Про це – в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Версії» режисера Тараса ТКАЧЕНКА, із яким наш кореспондент поспілкувалася на Великодні свята під час зйомок у мальовничій Вижниці.
– «Гніздо Горлиці» знімається за сценарієм чернівецького автора Василя Мельника. А цей сценарій свого часу отримав перемогу на конкурсі «Коронація слова». Головна героїня – українська заробітчанка, що повертається з Італії додому. Вона вагітна від італійця і стоїть перед важким вибором: зберегти дитину і зруйнувати свою сім’ю в Україні – чи повернутися до родини, заподіявши смерть цій дитині?
– Чому для зйомок фільму обрали саме Вижниччину?
– Доля нас сюди привела: це сталося випадково. Втім, у цьому житті нічого не буває випадкового…
За сюжетом, у нас є основний об’єкт, до якого ми прив’язані: він і називається Гніздом Горлиці. Це має бути така не досить заможна хата, поруч з якою наш головний герой – Дмитро – має будувати власний готель. І ми шукали таку місцину. Об’їздили всі Карпати. Так сталося, що коли їхали через Вижницю, практично в перші ж п’ять хвилин побачили наш основний об’єкт. Прийшли, познайомилися з господарем цього об’єкта – і все одразу ж вийшло. Після того ми ще оглянули доволі багато місць: 4-5 днів роз’їжджали горами, шукали щось подібне, так і не знайшли. Тож вирішили знімати тут.
–Коли розпочалися зйомки й скільки вони триватимуть?
– Уперше приїхали сюди торік – відбирали натуру. Потім ще раз – будували декорації. До слова, тут доволі багато добудовано нашими руками. А від 13 квітня почали знімати: тобто перший знімальний день у нас був Вербної Неділі. У Великодній вівторок ми завершили зйомки на Вижниччині, відзнявши один блок. Тепер переїжджаємо до Чернівців, де матимемо 5 знімальних днів. А ближче до осені у нас буде ще один блок, майже такий, як тепер. Наразі все залежить від фінансування. Це вже буде друга частина фільму. Третя зніматиметься, сподіваюся, в Італії – в Генуї. То буде зарубіжно-заробітчанська частина фільму: наша героїня працюватиме в італійській родині.
– Хто знімається у фільмі?
– Рімма Зюбіна, Віталій Лінецький і молоді артисти Олександра Сизоненко, Максим Канюка. Вони ще студенти театрального інституту, але цікаві й обдаровані.
– Коли можна буде побачити фільм у прокаті?
– Завершити зйомки плануємо наприкінці цього року. Якщо все складеться, то «Гніздо Горлиці» зустрінеться з глядачами десь на початку наступного, 2015-го року. Хотілося б показати фільм на Різдвяні свята, десь ближче до Старого Нового року, Маланки. Водохреща. Стрічка демонструватиметься в кінотеатрах. Сподіваюся, що на згадані свята ми привеземо людям кіно і чекатимемо на них у кінозалах.
– Як у Вас складалися стосунки з місцевим населенням? Як зустріли вашу групу гуцули?
– Слава Богу, буковинці дуже доброзичливі. Хоча спочатку нас сприйняли насторожено, знаєте, такі собі татари прийшли, рушать тут усе… Пані Анастасія, матір нашого господаря, спочатку ходила та бурчала. А коли прочитала сценарій, її ставлення до нас кардинально змінилося: сьогодні вона наш головний консультант і вболівальник. Вона добре знає сценарій і переживає за кожну дрібничку. А це надзвичайно приємно, що люди так переживають за фільм! Зрештою, воно й зрозуміло, адже сюжет стрічки – історія сьогочасна, злободенна, яка торкається багатьох людей.
Ми намагаємося робити чесне кіно, нікого не ображаючи. В Італії ми багато спілкувалися із заробітчанами, бачили, як вони там живуть. Не дай Боже їх образити: це величезна відповідальність перед ними. Адже вони жертвують своїм життям, добробутом, сімейним спокоєм, ризикують зруйнувати сім’ї, намагаючись з останніх сил щось заробити, якось вибудувати своє майбутнє. Це історія для людей і про людей – народна, так би мовити. Тому й люди її дуже гарно сприймають. І коли ти розповідаєш – всі дуже тепло відгукуються і допомагають. Навіть Великоднього понеділка, коли ми приїхали до церкви, люди нам відчинили, священик пішов назустріч – дозволив нам знімати біля церкви. І люди, староста, підстароста теж нам допомагали, навіть знялися у фільмі. Знімалися й вижничани, саме на Великодні свята, та попереду ще велика масова сцена. Коли ми приїдемо наступного разу, восени, зніматимемо весілля. Та вже зараз розпитуємо людей, цікавимося тим, які тут традиції весільних гулянь. Ми не хочемо зовсім автентичного весілля, плануємо мікс: трохи етнічного, трохи сучасного, саме так, як люди це роблять. Я думаю, що у нас буде велика масовка, куди ми запрошуватимемо місцеве населення. А потім обов’язково привеземо сюди кіно, бо без цих людей не було б не тільки цього фільму, а взагалі – нічого.
– Ваші враження від Буковини?
– На Буковині я не вперше, бував тут неодноразово. Знімав документальні фільми про видатних ваших земляків – Івасюка, Миколайчука – разом із Василем Ілащуком. Бував і у Вижницькому будинку культури, де свого часу робили сюжет про ВІА «Смерічка». Я добре знаю ці гори та їхніх господарів і почуваюся тут як рідний.
Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»
