Фото BBC news
Жінок-лідерок, готових іти в політику, все більше
Верховна рада України з кожним скликанням прагне до все більшої гендерної збалансованості: в VII скликанні працювали 46 жінок-нардепів, у VIII – 56, а в IX – 87 (це понад 20% від усього складу). Крім того, у нещодавно ухваленому Виборчому кодексі прописані гендерні квоти на рівні 40%. Тепер у кожній п’ятірці виборчого списку повинні бути як чоловіки, так і жінки, що ще поліпшить ситуацію.
Минулі вибори показали, що жінок-лідерок, готових йти в політику, все більше. Так, у списках «Голосу» було 28% жінок, «Громадянської позиції» – 24%, «Європейської солідарності» – 29%, «Сили і честь» – 24%, партії «Батьківщина» (30%), «Опозиційний блок» (38%), «Опозиційна платформа – «За життя» (33%), «Радикальна партія Олега Ляшка» (41%), «Самопоміч» (35%), «Слуга народу» (33%). Вдвічі менше, ніж в списках – жінок-кандидаток в одномандатних округах, тільки 16%.
Та що покажуть місцеві вибори, проведення яких планується на жовтень цього року – питання.
Гаманці чи вибори?
Які ж виклики стоять перед жінками напередодні виборів?
Події останнього місяця все більше спонукають задуматися про шлунок. Так-так, саме гаманець, а отже і шлунок українців найбільше відчувають економічну кризу. Ми вже місяць сидимо на карантині, а пік епідемії досі не настав. Здається, прогнози про дефолт стають все більш реальними. Бізнес все ще шукає шляхи «вижити» в складних умовах. Малі та середні підприємці переходять в онлайн, налагоджують доставку та дистанційне управління процесами, щоб зберегти мінімальні прибутки і забезпечити працівників роботою. Вдається триматися «на плаву» не всім.
Традиційно, чим вищий рівень посад – тим менше представлені жінки. Це стосується як економіки, так і політики. Управління великою компанією – зазвичай прерогатива чоловіків, а от саме невеликі ФОПи – це жінки. Сфера послуг, готельно-ресторанний бізнес, легка промисловість – ті галузі, де ефективно господарює жінка, – зараз на грані закриття. Саме власниці таких справ, леді, що «зробили себе» і успішно конкурували, могли б бути чудовими депутатками місцевих рад. Інша категорія потенційних учасниць виборчого процесу – держслужбовиці. Їх представництво теж під питанням, адже не секрет, що на боротьбу з пандемією держава виділяє значні кошти і невідомо, чи вистачить фінансів на забезпечення заробітними платами.
Гаманці та вибори – пов’язані речі. На забезпечення виборчої кампанії витрачаються чималі бюджети, не враховуючи того, що потрібно вносити заставу. Піар, реклама, благодійність, утримання виборчого штабу кандидата, витрати на організаційну роботу – де на все це взяти кошти? В середньому розмір виборчого фонду жінки-кандидатки був на 20% меншим за розмір виборчого фонду чоловіка-кандидата. А виборчий фонд жінки-самовисуванки був меншим на 54%. Менший доступ до фінансових ресурсів зменшує конкурентоспроможність жінок під час виборчої кампанії в одномандатних виборчих округах.
Варто чи не варто ризикувати сімейним бюджетом
Згідно з дослідженнями, жінки на виборчу кампанію витрачають значно менші суми, зазвичай залучаючи не лише власні кошти, а від фізичних осіб, громадських організацій та інших юридичних осіб. Та в умовах економічної кризи, що спіткала не лише Україну, багато потенційних представниць політикуму замисляться, чи варто ризикувати сімейним бюджетом, тим паче, що прогнозують другу хвилю пандемії.
Та партіям доведеться знаходити кандидаток. Відповідно до нового Виборчого кодексу списки кандидатів не реєструватимуть, якщо не буде дотримана гендерна квота у 40%. Додатковою умовою є ще й те, що у кожній п’ятірці має бути не менше двох представників однієї статі. Також, у великих містах, на одному окрузі можуть конкурувати між собою декілька кандидатів в депутати від однієї партії. Тому теоретично можливий сценарій, за яким на окрузі активно працюватиме лише один кандидат.
Що це може означати? Жінок у виборчі списки все ж наберуть. Одиниці будуть боротися за перемогу на окрузі. Чому? Тому що ставши депутатом місцевої ради, громадянин бере на себе велику відповідальність і працюватиме на громадських засадах, тобто безоплатно (говоримо про ідеальні обставини). А це – відібрані не лише гроші з сімейного бюджету, а й час у близьких та рідних, зниження ефективності власної справи. Чи кожна жінка захоче цим пожертвувати? Ситуацію могло б виправити фінансування депутатів місцевих рад, але наразі це лише теорія, хоча донедавна таку ідею мали протестувати у Києві.
Та не будьмо песимістами! Є і гарні новини: у жінок високий рівень соціальної відповідальності і готовності на самопожертву. В умовах кризи мобілізуються всі ресурси. Активні представниці громадського сектору та діючі депутатки вже шукають потужні команди, розуміючи, що їхній досвід і знання потрібні державі. Професіоналізм та патріотизм мають стати орієнтирами у виборі майбутнього депутата чи депутатки. Карантин поставив усе на паузу, але забезпечив можливість зі сторони поглянути на ситуацію, зважити всі «за» і «проти», та згодом зробити вирішальний крок.
Наталія Кошай, експертка
