Люди честі й гідності – саме такі лікарі залишилися працювати у базовому медзакладі з COVID-19 – чернівецькій міській лікарні №1. Їх залишилося менше половини. Та кожний вартує щонайменше трьох!
Роман КУРУЛЮК під час «паперової» роботи
Продовжуємо знайомство з медзакладом, який очолив фронт боротьби з COVID-19. І якщо першим нашим «гідом» був завідувач міського ЛОР-центру Олександр ПОНИЧ, то сьогодні, завдяки анестезіологу-реаніматологу вищої категорії Роману КУРУЛЮКУ, ми побуваємо у святая святих, куди пересічному смертному зась, – у реанімації, яка, без перебільшення, є показовим відділенням в області.
Викликаю вогонь – беру відповідальність на себе
Коли 15 березня міську лікарню №1розпорядженням департаменту охорони здоров’я зробили базовою з COVID-інфекції, Роман Курулюк був серед тих 34 з 85-ти лікарів, які не звільнилися, не пішли у відпустку за власний рахунок, не оформили догляд за дитиною тощо. Він залишився серед найкращих – людей честі й гідності:
*У реанімації шалена циркуляція вірусу, – зауважує Роман. – Коли пацієнт на кисні, то видих зараженого йде під його тиском, себто кисню, у вигляді аерозолю. Медперсонал же стоїть від хворого аж ніяк не у двох метрах. Бо на такій віддалі не виконаєш усі маніпуляції, не проінтубуєш (часто ці хворі не взмозі навіть самі ковтати і їх годують через трубочку – Л.Ч.). Та й перевернути, обробити, зрештою помити хворого одна людина не в змозі. Тож цим займається вся бригада – санітарка, медсестра і лікар, які тісно контактують з хворим.
*Спочатку навіть удома сидів у масці. Тепер вдягаю хірургічну, а не марлеву маску тільки в лікарні. До слова, поверх респіратора з клапаном: бо респіратор є моїм захисником, а маска захистить оточення від мене. З одного боку, респіратор ніби й полегшує дихання, та через 4 години перебування у ньому ніс забивається незрозуміло чим…
*Окуляри ж, як правило, запотівають, очі можуть сльозитися. Був період, коли ми, підібравши собі окуляри за розміром, дезінфікували їх після кожного чергування та зберігали в індивідуальних лотках. Дехто ж придбав спеціальні увекси (окуляри UVEX) із захистом від запотівання. Але вони дорогі – по 300 і більше гривень.
*Зараз маємо комбінезони, переважно якісні, сертифіковані. Але часом вдягали ті костюми, що підходили за розміром. Їх привозили нам і від Яценюка, і від Порошенка, і від місцевої організації «Підприємці Буковини»… Усім вдячні.
*А «Чернівцігаз» закупив нам найнеобхідніше: лабораторне обладнання для визначення багатьох показників крові та 4 основних найважливіших набори потрібних, так би мовити, при COVIT-реанімації. За їх допомоги ми у реальному часі по крові відстежуємо ймовірність тромбозу легеневих артерій, що дуже часто буває при коронавірусі, визначаємо також, чи є у пацієнта інфаркт, яке у нього запалення легень – вірусне чи бактеріальне. Якщо бактеріальне, то який саме антибіотик буде найдієвішим тощо.
*Спочатку у нас в реанімації було 7 ліжок, а тепер ми зробили 12, відділивши їх блоками.
*Багато аналізів – багато хворих. Саме через це у Львові й зросла кількість хворих на COVID-19.. В Івано-Франківську у квітні була сила силенна пневмоній. Привезли тести – і 50% з усіх хворих виявилися позитивними.
*Зрозуміло, треба було б масово робити ПЛР – полімеразну ланцюгову реакцію, яка є одним із найбільш сучасних, чутливих і точних методів діагностики захворювань. Але ж у приватній лабораторії за цей аналіз треба заплатити 2500-3000 гривень…
*Нам ще поталанило, що ми могли вибирати витратні матеріали, тобто говорили благодійникам, що краще купити менше німецьких катетерів за 380 гривень, ніж багато наших за 18 гривень. І щоби перехідники до шприців були не китайські…
*До слова, віруснобактеріальні фільтрифільтри для апаратів ШВЛ (штучної вентиляції легень) потрібно міняти кожному хворому по 2-4 рази на день. А один такий фільтр – це 100 грн. Відтак 10 днів роботи апарату ШВЛ, а саме стільки пацієнт перебуває у реанімації, обходиться у 4 тис. гривень!
*У закупівельній постанові є не всі ліки, потрібні для хворих. Отож вдячні львівській аптечній мережі DS, яка поставляє нам норадреналін – препарат, який стабілізує гемодинаміку. Не виділяють відділенню і нітропрепарати, хоча на коронавірус хворіють і люди з кардіопроблемами.
