Сьогодні українському письменникові і журналістові, який спочатку навчався, а згодом понад чверть століття жив і працював у Чернівцях, Віталієві Колодію виповнилося б 85…
Віталій Колодій народився на Одещині, здобув освіту в Одеському технікумі нафтової і газової промисловості, але тяга до творчості спонукала вступити на філфак Чернівецького університету. Після його закінчення писав вірші, займався журналістикою. Повернувся до Одеси, обіймав керівні посади у тамтешніх ЗМІ та видавництвах. А з кінця 70-х жив і працював у Чернівцях.
Завідував відділом культури чернівецької обласної газети «Радянська Буковина». Був серед засновників газети «Молодий буковинець», започаткував часописи «Буковинське віче» (1990—1991) та «Літературно-мистецька Буковина» (1997—1998). Від 1992 до 1996 року був директором Музею буковинської діаспори. Близько 20-ти років очолював Чернівецьку обласну організацію Спілки письменників України.
Пішов у засвіти 29 березня 2016 року.
Друзі і колеги з шаною згадують поета і його творчість. Творча спільнота його рідного містечка Первомайськ вшанувала відомого і талановитого земляка вечором його пам’яті.
Буковинська письменниця Віра Китайгородська назвала його «перфекціоністом і в галузі видавничій, і в царині журналістики». А близький товариш Віталія Дем’яновича, письменник і мовознавець з Одеси Олекса Різників (Різниченко), який пройшов складний шлях репресій і концтаборів за українські переконання, надіслав до редакції вірш, присвячений пам’яті поета.
«Віталій Колодій належить до того покоління поетів, коли треба було (як сказано у Святому письмі) сім разів бути переправленим у слові.
Традиція потужної і вишуканої поетичної мови, успадкована від класиків різних років, озвалася у Колодієві своїм неповторним голосом, де зважувалося не лише слово, а й кожен звук, де панувала абсолютна гармонія форми і змісту, де всі літературні засоби працювали на поетичний образ, витончений, як у ювеліра.
Віталій Дем’янович був перфекціоністом і в галузі видавничій, і в царині журналістики, вмів поцінувати творчість колег так, що після його похвали треба було далі ставати на голову вищим.
Саме вивищування українського літературного слова було у нього на першому плані у всіх жанрах його творчості. Глибокий філософ, майстерний перекладач, прискіпливий редактор, віртуозній лірик…
Він має бути присутній у переліку тих імен, яких вивчають і якими пишаються».
Віра Китайгородська, письменниця, заслужений працівник культури України.
ОЙ, МІЙ ЛАДОНЬКУ, ВІТАЛЬКА…
Я не знала ще від роду свят-неділь, наді мною вився біль мій, наче хміль, Наді мною виколисувався біль В. Колодій «Орел думок злітає на чоло, А дух овечий в перестрашші блеє…» В.Колодій
О Віталька КОЛОДІЙ!!
У когорті молодій
Вінграновського Миколи
Антонюк, що є Андрій,
і Павловський, і Ярмульський!!!
Богопольців – цілий рій…
Ти вродивсь у Божім полі
Тож уже з дитячих літ
Бог поклав свою печатку
на юнацькому чолі
Ти возніс свою матусю
із землянки в хату-рай,
збудувавши власноручно!
здивував сусідів вкрай!
Як ми стелю валькували!
Як ту хатку освящали
Як ми чарку випивали
за новесеньким столом!
А та радість удовина,
Що такого має сина,
Розлетілася кругом.
І лягла тобі дорога
із Одеси до Карпат.
Бог поміг облаштувати
Чернівецький гетьманат!
Ти був ОБРАНИЙ, мій друже,
ось чому судилось нам
побувати на Йордані,
і ОЧИСТИТИСЯ там.
А Румунія й Молдова
За переклади твої
Уклонялися низенько,
бо вгодив ти, друже, їм!!
Ти завжди мої писання
У «Відродженні» читав,
тож мені придумав псевдо
і Відродженцем назвав.
Довго діє та печатка!
І тепер радію я –
Твоя Оля і дівчатка
На веню Колодія.
Олекса Різників, письменник, мовознавець, громадський діяч
Підготувала Маріанна Антонюк