Після смерті людини постає питання про те, що вона залишила своїм нащадкам. Бо його права та обов’язки, а також деякі немайнові права переходять до іншої особи або інших осіб. Такий перехід майна померлого до інших називається спадкуванням.
Під поняттям «перехід прав та обов’язків спадкодавця» слід розуміти закріплення права власності на належні до спадщини речі за новим власником. Перехід права власності до територіальних громад внаслідок визнання спадщини відумерлою також фактично є переходом спадщини до нового власника.
Як правило, спадкуванням є перехід права власності до спадкоємців, яким для фіксації за собою права власності на майно спадкодавця необхідно вчинити наступні дії:
– здійснити права на спадкування та виконати умови заповіту;
– оформити права на спадщину.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і право на вклад у банку чи фінансовій установі.
Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Слід зазначити, що заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця. Якщо розпорядження складено пізніше заповіту, то воно повністю, коли заповіт зроблений тільки на вклад, або частково скасовує останній.
У разі відсутності заповіту вклад спадкується за зробленим вкладником розпорядженням з урахуванням права на обов’язкову частку. Коли ж відсутні і заповіт, і розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.
Положення про те, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, визначає, що право на частку вкладу можуть отримати і спадкоємці за правом на обов’язкову частку, навіть якщо існує заповіт та вкладником зроблене відповідне розпорядження банку.
Слід зазначити, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Василь РЕНДЮК, перший заступник начальника ГУЮ у Чернівецькій області