Увечері 3 червня я поверталася додому тролейбусом 3-го маршруту, №302. Коли він проїхав зо 2 зупинки, кондукторка почала збирати гроші за проїзд. На одному з передніх сидінь літня жінка сказала, що забула пенсійне посвідчення вдома і пред’явила паспорт. Але кондукторка нічого не хотіла слухати і вимагала гривню або вийти з тролейбуса. Я спробувала заступитися за жінку, але кондукторка накинулася й на мене. Ще якийсь чоловік став на захист кондукторки. Решта таких же пенсіонерів, за принципом «Моя хата з краю» відвернулися й мовчали. Врешті-решт, перемогла кондукторка.
Розумію: треба виконувати план, буква закону над усім… Але чи так само ретельно дотримуються її кондуктори, коли люди відмовляються від квитків, коли кондуктори працюють без спеціальних знаків з номером, коли поводяться по-хамському? Чому так важко було зглянутися на пенсіонерку і вчинити по-людськи?
Вийшовши на своїй зупинці, пригадала ще один трагікурйозний випадок: інша кондукторка вимагала посвідчення інваліда в чоловіка без ноги, а решта пасажирів сміялася. Не питаю про відповідальність кондукторів – усі знають, що це марно. Скажіть будь-ласка, чи залишилася ще межа черствості й байдужості в людей?
Марія НОВАК, Чернівці
