Ситуація в енергетичній сфері України напередодні зими: енергетичний дефолт чи міжособистісний конфлікт на урядовому рівні?

Готуй сани влітку…

Ситуація в енергетичній сфері України напередодні зими: енергетичний дефолт чи міжособистісний конфлікт на урядовому рівні?

Попри тривалу спеку, українці все ж замислюються над майбутньою зимою. Тим паче, що спека вже й спала.

Експерт Реанімаційного пакету реформ (РПР) і керівник європейської ініціативи «Угода Мерів-Схід» Святослав ПАВЛЮК, розповідаючи про те, як держава створювала ілюзію дешевого тепла, чому наші будинки – це наше особисте горе та чи тепло нам буде цієї зими, доволі песимістично зауважує: «Цього року у нас дуже мало газу і зовсім немає вугілля»

Визнаючи певні успіхи енергетичної реформи, змін у законодавчій базі, він окреслює найбільшу, на його погляд, проблему:  «Я не впевнений, що наш прем’єр добре розуміє, що енергоефективність є таким самим рівноправним мотором економіки, як і енергетика. Хоча вона могла би стати її новим хребтом». Адже «неможливо забезпечити енергетику України лише нарощуючи постачання додаткових енергоносіїв. Логіка має бути у скороченні потреби в енергії». А прийняті начебто непогані закони за останні півроку (про енергосервісні закупівлі (ЕСКО) і про право власності багатоквартирних будинків) – не працюють. «Їх треба доповнити низкою підзаконних актів, хоча в загальному вони правильні, – вважає С.Павлюк. – У принципі, енергетична реформа просувається. Були допущені альтернативні виробники, встановлений тариф на рівні газу мінус 10%. З’являється мінімальна конкуренція на ринку. Скорочено норми списання газу без лічильників, це мотивує облгази їх ставити. А от на ринку енергоефективності зроблено дуже і дуже мало. По суті ми мали півтора роки, але цей час ми просто втратили».

Більше того, ми, виявляється, втратили набагато більше часу. «Якщо по правді, то перша постанова про виробництво газових лічильників і повний облік всіх споживачів була прийнята в липні 1995-го року. Тобто країна мала 20 років, щоб їх поставити, – стверджує експерт. – План підвищення тарифів до ринкового рівня був оприлюднений в березні 2014-го року, не можна сказати що це було дуже коротко. Коли я був ще молодий і наївний, я вважав, що державні службовці і міністерства приймають погані рішення, тому що не вміють або не знають. Але рішення завжди є артикуляцією певних інтересів. Те, що в нас немає обліку, нормального регулятора, відкритих тарифів та нормальної комісії – це не просто так. Комусь це вигідно, і це – постачальники послуг

Людям просто треба зрозуміти, що громадського інтересу у відсутності обліку немає. Результатом є те, що третина національного бюджету пішла на субсидії. Такого більше ніде нема, у всіх нормальних країнах енергетичний сектор на себе заробляє сам».

Ну і найактуальніше, на чому наголошує експерт РПР: нам, «маленьким українцям», таки варто турбуватися про зиму. Бо, за передбаченням С.Павлюка, наближається армагедон: «Минулого року ми виїхали на тому, що у січні, коли у нас закінчувалося вугілля, ми почали палити залишки газу в ТЕС. Нас врятував лише теплий лютий – ми пройшли майже носом по асфальту. Цього року вугілля у нас нема взагалі, а газу дуже мало. Цієї зими у нас почнеться армагедон.

 – Ви хочете сказати, що у людей вдома перестануть топити?

– Так. Про це особливо ніхто не говорить, але я вважаю, що так воно і буде. За браку вугілля ми будем вимушені купувати в Росії електроенергію, хоча цим баланс закрити повністю не вдасться.

 – І що робити? Держава має про це подбати?

– Держава взагалі не повинна цим займатися, це функція бізнесу. За нормальних тарифів і нормальних цін знайдеться мільйон бажаючих продати вам тепло – так само як пиво чи хліб. Питання конкурентного ринку послуг стукає в двері давно.

 – До зими ще є час. Хіба цьому не можна запобігти?

– На цьому етапі, нажаль мабуть, уже ніяк, до опалювального сезону трохи більше двох місяців. Максимум що ще можна зробити – ставити індивідуальні теплові пункти в багатоповерхівках – для регулювання споживання. . Я не згущую фарби, але пам’ятаючи історію Алчевська, думаю, що нормальний мер зараз мав би подумати про резервні приміщення для аварійного відселення людей зимою. Треба визначити, які будинки є абсолютно неефективними і сказати їх мешканцям, що вони будуть першими в черзі на відселення. Третьої теплої зими підряд швидше за все не буде”. (Platfor.ma)

Інші експерти підстав для паніки не бачать.

Свою позицію тезово обгрунтовує незалежний експерт-енергетик Наталя СЛОБОДЯН:

«1.     Характеристика поточної ситуації в енергетиці як енергетичний дефолт та драматизм навколо перспектив майбутньої зими має суто політичний характер та виглядає як міжособистісний конфлікт на урядовому рівні.

