Погляд Лєри ЯСНИЦЬКОЇ
Чернівецькі парки – суцільні цвинтарі й розплідники всілякої зарази… Це не новий сценарій для фільму жахів, а реальність. Більше того, нещодавно самій довелося закопувати труп…
Історія почалася досить сентиментально. Мій песик, старенький домашній улюбленець, захворів. Ліки не допомагали, тож поплакавши, пішли до ветеринара, аби собачку приспали. Лікар зробив укол і «запакував» тіло. А далі сказав: «Забирайте…». Ми, звичайно, здогадувалися, що в місті немає спеціального місця, де ховають тварин, але про всяк випадок перепитали: «Де закопують?». «А хоч у садку за лікарнею», – почули у відповідь.
Далі йдуть моторошні подробиці, як несли «пакунок» до хати, щоби взяти лопату й ліхтар (адже о п’ятій вечора геть темно, та й до лікарні з лопатою містом не підеш), копали яму в темному парку, а потім вибиралися з болота і налякали хлопців, що проходили мимо нас. Почувалася як маніяк-убивця, що ховає жертву…
Повернувшись до порожньої квартири, задумалася. По-перше, добре, що на дворі не було дощу чи снігу та морозу, а цуцик був не ротвейлером – спробуй донеси: важкий і в сумку не вміститься, а, по-друге, щодня гине не один пес, кіт чи навіть морська свинка. Їх же усіх господарі десь закопують!
Поцікавившись у сусідів лише нашого будинку, які стикалися з такою ж проблемою, з’ясувала, що в тому ж таки парку «сплять вічним сном» ще як мінімум 2 пси та зо троє котів, а ще кілька тварин закопані… на дитячому майданчику садочка та довкола шкільного стадіону.
Збільшіть цю цифру на порядок, помножте на кількість парків і садків, додайте сюди трупи бездомних тварин, що їх двірники теж кудись прибирають і згадайте, що усі ці трупи, пардон, розкладаються. Сморід і мух до уваги не беремо. Далі просто: у парках, садках, на стадіонах граються діти… А потім починаються інфекційні хвороби.
Коли ніхто не дбає за живих безпритульних тварин, подбайте хоча б про мертвих. Обійдеться дешевше, ніж потім лікуватися…
