Не комплексуючи, Заслужена артистка України Марічка Лобурак казала: «Мені 55!». Голос її при цьому звучав гордо й радісно, а очі закохано світилися любов’ю до життя і вдячністю до присутніх.
…Приїхали дідусь і Марічка
Імпреза відбулася минулої суботи. З піснями і танцями, посмішками та сльозами радості. Лунала музика й передзвін келихів з шампанським. Вітали рідні й друзі, віншувала влада.
– Ставитися до віку, як до набутого багатства, мене навчила Софія Ротару, – зізналася Марічка.
Зрештою, воно і не дивно, що жінка, яка почувається молодою з багатьох причин, не приховує своїх літ. Істина ж бо загальновідома: творчі, кохані й закохані люди значно довше зберігають юність. Недарма, коли приїжджають до онука, той, вибігаючи їм назустріч, радісно гукає: «Мамо, тато! Приїхали дідусь і Марічка!». Та й Володя, її коханий чоловік і партнер по дуету «Скриня», знає рецепт… антивіку.
– Якщо жовте осіннє листя застелятиме твій двір, то я просто зроблю ось так, – сказав він, узявши мітлу до рук та швиденько вимівши пожухле листя з-перед ніг найдорожчої у світі Марічки.
Скажи, хто твій друг…
Той чудовий суботній день можна було назвати і Днем друзів пані Марії. Бо усі вони зібралися – приїхали й прилетіли, прийшли й прибігли – до тієї, яку люблять і поважають. Тривала дружба поєднує Марію Миколаївну з Віталієм Поцілуйком, заступником прокурора області, який протягом останніх років захопився красним письменством, з Миколою Пазюком, головою Шевченківської райради, Миколою Карлійчуком, міським головою Сторожинця, хрещеним батьком Маріччиного онука, Марією Кирилюк, директоркою Карапчівського інтернату. Вже понад 10 років дует Скриня опікується його вихованцями, приїжджаючи з подарунками на кожне свято.
БК творчих і для творчих
До речі, до дітей у Марічки Лобурак особливе ставлення. Від того до Будинку культури «Автограф», де директорує її чоловік Володимир, дітки із задоволенням бігають, починаючи від 5-6 років. Потім вони виростають, набувають освіти й професії, але далі співають і танцюють, зрештою, роблять те, що прикрашає їхнє життя.
– Недарма ж ми називаємося будинком творчої молоді, – каже Марія Миколаївна. – Але сьогодні здійснювати завдання, які ставимо перед собою, досить складно. Бо немає вже таких флагманів виробництва, як раніше, які допомагали й підтримували культуру. Натомість розраховуємо на себе, спонсорів, таких як вижничанин, відомий учасник авторалі з команди Червоненка Михайло Чорней, на підтримку міського управління кульутри. Останньому в особі його начальника Григорія Волинця хочу разом з чоловіком подякувати за розуміння й підтримку.
Коли співає душа – чують усі
Будинок культури «Автограф» працює за рідкісним принципом: до його студій приймають усіх дітей без винятку.
– Бо немає неталановитих дітей. Співати можуть усі,- переконана педагог Лобурак. -Треба тільки цьому добре вчити. І головне тут – бажання дитини. Якщо вона хоче й прагне, то всього досягне.
Не заробляти на дітях – це ще одне святе й водночас залізне правило Марії Миколаївни.
– Дитяча душа надзвичайно чутлива і ніжна. Тому наживатися на ній – великий гріх, який нищить дитячу особистість. А спів по-справжньому є добрим лише тоді, коли в ньому задіяна душа. Мої вихованці завжди знають, що вони співають і чому…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Вдячні учні того вечора співали для улюбленої вчительки.
.
Думок на тему “Ювілейна «Скриня» фонтанувала в «Автографі»”
Коли співає гарна і щира душа, точно – чують усі:)