Власники депозитів, розміщених у кредитних спілках, так само як і потерпілі вкладники банків досі не можуть отримати своїх грошей. Однак, коли у банках можна «вибити» хоча б відсотки і продовжити термін дії депозиту, то сліди своїх грошей у кредитних спілках відшукати у більшості випадків неможливо. Куди зникають гроші чернівецьких вкладників, – розповідає Сергій ПОВЗУН, новий керуючий чернівецькою філією спілки «Християнська злагода».
Довідка:
«Християнська злагода» діяла на теренах 6-ти західних областей України, в тому числі Чернівецької. Головний офіс розміщений у Львові. Спілку створено 2007-го року. У вересні 2008-го «Християнська злагода» перестала виплачувати відсотки за внесками. Тим, у кого завершувалися терміни дії договорів, повернути внески також відмовлялися. Наприкінці 2007-го активи спілки перевищували 63 млн. грн – усе це кошти вкладників.У грудні минулого року Держфінпослуг позбавила «Християнську злагоду» ліцензій, але спілка продовжувала діяти. Скільки саме людей втратили свої заощадження у «Християнській злагоді», слідство ще не визначило. Частину коштів керівництво спілки банально привласнило, а ще частину внесків спілчан воно віддавало під кредити без застави чи інших гарантій повернення.
Нема паперів – нема боргів
– Свого часу я був одним з найбільших вкладників «Християнської злагоди» у Чернівцях, – розповідає п. Сергій. – Проблеми виникли у грудні 2008-го, коли у Львові змінилося керівництво. Директорку спілки заарештували за фінансові махінації, вона вже 8 місяців сидить у СІЗО.
На початку 2009-го у Львові відбулися загальні збори, на яких обрали нового голову правління. Від Чернівецької області ніхто не увійшов навіть до наглядової ради спілки. Тоді ж звільнився і директор Чернівецької філії Леонід Мельников. На його місце прийшла інша людина. Львів знімав керуючому квартиру і платив зарплату. Так тривало до червня. А тоді наш новий керівник разом з братом, який очолював філію в Івано-Франківську, подалися у біга, – їх досі не знайшли. Зрозуміло, що вже під час розборок у керівництві ніхто не повертав вкладів і не платив відсотків.
Як людина, зацікавлена у поверненні власних грошей, у липні цього року я очолив чернівецьку філію «Християнської злагоди».
Найперше ми намагалися навести лад у документах: частини їх так і не знайшли, іншу частину конфіскували львівські правоохоронці, які ведуть слідство у справі колишнього керівника усієї спілки. Але навіть з того, що залишилося, можна стверджувати, що спілка працювала як пилосос: з регіональних філій «викачувалися» гроші до Львова, а та їх або розкрадали, або кредитували сумнівні фірми.
Довести, що ці гроші «переїхали» до Львова, неможливо. Я не раз пропонував Львову провести звірку навіть за тими паперами, що в нас залишилися, але львівські мені наполегливо «пояснювали», що для нас краще, аби ми цього не робили, бо виявиться, що це наші накрали не лише власних, а ще й львівських грошей… А це, як ви розумієте, кримінал…
Нема людини – нема боргів
Загалом буковинці вклали у «Християнську злагоду» майже мільйон гривень, які на сьогодні також ніхто не повертає. Головна причина – заборгованість за кредитами, які також не повертають. Дехто насправді не має звідки, але більшість просто користуються моментом і «дірками» у законодавстві.
– Коли ми вивчили умови надання кредитів, з’ясувалося, що в жодному з договорів немає гарантій повернення, – продовжує п. Повзун. – Аби не зловживати перевищенням лімітів (хоча й таке теж бувало), розробили доволі просту схему: «головний» позичальник приводив ще 4 «нужденних» і спілка видавала 5 кредитів на невеличкі суми. Коли наставав час платити, ті четверо «відморожувалися», мовляв, питайте з головного, ми тих грошей не бачили і в руках не тримали. Тоді працівники спілки закривали 4 договори, а п’ятий переоформляли повністю на головного позичальника.
