Тендітна й симпатична Єлизавета Пушко-Цибуляк ось уже 2 роки вправно керує буковинськими фінансами. «Заробляти – справа чоловіча, а витрачати – жіноча», – вважає вона. Без сумніву, ця жінка знає, як надихнути чоловіків на працю на благо чи то місцевого, чи то родинного бюджету.
Досьє:
Єлизавета Пушко-Цибуляк. Народилась у с.Кам’янка Глибоцького району, закінчила Чернівецький фінансовий технікум, економічний факультет ЧДУ та академію державного управління при Президентові України.
Працювала в НАСК «Оранта», КРУ Чернівецької області та ГоловКРУ, Рахунковій палаті України, представництві Президента в Криму. Від липня 2006 року очолює Головне фінансове управління Чернівецької області.
Одружена, має 9-ти річного сина Андрія. За гороскопом – Терези й Змія.
Рідна земля – натхнення і совість
Буковинська земля – тут колиска творця,
Тут енергії сила Вселенська.
У верхівках смерек, у польоті лелек,
У душі, що на диво пісенна.
– Ви працювали у різних куточках України: на Буковині, в Києві, в Криму. Де працювалося найлегше і найкомфортніше?
– Найприємніше працювати у рідному краї, тобто, на Буковині. По-перше, тут я народилась, тут жили діди і прадіди, тож праця на благо земляків та Буковинського краю. По-друге, з точки зору фахівця, саме в регіонах найкраще видно ефективність і результат праці при тому, що робота в столиці – це безцінний досвід, як, до речі, і в Криму.
– Погодьтесь, не завжди кошти використовуються ефективно. Наприклад, часто буває, що в новозбудованих об’єктах щось тече, не працює, починає сипатися штукатурка… Або ж проблема довгобудів, які роками муляють око…
– Це справді проблема. Річ у тім, що в минулі роки через недосконалість тендерних процедур будівельні роботи не завжди виконували дійсно професійні будівельники. Та згадаємо, як донедавна ще й кошти розпорошувалися потрохи, тому до ладу не все доводилося. Вважаю, що так не має бути, слід вкласти гроші у щось одне, закінчити будівництво, а потім фінансувати інше. І саме такий підхід останні два роки діє на Буковині. Додаткові труднощі в тому, що деякі школи, лікарні, садки збудовані ще за австрійських часів, тому потрібні значні фінанси для будівництва нових і всі питання за один– два роки не вирішити. Тут потрібна довгострокова програма капітальних вкладень. До речі, в області практично ліквідовано проблему довгобудів. Якщо на початку 2006 року нараховувалося біля 500 об’єктів незавершеного будівництва, то нині з них залишилось лише 17 і роботи на всіх тривають.
– Можете навести приклади?
– Це, перш за все, школи та дошкільні заклади в селах, зокрема: Рукшин, Мигове, Мамаївці, Мареничі, Черешенька, Дубівці, десятки спортзалів, численні ФАПи, амбулаторії та пологові відділення тощо. Коли я переїхала до Чернівців, мені довелося побувати в багатьох медичних закладах, та найбільше вразив мене стан лікарні швидкої медичної допомоги, обласної клінічної та дитячих санаторіїв у Садгорі, Красноїльську і Старій Жадові. Навіть коли в санаторіях Ви не були, то знаєте, що робиться на Фастівській! Це викликало бажання вишукати кошти в першу чергу для медичної галузі. Крайовою владою було прийнято рішення і в рамках визначення 2007 року Роком медицини почало змінюватись обличчя медичних закладів. Якщо в минулому році увага приділялася переважно районам, то у 2008 фінансові ресурси переорієнтовуються на установи обласного рівня. На сьогодні в лікарні швидкої медичної допомоги повністю перекрито дах і замінюють мережі, розпочато ремонт відділень. Бо, перш ніж встановлювати дороге обладнання, треба мати нормальні умови для хворих, як це зробили в новоствореному Центрі реабілітації дітей з уродженими вадами ЦНС, який є найкращим в Україні.
Мудра і трохи загадково небезпечна!
Ти – суть мого життя, даного богом вічним,
Ти – істина буття і промінь сонця ніжний…
– Яким повинен бути чоловік, щоб сподобатися Вам?
– Добрим, мудрим і терплячим. Найперше – мудрим, бо «чоло+вік» – мудрість життя. Він повинен бути гідним цього слова. А добрим тому, що без добра і терпіння неможливо побудувати щасливе життя.
– А щодо зла?
– Зло треба розуміти. Вороги або перешкоди – це своєрідний стимул до розвитку.
– Що і ще допомагає людині в житті?
– Віра в Бога, у себе, у силу людської душі та думки. Правильне формулювання цілей і чіткі послідовні кроки до їхнього досягнення. Завжди кажу: мало прагнути до мети – її треба досягати.
– Чого у житті Ви ще не досягли?
– Як фінансист – самодостатнього бездотаційного бюджету, насамперед Буковини; захистити дисертацію (вона на завершальному етапі), створити універсальну модель фінансової системи та домогтися її впровадження. Як жінка та мати – становлення сина та осідлого сімейного гніздечка, адже моє сімейне життя проходить у постійних роз’їздах. Як господиня – вирощеного саду, заполоненого трояндами. А як особистіть – зрозуміти цілісну сутність свого життя та виконати свою місію на Землі.
– Терези й Змія – гарне поєднання гороскопу для жінки?
– Звичайно! Терези – це щоб зважувати дії та гроші, саме для фінансиста. Змія – благородна, мудра, ну, а якщо з нею обходитися необачно, то і може бути не просто небезпечна а навіть отруйна… Так, мабуть, і має бути!
Вірте у мрії!
Поглянеш навколо – гадаєш:
Чого ще потрібно душі?
– Чого хочеться Вашій душі для задоволення?
– Усе, що відбувається в душі, описую у віршах. Пишу про життєві ситуації, у яких я побувала, міста, у яких жила, про любов, про рідних і близьких. Найбільше – про сенс життя і про те, що нас тримає на цьому світі. Хочеться видати власну збірочку, але поки що не вистачає часу.
– Чим будете ілюструвати книжку? Знаю, що Вам подобаються фотокартини…
– У мене багато фотографій, хочу навіть зробити виставку. Фотографії зберігають багато інформації: не лише зображення, яке ми хотіли зберегти на пам’ять, але й енергетику місця, дух часу… Фотокартини – «наймолодше» моє захоплення, я ще вчуся. Поки зробила лише 4 пейзажі Карпатських і Кримських гір.
– Ви так захоплено розповідаєте… Любите гори?
– Дуже люблю і часто туди їжджу. Взимку катаюся на лижах, влітку збираю гриби. Найбільше полюбляю збирати й готувати білі, смакота! Ще займалася східними єдиноборствами, щоправда, на любительському рівні, не стільки у спортивному плані, як у духовному.
– У Вас такі гарні квіти навкруги…
– Це – давнє хобі. Вдома маю багато кактусів і фіалок. Раніше я рахувала їх, але коли число «перевищило» 50 – припинила…Особливе Диво – коли цвітуть кактуси: поєднання гострих колючок і ніжної квітки…
– Насамкінець, подаруйте читачам ще один уривок з Вашого вірша…
…Только Вера дает силы жить,
Чтобы эха звучанье продлить,
А преград неизбежный изгиб,
Обходить, словно сказочный риф,
День за днем, словно пчелка в раю,
Не испытывать случай-судьбу,
Не забыть лишь молитву свою,
Превращая в реальность мечту.
– Бажаю усім Віри – і мрії збудуться!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
