Уже понад чверть століття відносини у сфері праці в Україні будуються на документі держави, якої давно немає. Що хвилює українця перш за все? Мабуть, те, за що і як його можуть звільнити. Про це, та про інші відмінності нового законодавства розмовляємо із експертом «Версій» з економічних і соціальних питань, людиною, яка за своє життя встигла побувати і найманим робітником, і роботодавцем, і навіть очолила Асоціацію виробників Буковини, політиком і меценатом Францом Карловичем ФЕДОРОВИЧЕМ.
– Франце Карловичу, наскільки важливо для України мати свій Кодекс законів про працю?
– Без нього просто не можна. Такий документ є надзвичайно важливим і для найманих робітників, і для роботодавців. Ми всі знаємо, що останніми роками все частіше застрілі норми радянського Трудового кодексі просто ігнорувалися і стосунки між начальником-підлеглим або власником і найманим працівником часто залежали як від доброї волі і просто від порядності конкретної людини. Так не повинно бути в цивілізованій державі. Кодекс законів про працю потрібен, аби обидві сторони чітко знали свої права та обов’язки. І не треба думати, що роботодавцеві вигідно мати саме безправного робітника: від такого важко чекати якоїсь ініціативи і корпоративної відданості.
– Що являє собою новий Трудовий Кодекс України?
– Скорочено документ називається КЗпП (Кодекс законів про працю). Він доволі громіздкий: 18 розділів містять 265 підрозділів, у яких, на думку депутатів та експертів, прописані всі ситуації, що виникають у відносинах роботодавців і з трудовим колективом в цілому і з кожним робітником зокрема. Політики сподіваються, що від 1 січня 2018 року будуватимемо трудові відносини вже за новими правилами. Характер документа вимальовується доволі чітко, адже він уже пройшов 2-е читання.
– Які новації в трудових відносинах українців мають безумовно порадувати?
– Перш за все – збільшення оплачуваної відпустки до 28 днів. Цікаве й зменшення випробувальних термінів для деяких категорій працівників. На жаль, і це треба визнати, більшість переваг нового кодексу законів про працю, хоча й впорядковують ситуацію, але далеко не на користь працівників. І, зрештою, мене це не дивує: в умовах «дикого» капіталізму, який прийшов на зміну ущент планованому, але доволі брехливому соціалізму, за яким і досі ностальгують українці старшого віку, важко, як казало колись старе купецтво, «і себя соблюсті, і капітал пріобрєсті». А про неоднозначність ставлення до цього документа засвідчує навіть назва «круглого столу», що відбувся у квітні цього року у Верховній Раді: «Проект Трудового кодексу України – шлях до демократизації трудових відносин чи спроба остаточного встановлення монополії роботодавця?».
– Чи вносяться якісь новації до переліку святкових і вихідних днів?
– Додаткові вихідні, передбачені законодавством, не переглядають: загалом їх 11, щоправда, у Раді зареєстрований законопроект про зменшення їх до 9 за рахунок 8 березня й 9 травня. Пропонується також скасувати перенесення вихідного на понеділок, якщо свято припадає на неділю чи суботу. Загальна цифра вільних від роботи днів зараз сягає 140 – тобто 38% від тривалості року.
– Електронні ЗМІ весь період перебування Трудового кодексу на розгляді у Верховній Раді, створили, так би мовити, недоброзичливе ставлення до цього документа. Наприклад, українців попереджали, що їх можуть звільнити тепер за відмову від вакцинації або за розкриття корпоративної таємниці… Як же насправді буде зі звільненнями?
– Дійсно, чиновники пропонують збільшити список підстав для відсторонення від посади чи навіть звільнення. Серед новітніх правил є й обов’язкова вакцинація в епідемічний період і збереження корпоративної таємниці. Інша справа, що такі правила цілком можуть бути використані, довільно, коли роботодавцеві конче треба позбутися когось неугодного…
Скажімо, робітників зможуть тепер відсторонювати від роботи й виплачувати зарплату частково чи сплатити певну компенсацію – скажімо, під час епідемії грипу тому, хто «перебував у контакті з інфекційними хворими». Тож з нового документа випливає, що українець самий винен у тому, що побував у контакті з хворими (їхав на роботу тролейбусом!), та не зрозуміло, хто має оплачувати медичний огляд і вакцинацію. Погодьтеся, якщо працівник повинен буде заплатити за це з власної кишені, то не дивно, що він буде зволікати з цією процедурою. А крім того ж іще є алергіки. Як бути з ними?
