Сьогодні новини нагадують повідомлення з театру воєнних дій: цифри втрат у ДТП навіть більші, ніж у повідомленнях з колишньої АТО – нинішньої ООС. Зіткнення подвійні, потрійні, масові, наїзди на тротуари й зупинки з жертвами: щоби потрапити у автоаварію, не треба навіть користуватися автівками. П’яні водії, які не годні йти, але їдуть за кермом…
Лише минулої неділі – за один день! – Україна втратила в ДТП майже 3 десятки людей, серед них багато дітей, причому лише у двох ДТП неділі загинуло п’ятнадцятеро осіб.
Загальна цифра людських втрат на дорогах України за роки Незалежності – понад 160 тисяч чоловік, майже по 6 тис. на рік у середньому – перевищує, скажімо, втрати СРСР у Афганістані майже в 11 разів!
Що ж відбувається на наших дорогах? Із таким запитанням «Версії» звернулися до нашого експерта з питань економіки й політики, успішного підприємця, людину виважених слів та вчинків, яка веде здоровий спосіб життя, – Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.
– Може, перше, на чому варто зауважити, – смертність на дорогах не є «сумним привілеєм» лише України. Дорожньо-транспортний травматизм, за даними ВООЗ, сьогодні є однією з найбільших світових проблем. І, за прогнозами експертів, до 2030 року ДТП може посісти одне з п’яти чільних місць серед причин смертності людей у світі. Стрімке збільшення кількості транспортних засобів і зростання інтенсивності дорожнього руху в усьому світі призводить до зростання кількості ДТП та погіршення їхніх негативних наслідків.
Інша справа, що ставлення держави, правоохоронної системи та суспільства в цілому в Україні – значно відрізняється від, скажімо так, іншого, цивілізованого світу. Навіть у Чернівцях можна знайти місця – скажімо, уздовж того ж Калинівського ринку, – де дорожня ситуація нагадує швидше якусь Індію чи африканську державу…
Подивіться, нам усім потрібно було пережити цю чорну неділю, 15 липня, аби суспільство, правоохоронні органи й державні структури ніби «прокинулися» й поставили це сакраментальне запитання «Що ж відбувається?». Донині виступи преси більше нагадували голос волаючого в пустелі, причому громадськість, правоохоронці й державні інституції ніби перебували кожний у своїй окремій пустелі. Навіть, коли винуватець ДТП затриманий і вина його беззаперечна, посадити за грати його не поспішають, його «відмазують» – як відомо, наприклад, щодо харківської справи Зайцевої.
Звісно, перекладати вину за ДТП лише на водіїв було б несправедливо. Адже серед найпоширеніших причин ДТП експерти називають не лише суто «водійські» порушення
* перевищення безпечної швидкості;
* порушення правил маневрування;
* керування транспортним засобом у нетверезому стані;
* порушення правил проїзду перехресть;
* недотримання дистанції;
* порушення правил проїзду пішохідних переходів;
* виїзд на смугу зустрічного руху;
* перехід у невстановленому місці.
Та серед 8 пунктів безпосередньо про вину пішоходів говорить лише останній.
Додамо до цього сумного переліку ще один чинник, який фігурує у багатьох ДТП, кваліфікованих як «з вини водія»: жахливий – навіть не поганий! – стан наших доріг.
Зате небезпека не спить
Найперше, що виголошують інструктори автомобільних шкіл, розпочинаючи заняття з новачками, це те, що «Автомобіль є пристроєм підвищеної небезпеки». На жаль, багато з тих, хто сяде за кермо – часто без усіляких автошкіл, – сприймають цю фразу не як застереження чи просто констатацію фактів, а як формальність, яку інструктори зобов’язані вимовити. Ось таке зверхнє ставлення до небезпеки й призводить до величезної кількості аварій із великим відсотком летальних випадків. Такий собі своєрідний нігілізм водіїв і пішоходів, навіть обізнаних: «То було з ними, зі мною нічого подібного не станеться!».
Візьмемо приклад недільного ДТП на Житомирщині, коли загинули десятеро, разом із водієм. Повідомлення в Інтернеті й на телебаченні рясніють подробицями, які роблять усю ДТП ще жахливішою. Повідомляють, скажімо, про те, що у водія взагалі не було водійський прав, не кажучи вже про ліцензію на пасажирські перевезення, і бусик не його, а позичений у знайомого, бо «хотів підзаробити»! Ну що тут ще коментувати? Хіба що те, як це пасажири цілими сім’ями сідають у такі маршрутки, не спитавши у водія елементарних документів, чим мало не стовідсотково наражаючи себе і своїх рідних на смертельну небезпеку.
Чому кажу, що відповідні органи ніби прокинулися після 16 липня – бо одразу анонсовані й Міністерством інфраструктури в особі Володимира Омеляна, і Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, і відповідними начальниками патрульної поліції суцільні перевірки, перш за все перевізників, – від 21 липня, а від 27 липня повертається контроль швидкості. А якби смажений півень ще не клюнув?
Що таке «500-500-1000»?
Цими ж днями з’ясувалося, що, за словами Володимира Омеляна, існує програма безпеки на дорогах і запрацювати повноцінно вона має вже нинішньої осені.
«Программа була прийнята недавно, наразі ми узгоджуємо всі порядки із Міністерством фінансів і рештою міністерств», – зазначив Володимир Омелян. І трохи злукавив: Володимир Гройсман анонсував зазначену програму ще наприкінці січня нинішнього року. Та, мабуть півроку у літочисленні чиновників – дуже невеличкий термін. Зазначена програма розрахована на три роки й фінансування на неї покладене у 5%Дорожнього фонду, на загал це 8 мільярдів гривень. За ці гроші побудують 500 острівців безпеки на дорогах, 500 кільцевих розв’язок і освітлять 1000 пішохідних переходів.
При підготовці програми визначено 109 місць найбільшої концентрації ДТП в усій Україні, і саме з них почнеться убезпечення дорожнього руху в Україні. Хочеться тільки зауважити, що без радикального покращення самих доріг навіть успішне виконання цієї програми нагадуватиме ситуацію, коли до зношеного костюма пришиють новенькі ґудзики.
Омелян додає, що одним з найкращих способів регулювати швидкість на дорогах, окрім фізичних обмежувачів, є високі штрафи:
«А це рішення залежить від парламенту. Щойно штрафи стануть високими, драконівськими, як у Польщі, ми матимемо абсолютно іншу статистику. Дивіться, як там: якщо людина перевищила швидкість на 10-20 км/год, вона платить 300-500 євро».
Та на мій погляд, поки не буде таких же «драконівських» покарань за корупцію правоохоронців, все зведеться – ну, може, за винятком ось таких резонансних подій – до простенького слівця «домовилися».
Щирі співчуття родинам загиблих…
І – бережіть себе, люди!