Таким чином кількість проблемних кредитів у звітності зменшувалася уп’ятеро, а реально спілка не отримувала ні копійки! Зрештою дійшло до того, що нині четверо позичальників заборгували спілці 400 тис. грн без урахування відсотків, тобто майже половину заборгованих сум.
На сьогодні вдалося встановити місцеперебування лише однієї боржниці з цієї «чудової четвірки», –
продовжує п. Сергій. – З’ясувалося, що вона вже давно спокійнісінько живе… в Мілані, а все майно належить її, м’яко кажучи, небідній донечці. Ще трьох розшукати поки не вдалося. Звертатися до міліції в таких випадках сенсу немає: боржники – не їхній «контингент», тож і не їхній клопіт. У міліції мені пояснили, що ухиляння від сплати боргів не є кримінальним злочином. От коли когось за борги поб’ють – це до них. А загалом справами фінустанов займається СБУ.
Нема квартири – є борги!
Нині повернути кошти з кредитних спілок майже нереально, в першу чергу через відсутність законодавства, яке регламентувало би цей процес. На випадок, коли банкрутує банк, існує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. До того ж, банки обов’язково формують резерви під кредитну заборгованість. А коли спілці не повертають кредити, то й депозити виплатити немає звідки.
– Оголосити спілку банкрутом теж не вихід, – резюмує п. Сергій, – оскільки в порядку задоволення вимог кредиторів вкладники посідають передостаннє місце після держави, цільових фондів, працівників спілки, яким заборгували зарплату тощо. Навряд чи після розпродажу майна спілки залишаться кошти ще для всіх вкладників.
З позиції одного конкретного позичальника можна, звичайно, подати документи до суду, але по-перше, будуть величезні судові витрати. По-друге, коли з філії вилучили необхідні документи, як, приміром, у нас, то тяганина може тривати з півроку, бо за копіями документів треба їздити до Львова самим.
Крім того, якщо хтось із вкладників виявиться спритнішим і доможеться рішення суду про списання на його користь коштів з рахунку спілки, це означатиме тільки, що інші гарантовано не побачать власних грошей, бо на всіх точно не вистачить! Щоби справедливо розділити нинішні мізерні надходження, ми вирішили віддавати їх пропорційно до розміру внеску. Більшість же спілок ділять пропорційно до нарахованих відсотків, але тоді ті, у кого внесок маленький, взагалі нічого не отримують.
Надходження і спілок, і банків могли би бути більшими не тільки тоді, коли можна було би знайти злісних боржників або описати їхнє майно. Нинішня система така, що коли у заставлених квартирах проживають неповнолітні діти, то їх конфіскувати й продати не можна.
Або інший приклад: заставне майно, найчастіше квартири, реально коштують у рази більше, ніж офіційна ринкова вартість, за якою їх продають. Виходить, що людина залишається без житла, зате з не набагато меншими боргами, на які «накручуються» відсотки.
Крім того, спочатку вимагається погашати відсотки, а потім основну суму, так зване тіло кредиту. Тож у людини з невеликими доходами боргова яма тільки поглиблюється. Доцільніше було би спочатку погашати тіло кредиту, а потім відсотки, щоби ліквідувати проблемні позики. Навіщо нараховувати відсотки, яких ніколи ніхто не зможе виплатити? Деякі спілки переоформляють внески на паї, тоді з ними можна хоч щось зробити, наприклад, кудись вкласти, але це теж не надто ефективно.
P.S. Ситуація з «Християнською злагодою» досить типова не лише для нашої області, але й для України в цілому. Лише на Буковині є ще кілька спілок, стосовно працівників яких порушені кримінальні справи. За словами Сергія Повзуна, нині жодна кредитна спілка з тих, що є у Чернівцях, не може повністю виконати зобов’язання перед вкладниками. Тож перед тим, як нести кудись свої гроші, добряче подумайте, чи не бачите ви їх востаннє.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»