Ще одне цікаве, а точніше двозначне правило: працівника можуть відсторонити, якщо «виконання його роботи загрожує життю та здоров’ю дітей, завдає шкоди майну або порушує нормальну роботу юридичної особи». Як бачимо, до тексту закону проникли оціночні судження, які дозволяють багатозначне тлумачення. Так, якщо працівник запізнився на кілька хвилин, його можна покарати за запізнення, а можна й стверджувати, що він «порушив нормальну роботу підприємства».
– У новому Трудовому кодексі є положення про призупинення трудових відносин. Що це таке?
– Призупинення – це не звільнення, але, якщо уважно придивитися, це «коридор із двома дверима»: зовсім не факт, що за деякий час працівника обов’язково поновлять на роботі.
– А за яких умов будуть призупинятися трудові відносини?
– У випадках, передбачених колективним договором або трудовим договором із конкретним працівником. Іншими словами, * на час виконання працівником покладених на нього суспільних чи державних обов’язків; * на час законного страйку, якщо працівник бере участь у такому страйку у передбаченому законодавством порядку; * на час відсторонення працівника від роботи; * в інших випадках тимчасового звільнення працівника від виконання роботи.
– І, нарешті, за що ж зможуть звільнити тепер найманого працівника?
– І тут, так би мовити, зустрічаємо справжні родзинкию Ось ці формулювання: *незадовільний стан здоров’я; *незадовільна кваліфікація працівника, виявлена під час атестації або іншими методами; *втрата права на керування транспортними засобами або інших дозволів, необхідних для виконання тих обов’язків, на які його найняли; * уже згадана відмова від вакцинації чи медогляду; *обман: якщо з’ясовується, що працівник не спроможний виконувати роботу, для якої його найняли; *через призов до війська: якщо чоловіка (призов у нас тепер, для офіцерів запасу, до 43 років) призвали до війська, наступного дня після призову, його повинні звільнити (як пам’ятаємо, раніше за ним зберігалося робоче місце на весь період служби).
– А якщо працівник сам захотів звільнитися з роботи?
– Попередити про своє звільнення, згідно з пропонованими новими правилами, працівник повинен лише за… 3 дні. Законодавець повинен прийняти заяву на звільнення обов’язково, а працівник може навіть відправити таку заяву поштою. Більше того, протягом трьох днів після подачі заяви працівник має право її відкликати й продовжити роботу.
Гарантовані виплати за невикористану відпустку здійснюються у день звільнення. На вибір працівника замість грошей, йому можуть надати відпустку. Тоді дата звільнення рахується від останнього дня відпустки.
– І як тепер виглядатиме скорочення штатів?
– Якщо в організації є профспілка, за три місяці до скорочення роботодавець має провести консультації із профспілкою. Коли профспілка рекомендує конкретного працівника не звільняти або перенести й переглянути умови скорочення, роботодавець зобов’язаний розглянути ці вимоги й у разі відмови мотивувати її законність. Мінімум за два місяці до скорочення працівник має бути письмово попереджений. Коли у штаті на той момент є інше вакантне місце, його мають запропонувати скорочуваному працівникові, якого скорочують. Після попередження про скорочення працівник має право в робочий час займатися пошуками роботи, ходити на співбесіди тощо. При цьому зменшити на цей час його зарплату не можуть. Одне слово, уважно почитайте усі ці пункти: двозначність і різночитання – так і лізуть в очі… А це ж усе – поле для судових процесів… Отож наші судді без роботи (і всього, що її супроводжує…) не залишаться. Складається враження, що ми є свідками найвищого пілотажу корупції: закладання її в закон.
