішні вибори кращими не будуть. Швидше – навпаки. Адже на кін ставиться майбутнє держави та її народу. Чи вистачить виборцям знань і досвіду для того, щоби не помилитися, покаже лише наступний розвиток подій.