*Родичі наших хворих купують ліки за мінімумом. Ми не виписуємо ні підключичних катетерів, ні дорогих антибіотиків. Якщо один день коронавірусного пацієнта в реанімації обходиться в середньому 5 тис. гривень, то ми виписуємо родичам рецепт на 500 гривень, у крайньому випадку – на тисячу.
*Апарат ШВЛ, який справді дає хворому шанс на виживання, невдовзі з’явиться у нашому відділенні. Вартість цього «крутяка» 1 млн 600 тис. грн, і ми його вже замовили. Цей апарат не тільки вентилює легені, але водночас і контролює та аналізує стан хворого. Усі параметри й рекомендації виводить на екран комп’ютера…
*Натомість два новенькі подаровані «китайці» (йдеться про апарати ШВЛ – Л.Ч.) нібито й виглядають, як німецькі, але – не те, хоча ззовні й подібні… Утім, у нас іще й старі непогано працюють.
*Коли читаю пости в соцмережах про те, що коронавірус – це фейк, шаленію від люті. Та коли вже з’являється час відповісти на це – у мене вже немає ні сил, ні бажання щось писати, бо робота вимотує і висмоктує з тебе все, втомлюючи до безтями.
*Запустив би я цих горе-авторів до реанімації – нехай би подивилися на ці жахи. Коронавірус дуже підступний, позбавляє життя не тільки людей у солідних роках. Щойно порадів, що 44-річному хворому трохи полегшало, як уранці вже не побачив його прізвища серед пацієнтів відділення…
*Навантаження – і фізичні, і психологічні – якщо не шалені, то достоту великі. Ми навіть каву намагаємося не пити, щоби не мати зайвих проблем з туалетом, коли в костюмі. А інколи просто забуваєш і про їжу, і про вбиральню. Буває, що під час чергування не встигаєш усіх оглянути. Адже всі наші пацієнти – це виключно важкі хворі… По факту ми «зашиваємося», і кадрів не вистачає.
*Мій колега Коля Рихліцький, який нещодавно повернувся з Італії, розповів, що у тамтешніх реанімаціях 4-5 пацієнтів обслуговують два фельдшери, тобто дві медсестри, одна санітарка і один лікар. У нас 10 пацієнтів на одного лікаря і, в кращому випадку, одна медсестра й і пів санітарки.
*І, скажімо, якщо в нашій лікарні існує логістика, бо приміщення певною мірою нове, а не пристосоване, у палатах ведеться відеоспостереження – ми бачимо своїх хворих постійно. А ще маємо певну частину розхідних матеріалів, датчиків, апаратуру, яка підказує, що й коли робити, і ми переважно не чекаємо на медикаменти від родичів пацієнтів, то в інших лікарнях не усе так райдужно…
*У професії я вже 15 років. Відвідав чимало конференцій, їздив по конгресах. Отже, можу пояснити, чому в німців ситуація дуже різниться від нашої. Річ у тім, що в них панує внутрішній порядок. Що це таке? – Поясню.
*При всіх німецьких лікарнях працюють такі собі міні-СЕС. Їхню роль виконують епідеміологи. Вони суворо контролюють внутрішньолікарняну флору, визначаючи, яка переважає. Вони розробляють також логістику, себто, як треба рухатися лікарнею, щоби унеможливити зараження, як вдягатися, як обробляти посіви тощо.
*У нас чимало часу забирає ще й паперова робота. Після зміни мусиш вже у чистій зоні описати все, чим ти займався біля ліжка хворого і що ти йому робив. А зберегти у пам’яті всі показники 12-ти недужих важко, тому фотографуєш усе на телефон, а потім переписуєш звідти…
Завідувач відділенням Дмитро БІЛОУС, який за словами його колег, буквально днює і ночує у відділенні, перевдягається до виходу в червону зону
Довідково:
Чому реанімацію 1-ої міської лікарні називають показовою? Бо протягом тижня перезавантаження лікарні на заклад для хворих на COVID-19 тут врахували більшість сучасних вимог до інфекційних лікарень. Так, на 5-му поверсі розташували реанімацію; на 4-му – лікують підтверджену COVID-інфекцію. Кожний COVID -інфікований лежить в окремій палаті, де є присоски для підключення апаратів штучної вентиляції легень та кисневих подушок. Ці зони – 5 і 4 поверхи – червоні. 3-ій і 2-ий поверхи віддали хворим з непідтвердженими пневмоніями та різними ГРЗ (гострими респіраторними захворюваннями).– це жовта зона. Вони ніде не перетинаються – ні хворі, ні персонал. Для медперсоналу є душі та кімнати відпочинку.
Нині всі ліжка лікарні зайняті хворими.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