2. Газові сховища наповнені до 13 млрд. куб.м., теоретично з урахуванням температурного режиму та обсягів транзиту газу до ЄС (ми відповідаємо за безперебійність транзиту), Україна додатково потребує від 2 до 7 млрд.куб.м., технічні можливості нам дозволяють щомісяця закачувати до 2 млрд.куб.м. газу. Таким чином, до опалювального сезону залишається ще 2 місяці і немає причин для паніки. Але проблема у цьому сенсі полягає в іншому: держава не має вільних грошей для закупівлі потрібних обсягів блакитного палива. У цьому сенсі нам потрібні пільгові кредити від європейців. Адже вони зацікавлені у цьому не менше за нас. Україна закуповує додаткові обсяги газу для того, щоб у випадку низького температурного режиму забезпечити подачу газу з Росії до країн ЄС.
3. Ситуація з вугіллям більш складна. Це політична дилема, як купувати вугілля зі східних територій, кому платити. Пропозиція платити напряму шахтарям, – це абсурд, бо ціна вугілля – це не лише зарплата шахтарів, а й техніка безпеки, транспортування, амортизація тощо. Купівля у них вугілля – це своєрідне визнання ДНР та ЛНР. Тому правильніше цю проблему передати енергогенеруючим компаніям. А от у випадку з ДТЕК, як бачимо, відбувається саботаж і, в певному сенсі, шантаж щодо закупівлі вугілля. Для проходження зимового періоду залежно від температурного режиму потрібно від 3 до 5 млн.т. вугілля. Зараз на складах є близько 1,5 млн.т. Тим більше, що є досвід співпраці з ПАР, відлагоджена логістика, і це не проблема, якщо 50% сировини ми будемо імпортувати. Минулого року з вугіллям була складніша проблема, необхідно було терміново шукати постачальника, шляхи поставки тощо.
4. У цьому сенсі лишається питання: чому не відбувається перехід енергетичної інфраструктури (обладнання) з антрацитної марки на газову марку вугілля. Вже давно зрозуміло, що конфлікт на Сході буде замороженим і ми не отримаємо вугілля «антрацит» у потрібному обсязі. Втім, газове вугілля є на Заході держави у великих обсягах. На такому вугіллі тримається 60% енергетичного балансу Польщі. А для Західної України це розвиток регіонів, тамтешньої інфраструктури, створення робочих місць, зменшення відтоку заробітчан. Та й зрештою, газове вугілля купити набагато легше, ніж антрацитове».

Так виглядає, що ні уряд, ні його опоненти не повідомляють громадянам правди. Глава уряду Арсеній Яценюк у своїй традиційній «десятихвилинці спілкування з народом» переконує людей утеплювати будинки і переобладнувати котли, беручи кредити в «Ощадбанку» (чому кредити, а не просто відшкодування?), і обіцяє економію в 700 грн. за опалення 90 кв. метрів житла (це ж скільки, за його уявленням, за нього треба платити, щоб 700 грн. тільки зекономити??). Опоненти уряду залякують людей «армагедонами» і повсюдними «алчевськами». А правда – десь посередині.

Можливо, ситуацію розглядають саме під таким кутом, щоби зняти незручного міністра і провести приватизацію в енергетиці більш лояльно і для «своїх» компаній? Адже  нагнітання ситуації навколо майбутньої страшної зими розпочалося з публічної суперечки між главою уряду Яценюком та міністром енергетики Демчишином на початку липня на  засіданні Кабміну. Тоді прем’єр фактично диктаторськи дає наказ на підготовку термінової приватизації державної компанії «Центренерго». Демчишин не погоджується з таким поспіхом, пояснюючи незгоду побоюванням, що в разі приватизації «Центренерго» дві-три компанії, які залишаться на ринку, зможуть маніпулювати тарифами, досягнувши змови. Після публічного скандалу – далі за класикою жанру роздувають енергетичний дефолт. Тож причинно-наслідковий зв’язок цієї проблеми начебто очевидний.

Отже, якщо минулого року ми спожили 40 млрд.куб.м газу, а цього року навіть за умови холодної зими (проте з урахуванням падіння виробництва і уже офіційної відмови постачати газ на окуповані території) споживатимемо приблизно 33-34 млрд. В сумі, 20 видобуваємо самі, майже 13 вже закупили (дані з відкритих джерел), то звідки паніка, чоми ми маємо замерзнути зимою? А з вугіллям складніше – відкритих джерел немає, тож і про прозорість галузі не йдеться.  Та підстав для паніки також наразі не спостерігається – принаймні, наші співрозмовники в області в неї не впадають.

Ярослав Манчук, в.о. Сторожинецького міського голови:

• Сторожинець ще 2011-го року повністю відмовився від централізованого теплопостачання. Нині сторожинчани користуються індивідуальним опаленням – хтось газовим, а хтось електричним. Це однозначно краще, адже раніше теплопостачання було неякісним, натомість – дуже дорогим. Зими не боїмося, досі жодних відключень не було, тож сподіваємося, що і не буде. Про наявність чи відсутність належних запасів газу мені невідомо – про це може знати тільки приватна компанія, яка постачає газ. Але будемо бачити, як воно буде. Людей сам-на-сам з вірогідними проблемами не залишимо, будемо допомагати.

Василь Гончар, перший заступник голови правління – головний інженер ПАТ «Чернівцігаз»:

• Важливо розуміти, що постачальник газу, а з 01 липня 2015 року це інше підприємство – ТОВ «Чернівцігаз збут», отримує газ від НАК «Нафтогаз України». Відповідно, свої зобов’язання постачальник зможе виконати, якщо отримає ліміти газу від «Нафтогазу».

Щодо тарифів та цін, які встановлює НКЕРКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), можемо констатувати, що встановлений розмір тарифу не перекриває фактичних затрат. Не дивлячись на те, що 1 квітня 2015 року ціна на природний газ піднялась майже ушестеро, розмір тарифу не збільшився пропорційно до загального зростання.

Незважаючи на такий стан справ, для забезпечення безаварійного та безперебійного газопостачання, станом на сьогодні, ПАТ «Чернівцігаз» вже виконало 90% робіт з підготовки до опалювального періоду.

Маріанна АНТОНЮК, “Версії”