…І чому «монархія», а не «імперія»
Перекинувши місток до Чернівців сторічної давності та захопившись побутом наших предків, ми не окреслили державу, в якій усе це відбувалося. Отже, уточнимо важливі деталі деяких загальних питань, що дозволить глибше зрозуміти історії, повідані заслуженим майстром народної творчості України, фольклористом і краєзнавцем, відомим колекціонером Іваном Назаровичем Снігуром.
Перед Першою світовою війною Чернівці входили до складу Австро-Угорщини. Цієї держави давно вже немає: вона розпалася 1918 року. А у 1913 році Австро-Угорська монархія була другою за територією, після Російської імперії, державою Європейського континенту, її населення налічувало понад 55 мільйонів. Державу цю невипадково називали «клаптиковою імперією»: вона об’єднувала землі з різномовними підданими, що сповідували різні релігії. Правляча династія Габсбургів століттями приєднувала до своїх володінь клаптики, відірвані в сусідів – українців, поляків, румунів, італійців, сербів, чорногорців…
Панівною нацією в державі були німецькомовні австрійці. Але під час революції 1848-1849 рр. у різних частинах Австрійської імперії розгорнулися могутні національні рухи, найпотужнішим з яких виявився угорський. Хоча за допомоги російської армії молодий імператор Франц-Йосиф І зумів придушити угорську революцію, все ж його влада була послаблена. Цим скористалися зовнішні противники Австрії – і країна програла австро-франко-італійську війну 1859 р. й австро-прусську 1866 р. Втративши статус великої держави, вона повинна була шукати шляхів свого зміцнення, вдаючись до кардинальних реформ.
1867 року на місці колись єдиної Австрійської імперії виникла двоєдина Австро-Угорщина. Угорці отримали рівний статус із австрійцями, а територію країни поділили по річці Лейті на австрійську частину, що назвали Цислейтанією (тобто «по цей бік Лейти»), і угорську – Транслейтанію («за Лейтою»). Австрійська імперія отримала свої конституцію, парламент і уряд, а Угорське королівство – свої. Спільними для двоєдиної держави залишилися зовнішня політика, фінанси й валюта, армія. Та й то імператорські та королівські збройні сили відрізнялися важливими деталями своїх одностроїв: угорські «гонведи» («захисники вітчизни») прикрашали форму шнурами з «угорськими вузлами» – за ними їх завжди можна було впізнати.
Хоча валюта була спільною, та у Відні монета карбувалася з імперським двоголовим орлом, а в Будапешті – із короною святого Стефана. А що ж тоді було насправді спільним? Обидві частини держави своєю владою об’єднував монарх з династії Габсбургів, якого величали «Його Апостольська величність, імператор Австрії і король Угорщини». Офіційною назвою двоєдиної держави від 14 листопада 1868 р. була «Австро-Угорська монархія». А слово «імперія» офіційно стосувалося австрійської частини монархії, хоча за кордоном казали й «Австро-Угорська імперія».
Герцогство Буковина зі столицею в Чернівцях належало саме до австрійської частини. Тут же залишалося й Королівство Галіції й Лодомерії зі столицею у Львові. А Закарпаття перебувало у складі Угорського королівства, і його територія була розірвана між кількома адміністративно-територіальними одиницями зі змішаним русинсько-угорсько-словацьким населенням. Та й Буковина мала поліетнічне населення: на півночі переважали українці (яких в Австро-Угорщині до 1918 р. офіційно називали «русинами»), а на півдні – румуни. В нашому краї мешкали десятки тисяч німців, євреїв, поляків, існували компактні поселення угорців та росіян-старообрядців, розсіяно жили вірмени й роми (цигани). Подібна ситуація існувала у багатьох провінціях Австро-Угорщини.
Важко було об’єднати чимсь спільним такий конгломерат різних народів. Спільним чинником не могла виступати мова, бо в Угорському королівстві домінувала угорська, а в Галичині документація переважно велася польською, нею ж документи нерідко відправлялися й до Чернівців. Тут значна кількість чиновників добре розуміла польську. Інша річ – угорська мова. У Чернівецькому обласному архіві можна побачити цікаві документи. Скажімо, з міністерства внутрішніх справ Угорщини чернівецьким жандармам надсилають повідомлення угорською мовою про те, що до нашого міста з гастролями виїжджає актриса, яку підозрюють в роботі на російську розвідку. Головний жандарм краю олівцем пише на документі, що не розуміє угорської, – і відправляє його назад. Угорський жандарм олівцем же на звороті пише переклад німецькою і знову відправляє до Чернівців. Але актриса-шпигунка вже поїхала далі…
Австро-Угорщина мала чимало проблем з «регіональними мовами» – сучасна Україна невдовзі матиме подібні.
Монархію пробували ще об’єднати за допомоги єдиного митного простору: був створений Митний Союз у складі Австрії, Угорщини, анексованої австрійцями Боснії і Герцеговини, князівства Ліхтенштейн. Згодом він розпався.
Але головним чинником об’єднання був культ монарха: Франц-Йосиф І займав престол протягом 68 років, із його іменем виростали цілі покоління підданих, і популярність імператора серед простолюду була великою. Після його смерті 1916 року престол зайняв Карл І, який протримався лише два роки. Внаслідок програшу в Першій світовій війні Австро-Угорська монархія припинила своє існування. В минуле відійшла велика держава, об’єднана скіпетром Габсбургів, яку називали і монархією Габсбургів, і Дунайською імперією, і «клаптиковою» монархією. Прапор її складався зі зшитих разом австрійського військового і угорського державного прапорів. А символом Габсбургів залишався чорно-жовтий прапор, який раніше уособлював Австрійську імперію. Загальний герб монархії поєднував герби Австрії та Угорщини.
Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук
