За кордоном буковинка почувається впевненіше, ніж в Україні
Життя Галини Сивки назавжди змінив 16 років тому нещасний випадок – вона опинилася в інвалідному візку. Проте не зламалася, навпаки: почала жити «на повну». Зокрема, без сторонньої допомоги жінка подорожує світом. Із валізами вона об’їздила всю Україну, відвідала п’ять країн Європи і створила сайт з туризму для інвалідів.
Посковзнулася – і на ноги не звелася
Зимового вечора Галя Сивка, як завжди, поверталася з роботи додому. Було морозно і дуже слизько. Вона не втрималася на льоду і впала, серйозно травмувавши хребет. На ноги звестися так більше й не змогла, хоча відчайдушно боролася з недугою.
– Деякий час мені не могли поставити діагноз. Лікарі не розуміли, чому мені весь час боляче і не працюють ноги. Тоді поїхала до Києва, де зробили більш сучасне обстеження. За його результатами мене прооперували, проте для ніг дорогоцінний час уже було втрачений, – пригадує Галина. – Тривалий час я не могла змиритися з тим, що відтепер залежу від інвалідного візка. Та недарма кажуть, що час лікує. Я багато читала, прагнула знайти себе «нову» і полюбити такою, якою стала. І мені це вдалося. Зараз я сприймаю візок, як свого друга, який дуже допомагає у житті.
Другом став… візок
Галина завжди мріяла подорожувати, знайомитися з іншими країнами та новими людьми. Раніше із буковинського селища Лужани мало куди їздила: завжди не вистачало часу. Тепер же перешкод для подорожей жінка не бачить.
– Моя перша самостійна (без супроводжувача!) поїздка була до Києва. Батькам повідомила: «До Києва їдемо я й моя валіза». Вони були приголомшені, – розповідає, сміючись, Галина Сивка. – Люди, з якими зустрічалася під час подорожі, щиро дивувалися. В основному – моїй сміливості. Щоправда, ображало, коли хтось пробував подати мені милостиню. Я не за тим вирушила у подорож…
А незабаром жінка подалася у першу свою закордонну мандрівку – до Німеччини. Саме тоді збагнула, що нічого неможливого для неї не існує.
– Під час тієї подорожі самостійно пересаджувалася з одного літака на інший у Румунії. Дуже хвилювалася через мовний бар’єр. Я добре володію англійською, та чи зрозуміють мене румуни й німці? – пригадує мандрівниця. – Але служби супроводу аеропортів Тімішоари та Мюнхена працюють бездоганно. Усе пройшло навіть краще, ніж я очікувала. А ще мене вразило, як комфортно й незалежно почувалася на вулицях Німеччини. Жодного разу мені не довелося просити підштовхнути чи перетягнути мій візок через високий бордюр. Скрізь влаштовані пандуси. Як не дивно, але за кордоном я вільно гуляю вулицями сама, а у своїх рідних Лужанах – тільки із супроводжувачем. Інакше просто вбитися можна. Коли через відсутність пандуса ти не можеш потрапити до якоїсь будівлі, почуваєшся приниженою. За кордоном такого відчуття ніколи не виникало.
Чернівецька область не має жодного туристичного об’єкта, доступного для інваліда на візку.
Нині на рахунку мандрівниці на візку вже п’ять європейських країн: Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Росія. Часто їздить на семінари, присвячені реабілітації інвалідів. Стверджує, що подорожувати світом у візку не так страшно і важко, як здається на перший погляд. В аеропортах і на вокзалах є спеціальні служби супроводу, які допомагають людям з обмеженими можливостями перевезти багаж, зручно вмоститися на сидінні в літаку, пересісти в таксі. Хоча ставлення до інвалідів у кожної нації своє.
– Німці дуже привітні, завжди посміхаються, пропонують свою допомогу, – каже Галина. – Румуни дещо уникають інвалідів, принаймні, намагаються не дивитися в очі. А українці взагалі не звертають на нас жодної уваги.
Та жінка вважає усе це дрібницями, які не вартують уваги. Адже життя надто коротке, а встигнути хочеться дуже багато.
Їде життям упевнено
Після кількох подорожей Галина Сивка, зокрема, узялася за створення сайту з туризму для інвалідів.
– На власному досвіді переконалася, як важко інваліду обрати зручний туристичний маршрут, доступний готель тощо. Тому й створила сайт, на якому ділюся власним досвідом, як, куди і з чим краще вирушати у подорож, – каже жінка. – На сайті є рубрики: «У готелі» – з порадами, як правильно туристу-інваліду знайти зручну кімнату; «В аеропорту» – із практичними порадами, як забронювати квитки на літак. Згодом до мене приєдналося багато однодумців, ми разом створили рубрику «Наш відпочинок і подорожі», де викладаємо свої враження та ділимося досвідом. Я дізналася, що у Чернівецькій області немає жодного туристичного об’єкта, доступного для інваліда на візку. Це сумно й несправедливо.
Сайт Галини Сивки помітили не лише в Україні, а й за її межами. Нещодавно жінка повернулася з Москви, де відбувся міжнародний фестиваль інтернет-ресурсів «Світ рівних можливостей». Туристичний сайт буковинки став лауреатом у номінації «Відкриття року».
– Посміхатися, мислити позитивно і вірити в добрих людей – це принципи, за якими я живу, – зізнається Галина Сивка. – Попереду ще багато подорожей, враженнями від яких обов’язково ділитимусь із читачами сайту. Життя дуже цікаве. А йдеш ти по ньому власними ногами чи їдеш на великих колесах інвалідного візка – значення не має.
Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»
