Тетяна СМОЛДИРЄВА: «Ми з Д’Артаньяном – однієї крові!»

«Обидва чесні, відкриті, наївні і любимо життя», – стверджує наша героїня

Досьє:

Тетяна Смолдирєва, директор радіо «Буковина», заступник генерального директора Чернівецької обласної держтелерадіокомпанії. Заслужений журналіст України. За гороскопом Овен. Має доньку Любу. Домашні улюбленці – блакитна перська кішка Капітоліна і папуга.

Мій характер – не добрий і не поганий. Просто він у мене є!

– Ті, хто добре Вас знають, кажуть, що Ви – генерал у спідниці. Це внутрішнє чи тільки зовнішнє?

– Ну чому генерал? Беріть вище – маршал! Бойова, енергійна, непосидюча, прямолінійна…. Це моя сутність.

– Ніколи не хотілося бути слабкою, беззахисною, ніжною, доброю, м’якою і пухнастою, зрештою? Комфортно почуватися маршалом?

– Я і є пухнаста, м’яка і добра! Ці якості не суперечать одна одній. Доброта не виключає суворості та уміння відстоювати свої інтереси. В кабінетах на радіо висять мої афоризми, там сказано: «Навіть коли сварюся, все одно люблю!».
Не знаю, добре чи погано, що в мене такий характер. Він мені не заважає і не допомагає. Просто він у мене такий. Альтернативи не знаю, тому не можу порівняти або уявити себе іншою.

– А як людина-Д’Артаньян ставиться до людей-Рішельє?

– Ненавиджу інтриганів, тож з такими людьми намагаюсь не спілкуватися. «Від природи» я люблю людей і апріорі ставлюся до них добре. Коли ж людина починає свинячити, у більшості випадків вона для мене просто перестає існувати. Навіть, коли оголошую війну, йду з відкритим забралом. У закулісних іграх програю, тому з хитрюгами не зв’язуюсь. Не люблю, коли мене «строять», роблять когось дурнішим за себе. Не терплю підлих і боягузів, як на мене, це – синоніми.

– Герой Дюма був людиною, яка завжди приходила на допомогу…

– Вважаю, що треба не боятися конкуренції і допомагати розумним. Із задоволенням допомагаю молодим. Взагалі, у мене є «долік» – так називаю позитивні риси характеру – умію мислити, як молода людина, в роботі це дуже допомагає.

Чесноти нині – синонім слабкості

–З молодими простіше, ніж зі старшим поколінням?

– Для мене – простіше. Старші вже мають досвід, знання, «зірки» – і «носять» їх перед собою. Їм важко зробити зауваження, важко переконати, що треба зробити по-новому, не так, як вони звикли, бо світ змінюється! Крім того, молодим пробачаю помилки, бо є речі, яких вони ще не знають. Старші права на помилку в роботі не мають. Професіонал має передбачати, до чого призведуть його кроки. Тому обожнюю молодіжну студію «Символи»!

– У «Символах» майже самі хлопці… Легше працювати з жінками чи з чоловіками?

– Працювати легше з істотами досконалими, тобто з жінками (сміється). Хоча завжди треба враховувати, що жінка має ще дім, дітей, батьків, чоловіка. Але через те, що жінка більш відповідальна, вона скрізь устигає. У чоловіків робота повинна бути на першому місці, але вони завзято беруться до неї, коли треба дитину з садочка забрати, продуктів купити. Насправді все залежить від совісті людини.

– Жорстоко Ви з чоловіками…

– Я – емансипована жінка і словосполучення «гендерна рівність» для мене не порожній звук. За моєю теорією походження людей, Бог спочатку сотворив чоловіка, потім критично оцінив його, вивчив недоліки і на світ з’явилася жінка – прекрасне і досконале створіння.

– Між іншим, д’Артаньян все ж таки мужчина… Хотіли б побути у чоловічій плоті?

– Нізащо! Чоловічу роботу я й так виконую. Коли хочу пересунути диван, мені жоден чоловік не потрібен. А як класно цвяхи забиваю! Вмію навіть дрова пиляти. Коли була малою, ми з мамою і татом жили в особняку, в якому треба було палити дровами. Ми з татом разом рубали дерева. Єдине, що мені непідвладне – техніка. До розеток не пхаюся, бережу життя (сміється).

– А жіночі справи – шиття, в’язання, вишивання?

– Це не моє. Звичайно, можу щось залатати чи ґудзика пришити, але щоб вишивати чи в’язати – ні. Це дуже монотонна робота. За цей час можна встигнути розписати програму на тиждень, записати інтерв’ю, ще щось. Хтось інший зшиє краще за мене, а мою роботу краще від мене ніхто не зробить.

– Чи є у сильної жінки слабкості?

– Немає!.. Хоча ні, є! У тому сенсі, що є речі, які роблять мене беззахисною перед кимсь. Я вмію прощати, не ревнива і не заздрісна, відверта, наївна і дуже обов’язкова.

– Наївна?

– У нинішньому світі я ще вірю у вічні цінності. Тому й наївна!

– Те, що Ви перелічили, радше людські чесноти, ніж слабкості…

– Так, але з ними сьогодні важко жити. Тому чесноти – синонім слабкості в цьому світі.

– Значить, сила людини – в її недоліках?

– (з сумом) Виходить, що так…

Спокусам треба піддаватися!

– У Д’Артаньяна для душі були Констанція, друзі й вино. А у Вас?

– Найперше – моя доця Люба. Бог довго не давав мені щастя материнства, причому, я завжди хотіла лише дівчинку. Тому, коли народилася Люба, подумала: мабуть, я це чимось заслужила. Виявилося, що це дуже цікаво – мати дитину. Це частинка тебе, але одночасно – зовсім інший світ. Люба – моя найкраща подруга.

– Чотирилапих друзів маєте?

– Вдома живе блакитна перська пухнаста киця. Її звати Капітоліна, скорочено – Капость. Завжди треба думати, як, кого і що називаєш. Назвали б Муркою або Пупсиком – була б, як пупсик. А так – вона «дає прикурити». Єдиний її долік – папугу не чіпає, він їй не цікавий.

– Екстрим любите?

– Найбільший екстрим – прямий ефір з політиками. Чим вищий ранг політика, тим більше адреналіну викидає організм. Отримую кайф, коли маю змогу задати їм відверто провокаційні запитання.

– Маєте заняття для душі?

– Взагалі-то, журналістика і є моїм заняттям для душі. Але роль керівника передбачає купу організаційної роботи. Тому, коли маю вільний час, сідаю щось писати або редагувати. Вже півроку редагую книжку свого дядька. Це важка, але цікава праця. Яким би геніальним не був автор, йому завжди потрібен помічник.

– Пані Тетяно, завтра – день Святого Андрія, коли дівчата шукають своєї долі. Порадьте їм, як краще це робити…

– Коли жінка мудра, вона завжди знає, як вчинити краще. Якихось готових рецептів «на усі випадки» не маю, але з власного досвіду скажу так: ніколи не відмовляйтеся від спокуси, це приємно, запаморочливо і залишає гарні враження на все життя. Але перед цим не забувайте аналізувати можливі наслідки!

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»