Ще до середини 70-х років минулого століття Сполучені Штати – оплот махрового капіталізму, золотого тільця та священної власності – були доволі забрудненою територією із доволі низькою соціально-екологічною відповідальністю населення. Не пройшло й 30 років, як трапився американський феномен: нині Штати є чи не зразком величезного пієтету до довкілля. Натомість Україна… хочеться чи то плакати чи то вмерти.
Рішення прості: взяти й зробити!
У народні маси, а також до депутатів, сенаторів та конгресменів прийшло усвідомлення, що без чистого і гарного довкілля подальше життя, незважаючи на технічний прогрес і цифрові технології, стає не те що незручним, а й загрозливим для країни та цілої планети. І ментальне гасло «Мій дім – моя фортеця» швидко трансформувалося в розуміння того, що моє власне обійстя не завершується власною огорожею і що за нею – також не чуже.
В Америці нема спеціального державного відомства, яке опікувалося б екологічним вихованням громадян. Згідно з державною філософією прагматизму, слід шукати будь-які інструменти впливу, які давали б найкращий ефект. І цим інструментом стала громадська активність самих мешканців. 2008 року мені випала чудова нагода відвідати Сполучені Штати за програмою USAID «Охорона лісів, національних парків та заповідних територій», де протягом трьох напружених тижнів у штаті Вермонт та сусідніх ми вивчали стан справ у цій непростій сфері. З них третина часу відводилася на досвід роботи громадських організацій різного, передусім екологічного ґатунку.
Що показує досвід? Не треба відкривати велосипед і вигадувати хитрі ходи, треба взяти за основу до геніальності прості рішення і,особливо наголошую, зробити!!!
Дітям, пенсіонерам, туристам…
Як виявилось, найбільш активними виявились діти, учні, студенти та пенсіонери. Решта дорослих тупо і наполегливо заробляє гроші на життя та для пенсії. А для молодшого покоління американців держава й меценати створюють матеріальні умови належного екологічного виховання. І здійснюється це виключно місцевими громадськими організаціями.
У столиці штату, невеличкому місті Берлінгтон, просто на березі озера Шамплейн коштами штату вибудуваний і гарно оснащений екоцентр «Акваріум». Головний контингент – діти.
Екоцентр «Акваріум».
У грі вони знайомляться з природним різноманіттям і живим світом рідного штату, набуваючи перші знання й навички поведінки на природі. Тут формується психіка майбутнього дорослого американця, для якого чиста і здорова Америка – понад усе. Опікується центром, звісно, одна з громадських організацій, та левову частку коштів на утримання й функціонування «Акваріума» виділяють штат і місто.
На початку ХХ століття розчулений місцевий мільйонер побудував на південній околиці міста зразкову екоферму Шелтервуд (Притулок) і навічно передав у безоплатне користування одній з місцевих громадських організацій. Екотуристичний бізнес добре налагоджений: нині тут випасають кілька десятків породистих корів, виробляють дуже смачні сири, розводять курей. В окремому вольєрі спеціально утримують зграю курей, які терпляче витримують усі утиски контактів з дітлахами: малеча має знати, як виглядають живі курка й півень, звідки беруться яйця.
Екоферма Шелтервуд – популярний об’єкт екотуризму.
Років 20 тому один з дивакуватих пенсіонерів мав хобі – з деревини виготовляв у натуральному розмірі зображення місцевих птахів. Батьки штату, розкинувши мізками, подумали: а чи не використати цю нагоду з користю для усього загалу і на славу Вермонту? Довго не думаючи, виділили кошти на придбання закинутого сараю біля центральної дороги, переселили туди цього пенсіонера з його майстернею і відкрили перший (!) у Штатах Музей пташок. Нині сюди на вишкіл приходять декілька десятків школярів, які власними руками збагачують експозицію і, повірте, ніколи вже не стануть екологічними злочинцями.
Посадили більше мільйону дерев
Наостанок додамо, що в самому місті бродять ласки, їжаки, зайці, на окраїнах олені та козулі з рук людей їдять хліб та різні смаколики, уздовж автотрас дикі індички вигулюють індичат, а ведмеді (їх понад 600 штук у штаті, трохи меншому за Чернівецьку область) не конфліктують з людиною. Завидки беруть, що сучасні люди живуть у природі поруч з дивом, як у казці, і намагаються зробити цю казку ще кращою.
Нещодавно у Нью-Йорку, щільно забудованому багатоповерхівками і промисловими підприємствами, успішно завершилася масова акція «Посади 1 мільйон дерев!». І посадили значно більше!. Тут і влада, і громада були одностайними.
«А Чернівці вам – не Америка!»
А тепер повернімося до наших Чернівців, до речі, побратима американського Солт-Лейк-Сіті. Тут є чимало місць, які слід неодмінно зберегти від знищення задля збереження придатного для людини життя у міському середовищі. Зокрема, однією з таких є Навчально-дослідна ділянка Чернівецького обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді по вул. Челябінській, 2, де куються кадри нових чернівчан, які своїми маленькими рученятами намагаються зробити те, на що не здатні деякі великі дяді й тьоті. Разом там живе 190 видів рослин, з яких 159 складають колекцію квітково-декоративних видів. А ще є невеликий реабілітаційний звіринець, де утримують травмованих тварин і птахів. Разом це формує унікальний зелений осередок-острівець живої природи у місті. Та зараз він під загрозою знищення, бо хтось наклав своє завидюще око на цей ласий шматок землі. І це вже суто по-чернівецьки. Відтак нам ні з Солт-Лейк-Сіті товаришувати, ні до Європи дертись з нахабною пикою.
Віталій КОРЖИК, еколог
