Нещодавно вся українська громадськість жалобно вшановувала жертв трагедії Бабиного яру, де знайшли свій останній притулок тисячі людей різної національності та віросповідання: євреї, українці, роми… І прикметно, що згадуючи про геноцид єврейського народу, ми не забули вкотре нагадати громаді про тих, хто, ризикуючи власним життям, намагалися врятувати якомога більше людей, приречених на страту.
Подвиг Оскара Шиндлера, який врятував майже 1200 євреїв, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії, є вже певним еталонним, хрестоматійним прикладом людяності, абсолютного гуманізму, коли людина, без жодної користі для себе, ризикуючи власним життям, рятує десятки, сотні людей від загибелі.
Проте, коли я вперше дізнався про вчинок нашого земляка Траяна Поповича, був просто вражений. Траян Попович, як і Шиндлер, – рятував людей. Але, на відміну від Шиндлера, йому вдалося врятувати 20000 євреїв, при цьому відкрито виступивши на їх захист, гостро дискутуючи із румунським генералітетом, і, зрештою, вирушивши на прийом до самого Антонеску. І це у військовий час, коли життя людини нічого не вартувало! Коли за найменшої підозри звинувачували у зрадництві, називали лівим комуністом, ув’язнювали і розстрілювали.
Траяну Поповичу вдалося майстерно, аргументовано, використовуючи при цьому різноманітні методи переконання, та, навіть, тиску, вибудувати свою лінію захисту єврейського населення Чернівців, наполягаючи на тому, що без нього, без єврейських спеціалістів (сантехників, лікарів, вчителів, будівельників тощо) місто не могло б повноцінно функціонувати. За симпатії до євреїв політичні супротивники Поповича прозвали його «jidovitul», – «перетвореним у єврея». Та він шукав усі можливі шляхи, щоби врятувати людей. І йому таки вдалося із 50 тисяч євреїв міста Чернівці врятувати половину.
Особливо ж мене вражає те, що цей подвиг вчинений не просто людиною, а чиновником. Здавалося б, Поповичу потрібно було лише мовчки виконати наказ і… – «умити руки».
Тому я вдячний викладачам університету, які розшукали його могилу в Румунії і нагадали через газету нам усім ще раз про Траяна Поповича. Бо ця людина має бути взірцем для нинішніх керівників міста. Вдячний і газеті, що не пройшла повз такий матеріал. Адже варто, щоби якомога більше людей дізналося про свого видатного земляка, який є яскравим прикладом високого гуманізму…
Думок на тему “Траян Попович: подвиг людини і чиновника”
Факти про діяльність та спасіння від гетто такої кількості чернівчан в 1941 році Трояна Поповича є дійсно вражаючими. Одне не зрозуміло, чому в Чернівцях про це мало хто знає? Чи є хоч якась книжка, монографія чи докладна стаття про цю людину? Якщо все так, як розповіла на сторінках “Версії” викладачка университету, ентузіаст-дослідник (здається, хімік, а не істрик -!), то як можна чернівчанам забувати таких людей?! Як мінімум, в місті повинен бути пам”ятник такому меру, а на уроках, присвячених війні, дітям необхідно розповідати не про міфи, які змінюються залежно від політичного кольору влади, а історії про справжніх героїв-патріотів! Прохання до редакції – напишіть про життя Т.Поповиича і його дії на посаді мера кілька більш докладних статтей. Дякую.