Він вийшов на перон залізничного вокзалу в Києві і… розгубився. Тисячі незнайомих облич, галас, поспіх… А в голові постійно звучать слова мами: «Столиця не любить приїжджих…».
Вже на вулиці відкрилося друге дихання. Київ!.. Місто, про яке він так мріяв! Невже не впорається?..
…Пройшло трохи більше року – і ми, однокласники чернівчанина Дмитра ДУЩАКА, дізналися, що він – відомий київський стиліст.
Діма Дущак зі своїми моделями
«Затоваришував» зі столицею
– Діма, як ти потрапив до Києва?
– Усе було, як у кіно: влітку 2006-го зібрав речі і сів у поїзд «Чернівці-Київ». Сумніви тривали тільки перші кілька хвилин. А вже як пройшовся вулицями нашої рідної столиці, зрозумів: про це місто я мріяв усе життя.
– За освітою ти – юрист. Невже навіть не намагався працювати в цій сфері?
– Щойно приїхав, одразу став шукати роботу за спеціальністю. На співбесідах мені, провінціалу, звісно, пропонували смішну зарплатню – 150-200 доларів. А я за найману кімнату 120 доларів платив! Саме тоді остаточно вирішив, що зараз не час для реалізації себе в юриспруденції. Потрібно було «затоваришувати» з Києвом.
– То з чого почалася твоя дружба зі столицею?
– Почав, як усі приїжджі, – зі сфери обслуговування. Дав оголошення до газети про роботу барменом. Хоча, коли відверто, зовсім не мав досвіду роботи у цій сфері. Вже незабаром мене запросили на співбесіду, після якої я почав працювати барменом в англійському ресторані. А паралельно влаштувався до банку у відділ споживчого кредитування. На роботі постійно дивився «Fashion TV», де показували закулісне життя показів мод.
У той же час мій друг вчився в академії перукарського мистецтва Володимира Тарасюка. Він часто запрошував мене в якості моделі. Дізнався, що в академії є курси візажистів. Тож коли заробив необхідну суму, вклав її у навчання…
Під час роботи з Дашею Астафьєвою (гурт «Нікіта»)
Шоу-бізнес – не витребеньки, а робота
– І як швидко український шоу-бомонд довірив тобі своє обличчя?
– Це потрібно було заслужити. По закінченні навчання мене запросили на роботу до vip-салону «Володимир Тарасюк». Через три місяці перевели до молодіжного салону Тарасюка «Xtension». Саме звідти почався мій шлях до відомих облич. Останніх два роки працюю стилістом на телебаченні.
– Який був твій перший помітний проект на телебаченні?
– Це була перша українська «Фабрика зірок». Володимир Тарасюк був стилістом «Фабрики», а я – візажистом. Відповідав за чоловічі обличчя проекту і за обличчя російських зірок. А також проводив для «фабрикантів» семінари з візажу «Стиль від Міа», які телеглядачі щосуботи могли бачити на «Новому каналі».
Після «Фабрики зірок» працював у проекті «Телезірка-Суперзірка» на каналі «Україна». Тоді познайомився з Андрієм Малаховим, Анною Седоковою, Дмитром Дюжевим, Евеліною Бльоданс.
–Діма, а чи доводилося працювати з зірками на зйомках кліпів?
– Так. Зокрема, я відповідав за візаж Євгенії Власової у кліпі «Show time». До речі, так ми з Женею подружилися.
– Чи є в тебе ще друзі в шоу-бізнесі?
– Може, не друзями, але добрими приятелями можу назвати гурти «БІС», «Рефлекс», «Друга ріка», Асію Ахат, Сергія Лазарєва, Джанго. З ними я познайомився під час роботи в другій українській «Фабриці зірок». Звісно, здружився з багатьма фабрикантами.
– З ким тобі найлегше працювалося?
– Комфортно почувався з Асією Ахат, Inіgrid, Васею Фроловою (М-1), Сергієм Лазарєвим, гуртом «Челсі», з «фабрикантами»… Загалом на таких проектах збирається чимало зірок, тож ніхто особливо не вередує.
–Діма, скажи, як людина, яка знає все про закулісне життя: який все-таки шоу-бізнес «за сценою»?
– За сценою – не витребеньки, а робота, робота, робота… І, до речі, досить дружні колективи працюють. Принаймні, в такому житті я знайшов себе. І почуваюся від цього щасливим.
Ольга КАМСЬКА-ОПОЛОНИК, «Версії»
